Знайдено 24 точних результатів.
раді́ння
- Дія за знач. раді́ти.
Групове радіння — «корабельне».
Даремно сумувати в горі, здаються божевільними радіння, коли над головою навис меч.
"Радіння" — моління, що відбувались напередодні великих православних свят (вночі).
Після всіх традиційних ритуалів опівночі починається саме радіння.
Затоплення британського лінійного крейсера «Худ» викликало неабияке радіння на «Бісмарку».
До того, аби Європа таки відчинила перед українцями свої двері, ми пройшли надзвичайно довгий і складний шлях На ньому було все: суперечки і сльози, радіння і надії.
Під час «радіння» Оля вигукує нечленороздільні звуки, входить в загальний екстаз на очах у Миті.
І за свідченням сучасника, з газелі Гафіза починали свій зікр суфії, з неї починали дервіші свої радіння, з неї починалася вдала вечірка, її читали при дворі будь-якого перського правителя.
Тому що саме радіння та можливості співпраці вибудовуваються на інших підставах, надаючи сенсу всьому колективу, який саме своїм професіоналізмом як раз і повинен закривати різні виробничі накладки.
Якщо спікер Рибак та Янукович, що тримає його на гачку, так вже хочуть, щоб парламент "зайнявся законотворчою роботою", може, вони посприяють включенню опозиційних законопроектів до порядку денного, щоб люди побачили щирість радіння "ригів" за "покращення?"
Другий варіант вимагає від кожного Українця високого рівня усвідомлення і прийняття демократичних цінностей і свобод, усвідомлення того, що не лише салом живе українець, того, що ніхто окрім кожного українця не буде рвати собі жили задля нашого добробуту, але не дає можливості сподіватися на тихе життя і щоденне радіння побутовим дрібничкам.
«Радіння і захоплення нових громадян Радянського Союзу буквально не піддається опису», — повідомлялося в одному з військових документів.
У мевлеві особливе значення надається музиці, співу і танцям під час радіння (сема) і колективного зікру, звідси воно відоме як «братство кружляючих дервішів».
Також монтани вірять у зішестя на них Святого Духа серед радіння у так званому святому колі, коли вони, при співі особливих пісень, крутяться на одній нозі.
Як писали парафіяни «з цього приводу не було ніякого радіння біля Хреста Господнього, всі приношення, вживалися Козловським на лікування своєї хвороби та утримання значного сімейства».
Христовіри вважали, що Христос може вселитися в кожну людину, але для цього необхідний суворий аскетизм і молитва — «радіння», коли віряни приводять себе у стан релігійного екстазу.
Крім застосування щодо згаданих християнських течій, термін «радіння» використовується в релігієзнавчій літературі стосовно близьких за змістом ритуалів у інших релігійних конфесіях, зокрема, до ритуалу сама в суфізмі.
Після радіння монтани всім зібранням сідають обідати за загальний стіл, для якого нарочито готується багато страв, й сідають «яко б на Господню трапезу в Царстві Небесному, радіючи всі разом, подібно до янгелів й святих».
Україна стала першою країною Східної Європи, куди Бінош привезла свій проєкт Jubilations («Радіння») — п'ять стрічок, які акторка вважає для себе доленосними: «Побачення», «Коханці з Нового мосту», «Три кольори: Синій», «Історія кохання» та «Літній час».
Так відомо про існування у 1870-х роках "човна" в м. Балта, який був викритий під час «радіння» румунського підданого Михайла Іванова, який виявився оскопленим, до того ж він мав при собі записи з текстами скопецьких пісень.
Радіння — форма колективного богослужіння у деяких напрямків духовних християн (хлисти, скопці, молокани-плигуни та ін.), що характеризується виконанням емоційних співів і ритуальних танців, як правило, пов'язаних з круговим рухом, з метою приведення учасників в екстатичний стан.
Зазвичай «радіння» організовувалися в ніч напередодні деяких свят православної церкви, а також дат, що відзначаються прихильниками відповідного релігійного спрямування (у скопців — день покарання К. Селіванова 15 вересня, у хлистів — знаменні дні з життя їх засновників І. Суслова і Д. Філіппова).
Екстатичний культ пов'язаний з прагненням знайти дар харизми кожним членом секти, і тому молитовні зібрання таких сект приймають характер психічного самовиснаження за допомогою особливим чином організованих молінь (радіння, глосолалії тощо), що призводять всіх або більшість їх учасників у стан релігійного екстазу.
Про це вони міркують так: з неба на землю сходив один Бог Саваот у плоті; тут він з апостолів вибрав Собі Сина, якого й назвав Своїм Святим Сином Божим; але цей Син Божий жив на землі, на думку монтанів, тільки з обраними праведними людьми, й Він досі живе тільки серед цих праведних, тобто монтанів; під час радіння Він з деякими з них, розмовляє «устами до уст», й так, що їм після цього Слово Боже не потрібно.