Знайдено 0 точних результатів, 34 схожих збігів.
Йому належать звіку і довіку!
Гафійка із "Фата моргана" побивалася: "Дурні, зроду-звіку дурні.
Свята залишалися з правіку, і їх святкують досі.
Магічна історія кількох поколінь мешканців села Правік стала однією з найчитабельніших польських книжок.
Із правіків таке “оживання” – традиційне для літератури втручання демонічних сил у буття людей.
Із правіку могутнім джерелом національно-історичної пам'яті українців був народний календар.
Ніхто не заперечить, що люди з правіку поклонялися вогню, світлу,сонцю.
Діти - чутлива тема, щось зашите у нашій свідомості із правіків не дозволяє їм завдавати їм болю.
Зроду-звіку, з незапам'ятних часів, жили наші мужні, волелюбні предки в рідному, вкритому барвистим цвітінням краї.
У Damon 12,7 тисяч фоловерів, а також в профілі вказано, що він займається редагуванням звіку та відео.
Правік (PRAWIEK).
Здебільшого ці ритуали розвинулися до символічних дій – окрім випадків, коли новочасна релігія повертає суспільство до фундаменталістських правіків.
3.Фердинанд Лесек, Правік Подкарпатської Русі, Ужгород, 1922.
Найбільшим досі успіхом Токарчук став виданий у 1996 роман «Правік та інші часи».
З правіку населення цього степового краю займалося хліборобством, скотарством, рибальством на Дніпрі, видобуванням у каменоломнях вапнякового каменю.
Правік та інші часи (пол. Prawiek i inne czasy) - роман Ольги Токарчук, опублікований у 1996 році .
У першому реченні роману йдеться, що Правік розташований у центрі Всесвіту.
Назва прямо стосується роману Ольги Токарчук під назвою «Правік та інші часи».
Так діється в романі Ольґи Токарчук "Правік та інші часи" (переклад Віктора Дмитрука, 2004), на який критики наспіх наклеїли етикетку "магічний реалізм".
До речі, роман «Правік та інші часи» вийшов в українському перекладі Віктора Дмитрука, Кальварія, 2004.
Fekla: Нещодавно Оксана Стефанівна Забужко у Фейсбуці написала пост про те, що в українській церкві зроду-звіку не було прийнято, аби жінки покривали голову платочком, коли заходять в храм.
Ліс Правік – це спільна ініціатива міста Кракова, міської зеленої ради у Кракові та офісу фестивалю у Кракові, який є оператором програми «Краків – місто літератури ЮНЕСКО».
Бо в нас у лікарнях зроду-звіку не робився ремонт за рахунок держави, а це саме той заклад, де все має функціонувати, як годинник – і харчоблок, і каналізація, і електрика, і ліфти, і операційні з автономним енергопостачанням, і… і… і…
З польських письменників тут побували найвідоміші польські автори Анджей Стасюк (поки є лише єдине українське видання художньої прози Стасюка – роман “Дев'ять” у львівській “Класиці”, але українські читачі могли читати Стасюка й у російському перекладі (пітерська “Амфора”), щоправда, не дуже доброму), Ольга Токарчук (до цього Форуму в двох львівських видавництвах вийшло одночасно три її книжки – “Мандрівка людей книги” та “Гра на багатьох барабанчиках” (Літопис”, останнє – отримало відзнаку Форуму) та “Правік та інші часи” (“Кальварія”)), Томаш Пйонтек та Кшиштоф Варга (український переклад відповідно “Героїну” та “Текіли” видало “Фоліо”).
Регіон цікавий, самобутній і, попри все, український, бо тут національний струмінь тягнеться з правіків минувшини…
Проте, відомою Токарчук стала після видання в 1996 році роману «Правік та інші часи».
Але незмінним залишався код цього краю, захищений не лише оружно, але й словом, дарованим від правіку.
І в кожному оповіданні присутня людина, яка з правіку впливає на світ природи, регулює його, і яка покликана примножувати багатства лісу, поля або річки.
Правік (Pravic) є однією з мов, описаних у науково-фантастичному романі Урсули К. Ле Гуїн Знедолені (англ. The Dispossessed, якою частково розмовляють в анархо-комуністичному суспільстві.
Про той період свідчать, за переказами з глибинних правіків, наявність між Радовлем і Поясками урочищ Перші і Другі Берви, де неподалік розміщуються кургани і Юлжин Колодязь (Ольжин Колодязь).
У післямові до збірника "Сповідь із зеленим натяком" один із найприскіпливіших дослідників творчості Й. Струцюка той же Віктор Вербич зазначає: "Істинний Митець, навіть зібравши щедрий врожай досвіду та осягнувши правікові закони мудрості, приречений назавше залишатися у весні своєї душі.
Ця збірка з 10 оповідань радше нагадує мені «Правік та інші часи» чи «Веди свій плуг понад кістками мертвих», в яких камерна дійсність, описувана письменницею, розширюється до нескінченності, завдяки магії, яку вона відшуковує й фіксує у звичній, рутинній повсякденності.
Українською вийшли її «Мандрівка людей книги» (перекл. Ніна Бічуя, Літопис, 2004), «Правік та інші часи» (перекл. Віктор Дмитрук, Кальварія, 2004), «Гра на багатьох барабанчиках» (перекл. Віктор Дмитрук, Літопис, 2004), «Останні історії» (перекл. Ярина Сенчишин, Літопис, 2007), «Веди свій плуг понад кістками мертвих» (перекл. Божена Антоняк, Урбіно, 2011) та «Бігуни» (перекл. Остап Сливинський, Фоліо, 2011).
Бо чимало вже сказано про правіки, початки української історії, а про місце української філософії говоримо сьогодні все більше і більше, бо росте число людей, котрі ставлять собі питання – а чи маємо справді право вважати себе рівними серед народів –любомудрів, чи ж сусідство наших предків з греками – красномовцями часів Сократа, німцями – містиками і класичними діалектиками вплинуло й на розвиток української любові до мудрості, бо в історії маємо чималу спадщину та й то роздумуємо над вимислами й міфами, як у української поетеси Ліни Костенко, уривок з якої читає Ірина Халупа.