Знайдено 139 точних результатів.
«Чинш» - це аренда, якийсь прибуток.
Платити чинш простіше, ніж інші податки, бо його не треба нараховувати.
У часи кріпацтва, у Росії цей податок звався оброк, в Україні – чинш.
Або платити принаймні чинш.
Старості надавали право брати чинш від лав м'ясників, а у дні торгів – від усіх інших товарів.
Ці сірячки від шляхти завжди перебували в орбіті більш заможних: обробляли для них шматок землі, виплачуючи чинш, часто символічний.
Відтоді в міських рахункових книгах під рубрикою «Sepultora Judocorum» є записи про чинш, який вони щороку оплачували до міської каси.
Подати до суду на кого-небудь і здерти з нього чинш.
селянську вольницю (заміну панщини на чинш)
Смерди сплачували чинш, виконували воїнські та інші повинності.
Також сплачувався чинш збіжжям (так зване плужне - Pflugkorn).
Натомість перший і третій займали льокатори - орендарі, які щомісяця сплачували чинш, завдяки якому Крушельницькі покривали свої витрати.
Піддані панщини не роблять, тільки чинш дають.
чинш: готівкою по 300 зл. річно з обов'язком достарчати до Митроп. палати у Львові в натурі потрібну ярину і овочі впродовж року найму.
Вони не відбували панщину, сплачуючи лише невеликий натуральний чинш.
Єдине, що їх відрізняє від підданих, – це те, що вони платять чинш і можуть в будь-який момент піти від пана.
За нових часів – у XV-XVIII ст. – вони скалдали більшість магнатсько-шляхетської верхівки, католицького духовенства, меншою мірою – так званої “чиншевої шляхти” (тих, які взяли в оренду землю і сплачували за неї орендну плату –“чинш”), а також міщан і селян.
Один лан поля належав церкві, збудованій 1712 року, за що священик платив чинш 15 грошів. 1662-го на місто напали татари й майже повністю зруйнували його, вбивши та забравши в “ясир” багатьох мешканців.
Отриманий податок спрямовувався на потреби міста: "[…] цей чинш, який стягнуть урядовці з тих, що шинкують, нехай згадані райці використають і повинні використати на потреби держави та ремонту громадських місць міста" – сказано в грамоті.
Жителі району сплачували єпископу, а згодом капітулі чинш (податок).
Лише грошовий чинш і натуральну данину було скасовано.
На українських землях селяни сплачували чинш з 14 століття.
Чинш цього села становить 521 злотий 11 грош.
З усього вкупі чинш річно становив 55 злотих.
Щороку мав чинш з жупи бохеньської та млина.
Крім панщини, селяни мали виходити на зажинки, обжинки, платити грошовий чинш.
Крім роботи в полі, вони платили грошовий чинш, виконували різноманітні повинності тощо.
Селяни платили данину: сторожове (2 золи), фірне, чинш та ін.
З 16 ст. подимне перетворилося на звичайний натуральний та грошовий чинш.
А як винагороду отримав від Прихильного чинш від половини його кам'яниці.
У феодальну повинність входило здавати куниці, або здавати за них чинш.
З цих ланів платився чинш, тобто регулярний податок натурою чи грошима.
Як держателі земельного наділу зобов'язані були до виконання відробіткової (панщина), продуктової (оброк), грошової (чинш) ренти.
Навіть після купівлі магістрат усе ж намагався змусити монахів платити «чинш» (орендну плату).
Грошовий чинш (т. зв. подарщизна) сплачували тяглі й піші господарства, які відбували панщину.
Користувалася громада тільки 6 ланами, а чинш сплачувала з 16-ти.
Селян поступово переводили на так званий генеральний чинш, тобто замість усіх повинностей вони сплачували гроші.
З міських домів дають чинш, який звуть колодками, по 8 литовських грошів.
В 1679 році був установлений чинш 20(25 тинфів) з волоки.
Такі ремісники перебували під захистом господарів юридик, виконували для них роботи або платили грошовий оброк (чинш).
Селяни, які не мали свого поля (підсадки) платили старості або орендарю маєтку грошовий чинш.
Чинш в залежності від якості земля від 60 до 97 грошей.
Власнику передавалося право збирати чинш і примушувати селян відробляти на його користь панщину та інші повинності.
Крім того, селяни повинні були виходити на зажинки, обжинки, закоски, обкоски і платити грошовий чинш.
Після революції 1905 року пани стали набавляти плату, відмінили «чинш», дозволили святкувати свята, звернули увагу на освіту.
За чиншовим правом феодали-землевласники передавали свою землю в користування за певну грошову або натуральну плату-чинш.
Міщани Гайсина відбували панщину, сплачували старості чинш, осен, коляди, повинні були збирати сіно і ходити на толоку.
Ті й інші складаються з дворян або околичної польської шляхти, що платять власниці маєтку чинш.
Протягом 1852—1888 років селяни Поникви сплачували чинш або ж податок за користування землею її власникам.
Коли ж селян, переведених на такий чинш, залучали до роботи на поміщика, їм платили грошима.