Знайдено 7 точних результатів.
чичеро́не
- Екскурсовод у країнах Західної Європи, переважно в Італії.
Граф Чичероне.
екзотизми: вендета, синьйора, сироко, чичероне, чичисбей;
Фульвіо був своєрідним чичероне Рафаеля в дослідженні давньоримських руїн, завдяки Фульвіо Рафаель розробив давньоримські ландшафти як тло для своїх фресок .
Сюжетну динаміку забезпечує романтична лінія: Джуліан Вест закохується в дочку свого чичероне — Едіт Літ, яка як дві краплі води нагадує наречену Веста, яку він назавжди залишив в 1887 році.
Проспер Меріме в «Душах чистилища» стверджує, ніби севільський «чичероне вам розповість, як дон Жуан зробив дивну пропозицію Хиральді — бронзовій фігурі, яка вінчає мавританську вежу собору, і як Хіральда його прийняла».
Усі, просто всі пишуть стрім, стрімити, хоча правило дев'ятки щодо загальних назв тут однозначне й логічно писати стрим, стримити: «И пишемо у загальних назвах після приголосних д, т, з (дз), с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним (крім й): дизель, динамо, диплом, директор, методика; інститут, математика, стимул, тип; позиція, фізичний; таксист, родзинка, силует, система; цистерна, цифра; режим, джигіт, джинси, джип; чичероне; ширма, шифр; бригада, риф, фабрика».
Також в числі перекладів творів авторів: з англійської — Вільяма Вордсворта, Самюела Колріджа, Роберта Сауті, Джорджа Байрона, Джона Кітса, Генрі Лонгфелло, Редьярда Кіплінга, Ділана Томаса; з вірменської — Ованеса Туманяна; з корейської — Кім Сісипа; з німецької — Вальтера фон дер Фогельвейде, Фрідріха Гельдерліна, Генріха Гейне, Едуарда Меріке, Готфрида Келлера, Стефана Ґеорге, Берріса фон Мюнхгаузена, Ганса Каросса, Готтфріда Бенна, Йоганнеса-Роберта Бехера, Бертольта Брехта, Ганса-Магнуса Енценсбергера; з македонської — Славка Яневського, Ацо Шопова; з польської — Міколая Бернацького, Адама Асника, Казімежа Пшерва-Тейтмаєра, Луціана Риделя, Тадеуша Міцинського, Юліана Тувіма, Бруно Ясенського, Константи Галчинського; з румунської — Міхая Емінеску, Йона Мінулеску, Демостене Ботеза, Чичероне Теодореску, Еуджена Жебеляну, Іона Брада, Тіберіу Утана; зі словацької — Яна Голого, Янко Єсенського, Івана Краска, Андрія Плавка, Павола Горова; зі словенської — Матея Бора; з української — Миколи Бажана; з французької — Артюра Рембо (у співавторстві з Едуардом Багрицьким); з хорватської — Мирослава Крлежа.