Знайдено 1 точних результатів, 41 схожих збігів.
уя́рмлений
- Дієпр. пас. до уярми́ти.
"Колонізований розум — це не те саме, що "уярмлений розум" Чеслава Мілоша.
Відео уярмлених тварин оприлюднили співробітники Національного антарктичного наукового центру України.
І владою уярмлені митці,
Вони оббріхують уярмлені народи!
Тим часом збентежені просвітники уярмлених народів об'єднуватись стали…
Люди уярмлені Молохом, Загнані в щільники люди.
А тому квапилися із денаціоналізацією уярмлених народів – із знищенням їхньої мови.
Справі визволення уярмленого московським большевизмом українського народу вона не допомагає, а гальмує її».
Понівечені безпам'ятством і зневірою та уярмлені рабською покорою душі.
Дерев'яну бричку, що символізує Митний союз, тягнуть уярмлені люди у масках «Лукашенка» і «Назарбаєва».
А ти, народе, чорне уярмлене бидло, маєш лишень прийти на виборчі дільниці та мовчки проголосувати.
Очолювана Сталіним компартія рятувала від гітлерівської окупації себе й свій злочинний режим за багатомільйонними спинами уярмлених народів СРСР.
На відміну від французів, британців чи росіян, українці були уярмленою нацією.
Уярмлені халдеями народи вітали Кіра як визволителя.
зевгіти — володарі уярмлених волів, що мають щонайменше 150 медимнів;
Та найбільше турбувало і мучило Шевченка страждання уярмленого рідного народу.
В його музиці протистоять образи добра і зла, боротьби та перемоги, а провідною темою залишалася доля уярмленого народу-наймита, непоборимого сина землі.
Поет і на засланні, далі таврував у власних творах самодержавно-кріпосницький лад та поневолення уярмлених народів Російською імперією.
У 1808 році до Відня прибув капітан Андреас Гофер, з детальним планом широкого народного руху в уярмленому Тіролі.
Згадаймо, як завоювання Сибіру стало «освоєнням», а вторгнення на територію суверенної Польщі в 1939 році – простяганням братньої руки допомоги уярмленому західноукраїнському народові.
Без такої ідеї ми лишимося нацією уярмленою, провінцією, народом, який житиме роздвоєною душею, не в стані витворити збірної волі.
Одні вважали, що так, і наводили у приклад польську, угорську та чеську аристократію, інші заперечували тим, що українці – уярмлена нація, а тому вся аристократія у нас буде обслуговувати у першу чергу колоніальний режим.
Українське законодавство, в т.ч. й нещодавно доповнений (від 13 вересня 2001 р. за № 2680- III) Закон України "Проблеми інформаційної діяльності, свободи слова, дотримання законності та стан інформаційної безпеки України", регулярно, особливо напередодні виборів, робить спроби уярмити уярмлене Слово, поширити монополію на інформацію, привласнити ЗМК.
А сформував цю ідею Юліан Бачинський у 1895 році, опублікувавши книгу "Україна уярмлена" ("Ukraina Irredenta"), в якій вперше обґрунтував потребу створення української соборної держави під девізом: "Вільна, велика, політично самостійна Україна, одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!"
Громадськість наголошує, що святковий концерт «Інтера» «згодився б для уярмленої УРСР 1990 року, або для «окремих районів Криму і Донбасу», але аж ніяк не для воюючої України, яка збройно протистоїть російським загарбникам».
Уся ця публіка налаштована шовіністично, вважає, наче Україна уярмлена, і коли (…) хотіла зайти в кімнату, де всі вони зібралися, то Микола Бажан сказав мені, що «зараз не можна, тому що у вас нарада» (…) Усі вони продовжують співчувати арештованим к.р. [контрреволюціонерам. – В.А.] і, як мені вдалося дізнатися, збирають гроші та матеріально допомагають як арештованим, так і їхнім сім'ям.
Його можна виводити від створення Іваном Франком Української радикальної партії та написанням Юліаном Бачинським першої політологічної праці "Україна irredenta" ('Україна уярмлена" ) в кінці ХІХ-го століття у Західній Україні і створенням в 1990 році Революційної української партії Д.Антоновичем, М.Русовим і Л.Мацієвичем у Великій Україні.
Одна дарувала життя не духовне, а фізичне, і мала бути куплена забуттям усіх тривог уярмленої України, її народу.
Вставайте, всі разом здобудемо собі свободу зараз, або ніколи», Тисячі й тисячі уярмлених селян пішли до загонів Максима Кривоноса.
