Знайдено 64 точних результатів.
В сучасних історіях рідковживані слова недоречні: мало хто зрозуміє значення слів «бігме», «сливе», «пробі».
Сотні слів були тупо заборонені: сливе, либонь, вочевидь, простовіч, навідліг, достоту, достеменно, пробі і т. д.
"Вони швидко крокували в три шеренги, сливе бігли, немов хотіли догнати західне сонце.
Але ж тим то й ба, що їм сливе немає з кого брати прикладу.
Сливе у всіх підодеських мешканців обличчя смуглі, суворі та непривітні…” — оповідав фольклорист Володимир Данилов на початку ХХ ст.
Сливе 60% запасів нафти сконцентровано у відкладах мезозойської доби, інші — в кайнозойських породах.
Сливе тваринний, мутований у генах страх перед минулим змушував і тих, хто вижив, і їхніх дітей уподібнюватися своїм катам.
Жителів села називали сливами, бо вживали в розмові часто слово "сливе".
З граматичного погляду гінді та урду є однією мовою (гіндустані), розмовні форми двох стандартів сливе ідентичні.
Вавилоняни вивели з краю дуже багато полонених, що було сливе десятою частиною від загального населення країни.
Така сама ситуація з чеською мовою, яка дотепер сливе втратила двоїну, її майже повністю заступила множина.
Сливе усім зрозуміло, що таке конформізм.
Але що б не говорили про непотрібність читання, а одвічне сливе дитяче "і що ж далі?" затягуватиме й хвилюватиме нас знову й знову.
Той кандидатський мінімум у поліглоти має сливе кожен галичанин.
Бо насправді сливе неможливо визначити частку натхнення у виникненні архітвору.
Тут і виявляється його пристосуванство, яке стало сливе прозивним, «жіль-бласівським».
— Іду кудись – сама не знаю, куди; чи там щось є – аніхто не знає, – світло й тихо у волинському містечку мовила перед смертю сливе сторічна Тодора.
От чомусь думається, що він сливе необхідний в амурних стосунках.
Задля справедливості слід відзначити, що появі «Баляд і розказів» передував інший твір, видрукуваний окремою листівкою наприкінці 1875 р. у Львові (4 с.) під довгою, сливе бароковою назвою:
Так само менше було шкартів, хоть, як зимою 1889 р. виступала у львівській опері Марія Павликівна, ми з Остапом Нижанківським, Садовським і Купчинським були сливе на кожній виставі.
Йому знову вдарило в голову запаморочення, - жодна жінка ніколи не дарувала йому почуття такої абсолютної над собою влади, в тому було щось недозволене, сливе жаске, але тим магнетичніше…
Останнє для мене дуже близьке, позаяк висловлений Вами докір сливе років десять повторюю майже в кожній своїй публікації.
І він виросте, й переможе все, яке тільки є, зло світове: Папа Римський сидітиме коло нього ліворуч, Голуб Миру сидітиме на плечі, білий сливе, а біля ніг його — королева Британії, поруч, —
Може, в когось з істориків майбутнього колись дійдуть руки – написати історію цілої цієї "великої, і ще не закінченої" (с) Шевельов московської "війни на знищення" проти України – як історію грандіозної, сливе космічної за своїм масштабом ЗАЗДРОСТИ: голодного – до ситого, неімущого – до маючого, в усіх сенсах цього слова.
Бо ані суті, ані мови оригіналу нашим заробітчанам-поденникам передати не вдається, мовляв, споконвіку російськомовному «Фоліо» (де видано і Буковскі, і Набокова), можна замилити очі якою-небудь ура-патріотичною «піхвою» чи «прутнем», а також іншими, не до ладу вжитими, але вкрай «українськими» лексичними одороблами на кшталт «сливе», «бігме» і «позаяк».
І сорому, так, сорому теж – як коли гімназистом уперше пішов із хлопцями до бурдею і теж тоді проллявся сливе відразу, по кількох незграбних, майже болісних спазмах, а курва, повернувши голову, насмішкувато дивилась на нього через плече одним оком, як курка, крізь фарбовані хною ріденькі пасма, звислі вздовж щік: но цо, мали, юж залатвьони?..
Тут мене цікавить виключно образ сучасного їй українського села, що постає з тих листів: після сливе сорока років Радянської влади, після сталінської Катастрофи й Голодомору (про це – єдина скупа згадка в листі до С.Таранущенка, її головного, в 1950-ті, «провіденційного співрозмовця»), – немовби й не зачепленого ні руїною колективізації, ні терором, ні війною, ні повоєнною боротьбою за виживання: цілком «упізнаваного» і з класики 19-го століття.
