Знайдено 36 точних результатів, 14 схожих збігів.
Зав'язався бій, "Думний" загинув.
Наступного дня піддячий Іван Плакидін та думний дяк Іларіон Лопухін таки змусили митрополита присягнути царю.
Через місяць після "коронації" Хмельницького, патріарха Паїсія розпитувала у Москві довірена особа царя - думний дяк Михайло Волошенінов.
У 15-му столітті думний дяк Федір Куріцин, затриманий турками, поки перебував у цій фортеці, написав відомий твір середньовічної літератури Сказання про Дракулу-воєводу.
Єдина людина в оточенні Іоанна, що жодного разу не потрапила в опалу, - це думний дворянин Григорій Лук'янович Бєльський, що ввійшов в історію під ім'ям "Малюта Скуратов".
Як в попередньому творі, тема ґрунтується на епічний думний зачин.
Долинами протікають річки: Ременівка (Думний Потік), Капелівка, Полтва та інші (всі — притоки Західного Бугу).
Втім значний вплив набув московський посол і думний дяк Федір Карпов.
Де річка впадає в Думний Потік, який належать до басейну Західного Бугу.
"Ну, якщо так, то хай буде Гоголівська, вона коштів не вимагає", - згодився думний гласний.
Колишній в. о. очільника Посольського приказу думний дяк Ємєльян Украінцев 12 листопада провів співбесіду з Гедеоном, який висловив готовність прийняти благословення від патріарха Йоакима.
Кількаскладне слово має дві або більше кореневих морфем (водо-гін, високо-думний, благо-словити, див. Словоскладення, Словозрости).
Покупцями були чердинські й солікамськi воєводи: думний дворянин Прокопій Єлизаров, стольники — князь Петро Прозоровський і Семеон Кондирєв.
Директорами школи були: Цвях Мартіян Михайлович, Кармеліта, Крамар О. Г. Іщенко М. К., Думний А. С.
Ду́мниця (інші назви — Ду́мна, Думний Потік) — річка в Україні, у межах Жовківського, Кам'янка-Бузького та Буського районів Львівської області.
Старинський Микола «Думний» — станичний ОУН, командир теренової сотні УПА-Захід; загинув 12 квітня 1947 року в селі Дорожів.
У 1662—1670 приказ очолював боярин П. М. Салтиков та думний боярин А. С. Матвєєв.
Онук першого Кирили, думний дяк, що жив в середині 17 ст., і став засновником кам'яних палат.
Андрій Якович Щелкалов (? — бл. 1598) — московський державний діяч, думний дяк і дипломат за царювання Івана Грозного і Федора Іоановича.
Приблизно з цього ж роду Полянських відбувався дяк наказу таємних справ (1668), згодом думний дяк (1676-92) Данило Леонтійович Полянський.
Ініціаторами створення були Стефан Бондарчук, Дмитро Найдан, Григорій Сохацький, Проць Молдованець, Пилип Думний, Іван Вівчар, Іван Паньків, Василь Визнюк.
Тут згадується про те, як Зевса «одурив Прометей хитро думний», як громовержець придумав для людей різні клопоти, зокрема, «взявши вогонь, заховав».
Особливо підкреслимо відсутність (чи обмежене використання) в лірницьких псальмах «думної хроматизації» (думний лад з #IV, #VI), притаманної «козацьким псальмам» з Лівобережжя.
Вікове дерево в'яза, Віковий дуб, Вікові дерева бука і каштана, Дуби Правди, Дуби Тараса Шевченка, Дуб Т. Г. Шевченка, Думний дуб, Тарасова калина, Ясен звичайний.
Олекса Ганкевич та Юліан Думний звинувачувалися (27 жовтня 1930 — 22 січня 1931 рр.) у приналежності до УВО (Української Військової Організації) і анти[польській] діяльності.
Око́льничий — придворний чин і посада в Московській державі в XIII — на початку XVIII ст. З середини XVI століття — другий (після боярина) думний чин Боярської думи.
Вісковатий (Вісковатов) Іван Михайлович (р. н. невід. — 25 липня 1570) — дипломат Московського царства, думний дяк, перший начальник Посольського приказу (з 1549), «печатник» (хранитель «державної печатки» — з 1561 р.).
16 березня 1931 року стали перед судом у Чорткові за приналежність до УВО постали Юліян Думний, Олекса Ганкевич, Любомир Прокопович, Мирослав Чорненький, Микола Кузняк, Йосип Осадчук, Володимир Пиріг, Петро Опиханий, Володимир Гладкий, Ізидор Нагайовський.
На Земському соборі було також затверджено склад посольства в Україну (В.Бутурлін, стольник І.Афанасьєв і думний дяк Л.Лопухін), на яке покладалося завдання завершити формальності, пов'язані з оформленням прийняття Війська Запорозького під зверхність царя Олексія Михайловича.
Леонтій Романович Неплюєв — московський військовий і державний діяч, стряпчий (1658), думний дворянин (+1680), окольничий (1683) і боярин (1688), воєвода в Пустозерську, Севську, Переяславі та Києві, син адвоката і дворянина Романа Івановича Неплюєва, представник дворянського роду Неплюєвих.
У 1944 році на місце німецької влади приходить радянська, нею 19 січня 1945 року в центрі селі були повішені два дорожівські хлопці-члени ОУН — Артимович Василь Гаврилович «Думний» 1916 р.н. і Купчик Михайло Федорович «Чайка» 1920 р.н.