У колоніальній, уярмленій Україні за минулі століття було проведено штучну асиміляцію населення шляхом цілеспрямованої державної асиміляторської політики, скерованої на руйнацію етносоціальних систем.
Справді, з одного боку, неймовірна ситуація уярмленої Польщі 1939-1945 років, а з другого боку, поети, які тоді написали блискучі тексти, які назавжди залишаться у світовому обігу.
Бігова доріжка настільки легко рухалася під ногами уярмлених на платформі коней, що коли вони перебирали ногами, то самі не просувалися вперед відносно локомотива.
Головний мотив — національний біль за уярмлену землю, віра у перемогу, плани відбудови зруйнованого, віра в нових, загартованих випробовуваннями людей, які створять нове, краще життя.
Українська підрадянська література, евакуйована в Уфу, з одного боку, була абсолютно уярмлена ніби цензурою, а з другого боку, геніальна поема Тичини “Похорон друга” і кільканадцять блискучих віршів наддніпрянських підрадянських поетів про ситуацію в Україні.
Не бачив сенсу в радянській літературі 70-х, де прославлялась «комуністична ортодоксія», не праця вільної людини, як-от описував Робінзона Крузо Даніель Дефо, а «рабський труд уярмленого бидла на зграю політиканів, які погрузли в пияцтві і розпусті».
Попри всі перебільшення й неточності, яких допускався Григір у своєму висвітленні України та подій, які відбувалися в Україні протягом 20 років, завдяки йому і до самої його смерті Україна була представлена у кулуарах європейських монархів як країна вільна - уярмлена, але не скорена.
Таким чином більшовики намагалися показати уярмленому народу, що вони захопили владу не силоміць, внаслідок перевороту, а винесені на верх руйнівною силою прогресу, і всі генії минулого всього світу були лише їхніми попередниками на шляху до здобуття загального щастя для всього світового люду.
Адже якщо велика держава, згуртована навколо Москви і Кремля, змогла самотужки перемогти всю Європу (а саме це стверджує міф «Великої Вітчизняної війни», причому нині акцент робиться саме на перемозі, а не на звільненні уярмлених нацистами народів), то слід і далі проводити таку саму стратегічну лінію.
Хоча в сільській місцевості не надавали особливого значення родоводам, історична пам'ять сім'ї сягала кількох поколінь — до часів остаточного закріпачення козаків, коли уярмлене село Вільхівець покинув бунтівний Стратін Чорновіл і, пройшовши життєвий шлях аналогічний до Миколи Джері з повісті Нечуя-Левицького, осів у вільній Юрківці (обидва села на Шевченковій Звенигородщині).
Стомившися, вже смерті я благаю, Бо скрізь нікчемність в роскоші сама, І в злиднях честь доходить до одчаю, І чистій вірності шляхів нема, І силу неміч забива в кайдани, І честь дівоча втоптана у бруд, І почесті не тим, хто гідний шани, І досконалості ганебний суд, І злу – добро поставлене в служниці, І владою уярмлені митці, І істину вважають за дурниці, І гине хист в недоума руці.
У 1895 році опублікував книгу «Україна уярмлена» («Ukraina Irredenta»), в якій, на підставі аналізу еміграції українців-галичан, став першим, хто обґрунтував (з марксистських позицій) потребу здобуття політичної незалежності України як головну передумову її дальшого соціально-економічного та культурного розвитку (під девізом: «Вільна, велика, політично самостійна Україна, одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!»
У час, коли Велика Україна була формально проголошена однією з кількох таких же формальних національних республік СРСР та уярмлена в рамках радянської тоталітарної системи, в Центральній Європі, насамперед у Чехословаччині, гостро стояло українське питання.Воно було поставлене перед чехословацькою республікою ще на Паризькій мирній конференції 1919–20 років, коли Захід вимагав від уряду Томаша Масарика надання автономії українцям у Чехословаччині, а саме в Закарпатті, з подальшим полагодженням цього питання після вирішення проблеми державності України в цілому.Тобто в Парижі, зокрема, за Сен-Жерменським договором 1919 року і Тріанонським 1920 року, не бачили іншого шляху для закарпатських українців, окрім їхнього входження до складу майбутньої незалежної України.Але Прага довго відтягувала проголошення автономії Закарпаття, поки над Чехословаччиною не нависла загроза розчленування за наслідками Мюнхенської угоди вересня 1938 року.Пізнє проголошення автономії Підкарпатської РусіХоча необхідність проголошення автономії Закарпаття була записана в Конституції Чехословаччини, ні президент Томаш Масарик, ні президент Едвард Бенеш цього робити не поспішали.