Знайдено 1 точних результатів, 49 схожих збігів.
реєстро́вець
- Той, хто служив у реєстровому війську.
Абстрактний «козак» зникає – натомість постають реєстровець (жупан, суконні шаровари, чоботи, ладівниця, самопал), запорожець (кунтуш, шапка з вовчого хутра, трофейні чоботи, мушкет, шабля, люлька), покозачений селянин (свита з грубого сукна, чабанська шапка, личаки та онучі, сокира, довбня).
1637 рік – після капітуляції реєстровців під Боровицею гетьман нереєстрового запорізького козацтва Павлюк потрапляє в полон до поляків;
Сполучені сили запорожців, реєстровців і кримських татар перевищили 11 тисяч осіб проти решти півтори тисячі власне поляків.
За попередніми умовами перемир'я поляки мали віддати козакам артилерію, прапори і видати ненависного реєстровцями комісара Яцека Шемберга.
Під впливом їхньої агітації реєстровці взяли сторону повстанців, що допомогло гетьману виграти першу битву Національно-визвольної війни під Жовтими Водами.
Полякам дивом вдалося відбитися, але під час бою півтори тисячі реєстровців із загону молодшого Потоцького перейшли на бік Хмельницького.
Паралельно ввечері того ж дня «річковий» загін реєстровців висадився під Камінним Затоном, де на нього вже чекали посли Хмельницького.
Реєстровці не забули десятиліть принижень і грабежу з боку польської влади і при першій нагоді возз'єднались зі своїми одновірцями.
Тож Вовк зміг завербувати для походу лише тисячу реєстровців, які мали досвід морської війни.
– Козаки шістнадцятого століття не схожі на реєстровців сімнадцятого, а, тим паче, на козаків вісімнадцятого.
1637 — після капітуляції реєстровців під Боровицею гетьман нереєстрового запорізького козацтва Павлюк полонений поляками; страчений у Варшаві в березні 1638 року.
Чоловік каже, що відтворює побут звичайного козака-реєстровця, який веде своє господарство та не женеться за великими грішми.
– А ну, хлопчики, дивіться уважно, чого ще бракує козаку, – високий чоловік у вбранні реєстровця війська Богдана Хмельницького звертається до дітлахів.
У нього склалися цілком приязні стосунки з реєстровцями, які допомагали придушувати бунти.
реєстровці мали утримувати залогу на Запорожжі.
На противагу привілейованим реєстровцям, більшість козаків належала до нереєстрового козацтва.
Всі правильні козаки воювали виключно за віру православну, і блаженні ті реєстровці, які ламали при цьому попередні домовленості з поневолювачами.
Завершився повною перемогою шляхетсько-козацького війська, яку здобули головно силами реєстровців.
З ним пішов Караїмович з реєстровцями.
воював проти повстанців Острянина поблизу Говтви, де командував кількома тисячами реєстровців.
За дослідженням німецького історика З. Любер, серед козаків-реєстровців, ядра козаків-повстанців, були особи й прізвища, які можуть свідчити про єврейське походження їхніх носіїв (Зраїтель, Жидченко, Жидовкин та ін.).
Тоді реєстровці перейшли на бік Національно-визвольної війни та знищили загін німецької піхоти. 2 травня козацькі полки вишикувалися й вступили до табору поляків Стефана Потоцького.
За дослідженням німецького історика З. Любера, серед козаків-реєстровців, ядра козаків-повстанців, були особи й прізвища, які можуть свідчити про єврейське походження їхніх носіїв (Зраїтель, Жидченко, Жидовкин та ін.).
Бо коли порівняти (без націоналістичного пафосу й лицемірного оспівування) колишнє Військо Запорозьке і реєстровців із сучасними «Азовом», ДУКом, «Айдаром» чи, наприклад, із 80-ю аеромобільною, можна констатувати факт відродження козацтва.
Чоловіки об'єднались у військово-історичну групу "Курінь Печерської сотні Опанаса Предримирського Київського реєстрового козацького полку війська гетьмана Богдана Хмельницького", щоб відтворити та зберегти для прийдешніх поколінь звичаї та побут козаків-реєстровців часів Богдана Хмельницького.
Наступного дня у Кам'яному Затоні (нині на його березі – місто Кам'янка Дніпровська) реєстровці на Чорній раді ухвалили рішення перейти на бік Хмельницького.
С. Жолкевський пообіцяв реєстровцям амністію, якщо вони складуть зброю.
Реєстровцям надали ряд привілеїв: самоуправління, власний виборний гетьман (Ян Оришевський), право володіти землею.
Реєстровцям надали ряд привілеїв: самоуправління, власний виборний гетьман (Ян Оришовський), право володіти землею.
Однак через зростання татарської агресії влада утрималася від застосування сили проти реєстровців.
А реєстровці, що спустилися по Дніпру до Кам'яного Затону, повстали проти польської влади і невдовзі приєдналися до козацького війська на березі Жовтих Вод. 2 травня запорожці і повсталі реєстровці з вітальними залпами пройшли повз польський табір, а наступного дня звідти на бік Хмельницького перейшли всі реєстрові козаки.
Поповнивши свої загони реєстровцями, Хмельницький оточив польське військо і вщент розбив його.
Крім загонів Наливайка, на Східному Поділлі також квартирувалися запорожці Лободи та чимало реєстровців.
Похід не вдався (частина реєстровців втекла по дорозі); невдовзі Миколай Язловецький помер.
Навесні 1594 року схилив запорожців до спільного з реєстровцями походу проти Буджацької орди.
1648 року, на початку Хмельниччини, Караїмович і Барабаш виступили на чолі реєстровців проти військ Хмельницького.
Кількість реєстровців збільшилася до 500 чоловік, а 1583-го — до 600.
підвищувалася річна платня реєстровцям за службу до 60 тисяч злотих (крім додаткової плати старшині);
Загалом, 500 реєстровцям гарантувалась особиста свобода, оплата з державної скарбниці і звільнення від переслідувань цивільним судом.
За дорученням Б. Хмельницького Громика скоротив удвічі чисельність козаків-реєстровців на території Білоцерківського та Корсунського полків.
Реєстровці відбили Кодак, полонили і видали Суліму з іншими ватажками польській владі на страту.
Разом із загоном реєстровців у 1610 році брав участь в успішній облозі Смоленська.
Щорічна плата реєстровцям визначалася в розмірі 10 тис. злотих і 700 штук сукна.
Після поразки повстанців у Кумейківському бою 1637 року реєстровці схопили Кизима і видали його польсько-шляхетському командуванню.
Замість нього гетьманом над нереєстровими козаками, а також частиною реєстровців, які залишилися на Запорожжі, був обраний Іванович.
Пізніше таки була вислана спеціальна королівська комісія на чолі з Миколаєм Язловецьким — офіційним керівником реєстровців («старшим» козаків).
Скориставшись з тяжкого становища повстанців, Станіслав Жолкевський вступив у таємні переговори з Григорієм Лободою, пообіцявши реєстровцям амністію.
У травні 1637 р. вони, виступивши із Запоріжжя, захопили артилерію реєстровців у Корсуні і вивезли її на Запорізьку Січ.
Ледве він переправився на лівий берег Дніпра, як на нього наскочили надіслані С. Потоцьким реєстровці і чотири хоругви жовнірів.
Військо Потоцького кинулося на міст, що вів у Лубни, але міст завалився і поховав під собою багато жовнірів та реєстровців.