Знайомлячись із роботою цієї високої правової інстанції Європи в інших напрямках, я збагнув: тут розглядають справи в двох основних напрямках: а) наскільки об'єктивною, обґрунтованою, доведеною є ухвала національного суду щодо обвинувачення засудженого в скоєнні злочину; себто вони не піддають сумніву (не мають такого права!) ані національне законодавство, ані винесений на його підставі вирок; їх цікавить сама процедура прийняття рішення; б) з першого випливає друге, сливе - найголовніше: чи була надана підсудному можливість якнайповнішого самозахисту!
От хоч би Винниченка, в мові якого, мовляв, «напхані слова і великоруські, і ломоносовські, і галицькі (перешкоджає, перешкода - завада, шаленство, завдають і т.д.)»; «багацько слів галицько-польських, як-от: незграбний (зателепуватий), біль (болість), бруд (багно, грязь), таких облич (обличчів), невідоме на Україні - окремий, окремо (опрічний, окроми), майже (сливе, сливи, сливинь), при відношенню, в життю (в житті), майбутній (ймовірний - вероятный, а не будущий), кроки (ступіні), ступні (це не ступіні, а сліди од ніг людей та звірів у лісі на снігу)»; або Хоткевича, в якого трапляються «деякі чудернацькі слівця, сербське - «юнак», а часом і полонізми, перейняті з галицьких книжок»; або Олеся, в чиїй «Трагедії серця» «напхана в мові така нісенітниця: шалені, крок ступлю (ступінь), дотик кучерів (доторкання), прагнути (жадать).
Але з нею Пуї сливе не жив і розлучився відразу ж після розпаду Маньчжоу-Го.
Про них, зокрема, І. Франко оповів у написаному сливе рік до своєї смерті листі до Є. Трегубова від 27 травня 1915 року.
Чоловік є дуже чутливим, сливе усім переймається, відчуває найдрібніші порухи своєї душі.
За життя автора сливе всі його твори було видано російською мовою (в його ж перекладі), а також перською, французькою, англійською та німецькою.
Сливе ніхто не міг одразу відповісти, що це слова Тараса Шевченка.
Нам шалено не вистачає пропаганди, ми маємо сливе повний її брак.
Спокуса чигає на людину сливе на кожному кроці, принаймні на кожній милі.
Поезія присутня сливе у всьому, і тут без неї не обійшлося.
іменники чоловічого роду дотепер, загалом, сливе втратили закінчення двоїни -а (-я): два сина, три хлопця, за винятком кількох слів: ву́ха, рука́ва, повода́.
«Ну ти й жук!», – можна сказати про сливе кожного із них.
Пристосуванці є не лише серед політиків, а сливе серед усіх станів і прошарків суспільства.
Населення міста становить 77 445 жителів і сливе повністю складається з арабських громадян Ізраїлю. 69% мешканців сповідують іслам, 30,9% — християнство різних напрямів.
Найвідзначніша й найсвоєрідніша ознака цього тепуя 2300 м заввишки — це наявність на його верху сливе круглих карстових порожнин, які й досі є загадкою геології.
Сливе половину з них я був певен, що всі гроші треба зберігати під матрацом.
Я сливе ціле свідоме життя хочу та планую писати, як граф Монте-Крісто, і таки почну.
Виблював сливе усі токсини, але дещо перетравлене все ж залишилося й нуртує у глибинних структурах мозку, спливає у пам'яті.
Там воно загіпнотизувало сливе всіх поголовно, йому вірить там і «дикий тунгуз, і друг степів калмик», і всі решта «-янє».
Хоча є певний набір визначних місць, загальноприйнятий, можна так сказати, але сливе в кожного свідомого львів'янина є свій особистісний комплект.
Ось тут вже виникають аналогії із нашим сьогоденням, а радше – сливе неможливість проведення аналогій із персонажами нашого теперішнього «політичного Олімпу».
Він виходить із кущів, тоді Ґіві бере масивну каменюку та жбурляє в нього, вона перелітає річку і долітає сливе до лютого ворога.
І не лише тому, що у Львові пропонувалося об'єднатись двом московським гебрейським музеям, розташованим за відстані сливе чотири кільметри одне від одного.