Знайдено 16 точних результатів, 34 схожих збігів.
Якщо запалена скіпка почала тріщати - до морозу
Назва цієї руни походить від словосполучення "соснова скіпка".
Назва походить від словосполучення "соснова скіпка", а деякі дослідники вважають, що йдеться про факел.
Назва походить від примордіальної категорії соснова скіпка.
Скіпка — син Астронома, вони із батьком гостюють у маєтку Промисловця.
Згідно із віруваннями, чия скіпка швидше погасне, той помре раніше.
Світе́ць — старовинний пристрій для освітлення, що має вигляд підставки, в яку вставлялася скіпка.
Слово "шайтхольт" початково відносилося до колод порубаних на дрова(Scheit = шматок, скіпка; Holz = дерево).
Зачерпнувши долонею із дна джерела, дивилися, що потрапило до рук: якщо камінець — майбутній чоловік буде муляром, земля — хліборобом, скіпка — столяром.
Зачерпнувши долонею із дна джерелиці, дивилися, що потрапило до рук: якщо камінець — майбутній чоловік буде мулярем, земля — хліборобом, скіпка — столяром.
Випікайте в розігрітій до t = 180C духовці 20-25 хвилин (готовність - суха скіпка).
Якщо скіпка гасла в дівчини, то її готували до смерті й, поклавши на лаву, оплакували.
Шпон (нім. Span — «тріска, скіпка, уламок») або дикт (від нім. Dikte — «тонка дошка») — це тонкий лист деревини (тонка дошка) товщиною 0,35-4,0 мм.
Подібне ворожіння було і в росіян: якщо скіпка горіла ясно — довго жити тому, хто її тримає; з іскрами — будуть хвороби; погасне — той, хто ворожить, помре.
Англійський натураліст Гілберт Вайт у книжці The Natural History and Antiquities of Selborne («Природнича історія і старожитності Сельборна») повідомляє, що скіпка в 72 см горить 57 хвилин.
Смолоски́п, смоляни́к або фа́кел (нім. Fackel < лат. facula — «скіпка», «лучина»), діал. похо́дня похідня́ — вид світильника з відкритим вогнем, зазвичай у вигляді переносної палиці з намотаним на кінці просмоленим клоччям.
Оскільки все це відбувалося при світлі скіпки, день почали називати Світцем.
А ще робити скіпку з берези.
Войський схопив палицю і так довго бив лежачого на землі перед ним генерала, аж поки палка не розлетілась на дрібні скіпки.
23 жовтня було заведено розщеплювати поліна на скіпки.
23 жовтня було прийнято розщеплювати поліна на скіпки.
Напередодні Георгія гуцули розводили багаття зі скіпок, глоду та сміття, переганяли через нього тварин.
Скіпкою називали тоненьку довгу тріску, яку підпалювали і вона заміняла людям електрику багато століть поспіль.
У народі вогонь, що виходить від скіпки, був основною стихією, яка управляла світом.
Я наче раптом намацала невидиму скіпку, яка стільки років муляла, блукаючи в тілі.
Чернець подумав, що це жарт, знехтував знаменням і продовжував ходити в трапезну зі скіпкою.
Відбувалося все це при світлі скіпки, тому й сам день нерідко називали Світцем.
Оцінки щодо тривалості горіння скіпки розбігаються.
Найпоширеніше ворожіння зі свічкою чи скіпкою.
Жителі Шандалара намагаються протистояти навалі Скіпок, здатних змінювати форму.
Скіпку закріпляли у затискач спеціальної підставки — світця (світича, світлача).
Виявити дупло можна за свіжими скіпками.
Щоб отримати більше світла, могли водночас засвічувати кілька скіпок.
Розпалювати сигару необхідно газовою запальничкою, або спеціальними сірниками для сигар, або кедровою скіпкою.
Вогонь добували за допомогою кресала і губки, світили скіпкою.
Настільний світець складався і із затискача для скіпки, закріпленого на підставці.
Скіпки заготовляли заздалегідь і висушували якнайкраще, щоб вони горіли яскравіше і без потріскування.
Хата освітлювалась березовою скіпкою — довгою тонкою тріскою, яка вставлялась під нахилом у світець.
Крем'яні знаряддя зроблені зі скіпок пластин й відрізняються від знарядь сусідньої бутівської культури більшими розмірами.
До поширення скла у віконниці вставляли бичачі міхури, а для освітлення використовували березову скіпку.
Дим у такій хаті виходив через отвір у стелі .Для освітлення використовували букові скіпки.
Проста форма смолоскипа — пучок бересту або скіпок із смолистих порід дерев, в'язанка соломи і таке інше.
На посвіт годились невеликі дрова або смолівки (тріски, скіпки), наколоті із смолистих соснових пеньків, які дають найяскравіше полум'я.
Рудий, син Промисловця, знайшов двох невідомих тварин і повідомляє Скіпці свою мрію: виступати з ними у цирку.
Як джерела штучного світла використовувалися вогонь вогнища, соснові скіпки, смолоскипи, олійні лампи, рідше — свічки з сала або воску.
Це — залізна сітка у формі казана, на якій розпалювали на Дніпрі соснові дрова, на річках Полісся — смолисту скіпку.
Учасники збиралися в хаті, одна з дівчат запалювала скіпки й роздавала їх присутнім, які при цьому співали:
На одному стопчику могли кріпитися два і більше затискачів, що уможливлювало використовувати кілька скіпок водночас, освітлюючи обширні приміщення.
Скіпку вставляли в затискач таким чином, щоб вона розташовувалася по іншу сторону коритця, куди засипали пісок, золу чи наливали воду.
Декілька гострих скіпок пробилися через забрало шолома й уразили короля в чоло над правою бровою та в кут лівого ока.