У 1662 р. за заслуги йому була дана грамота Царя про платню йому з безлічі помість і маєтків; відомий текст з його надгробка: «Помер цей шанований, працьовитий і справедливий чоловік, вірний Монарху слуга і патріот, думний дворянин Іларіон Дмитрович Лопухін в 7179 (1671)».
За відсутності Суличича, до Паволоцького полку 14 (24) січня 1654 року був виряджений стольник і думний дворянин Іван Степанович Тєлєпнєв для того, щоб «всяких чинов людей к вере приводить и городы и всякие крепости и наряд в зелье и свинец и всякое строение описать».
У Боярські книги заносився список імен згідно чинів у наступному порядку: боярин, окольничий, кравчий зі шляхом, кравчі, скарбники, думні генерали, думні дворяни, постільничий, печатники, стряпчі з ключем, думний дяк, дяки Наказу таємних справ, московський ловчий, укладничий, ясельничий, кімнатні стольники, стольник, стольники в генералах, полковники, стольники государинь, патріарші стольники, стряпчі з вбранням, стряпчі в полковників, підполковники, московські дворяни, дворяни в полковників, дворяни цариць, іноземці, поляки прийнявші православ'я та новохрещені татари, дяки за наказами, шатерничі, дворяни міст.
Кущовими провідниками були: Михайло Крупа (псевдо «Хміль»), Степан Курдидик (псевдо «Чорний»), Степан Паук (псевдо «Влодко»), Василь Сосновський (псевдо «Гонта»). 30 травня 1947 року під час облави емведисти вбили у селі керівника Бурштинського проводу ОУН Євгена Стефанишина (псевдо «Комсомолець»), організаційного референта районного проводу ОУН Б. Маслія (псевдо «Лагун») та члена районного проводу ОУН Я. Кругляка (псевдо «Зуб»). 20 травня 1950 року в Бовшеві загинув керівник кущового проводу ОУН Іван Варнава (псевдо «Думний»).
24 червня 1941 р. у ряді районів Дрогобицької області, в тому числі Рудківському, розпочалися виступи місцевого населення, підготовлені членами ОУН(Б). 5 січня 1945 року розпочався наступ частин НКВД під командуванням начальника УНКДБ генерала Сабурова на Миколаївський і Рудківський райони Дрогобицької області, двотижневі бої загонів УПА «Непереборні» (командир «Малиновий»), «Наддністрянці» На території Рудківського, а також сусідніх районів діяла теренова сотня УПА-Захід, командиром якої був Микола Старинський-Думний (загинув 12 квітня 1947 року в селі Дорожів Дублянського району).
Згадую стіни, завантажені книгами і гравюрами, керамікою й книгами - думну сутінь, де добре мислилося й почувалося.
Хмельниччини — СФГ «Ранок», ТОВ «Думна Агро», ПОАФ «Весела», ФГ «Маранд».
Влітку 1945 року відділ УПА із 60-ти осіб під керівництвом "Думного" перейшов на хутір Заприп'яття села Залухів Ратнівського району.
Тут направду чудово – місто, наче острів над Думним потоком, навколо луки і хвилясті пагорби Розточчя.
За указом 1704 року думні люди і першостатейні купці мусили платити з домашніх лазень по три рублі, прості дворяни, купці і всілякі різночинці – по 1 рублю, селяни - по 15 копійок щорічно.
Олесь часто бував у консерваторії, заходив на нашу катедру і все казав: “Алло, знаєш, в мене є така ідея – “Мамай”: дві культури, дві традиції: умовно - татаро-монгольська, і умовно - думна й епічна, українське й татарське...
Чим частіше й надовше закопувався у конча-озерний світ самоти, тим глибше усвідомлював, що якби більше займався літературою, творчістю, то мав би більше радості, душевного спокою, тим глибше входив би, за Сковородою, у «думне серця свого поле».
Так, відомий київський митрополит ХУІІ століття, Петро Могила, називав друкованим словом запорізьких козаків “ребеллізантами”, тобто – людьми несамовитими у вірі і відступниками; православний пан Адам Кисіль, у той же час, відгукувався про них, як людей “ніякої віри” – “релігіоніс нулліс”; уніатський митрополит Рутський назвивав козаків людьми “без релігії” – “сіне релігіоне”, а думні дяки московські 1594 року трактували їх перед послами німецького імператора Рудольфа Другого, очолюваними Еріхом Лясотою, “людьми, що не мають страху Божого”.
Бояри і думні люди, вислухавши відповіді на допитах, засудили стратити смертю, відрубавши голову", – цими фатальними словами 28 травня 1672 року на околиці Москви, "на болоті за кузнею", дяк Малоросійського приказу підбив підсумок чотирирічного гетьманування Дем'яна Ігнатовича на українському Лівобережжі.
За розпису чинів XVII ст. стольники посідали п'яте місце після бояр, окольничих, думних дворян та думних дяків.
Думна.
Думні чини (думні люди, думці) - в Московській державі наприкінці XV-XVII ст. посадові особи - бояри, окольничі, думні дворяни та думні дяки, що мали право брати участь у засіданнях Боярської думи і в роботі думських комісій.
Розташоване в долині ріки Думна.
Через середину території села пливе Думна, притока Полтви.