Знайдено 44 точних результатів, 6 схожих збігів.
пропа́щий
- Який зник невідомо куди, довго не з'являвся де-небудь.
, "Зовсім пропащий!"
Серце України, пропащий край…
Цей рік такий пропащий».
Спитий і пропащий.
Дмитро намагається нести в маси думку: людина у візку – не герой і не пропащий.
Дехто заговорив про втрачений шанс і, за Михайлом Драгомановим, про пропащий час, який може тривати і наступні 5 років.
Хлопець, Пашко, що гуляє по своїх 1-му та 2-му Шевченківському мікрорайонах настільки ж пропащий, наскільки і вільний.
"Пропащий" - так називається історія про життя безхатька з Миколаєва.
«Пропащий наречений» 8.
Хтось уже вирішив сам для себе, що він “пропащий”, хтось далі не може зізнатися собі, що у нього залежність.
Звідси логічний висновок: Ярмоленко – мегакорисний для команди, а гравець, який виходить замість нього, – абсолютно пропащий.
Пропащий світ / пер. з анг.
У 1909 році, у друкарні Івана Айхельбергера (Львів), вийшла його праця під назвою «Пропащий час.
У 1922 р. у Львові у перекладі Софії було видано українською мовою роман Артура Конан-Дойля "Пропащий світ".
«Зовсім безнадійний» (рос. «Совсем пропащий») — радянський художній фільм кінорежисера Георгія Данелії.
"Якщо у народу немає традицій, то це вже пропащий народ, він вже вимирає…
Слово "якудза" по-японськи означає програшну комбінацію карт в місцевій азартній грі, і в переносному сенсі його можна перекласти як "пропащий, нікчема".
– Я маю в своєму розпорядженні достовірні дані, що автор «сенсації» про «мільйонні доходи» Сюзанни Станик, Валентин Наливайченко – пропащий кагебешний провокатор.
Вона дивиться на співрозмовника з теплом та увагою, навіть якщо той пропащий", - зазначила вона.
, «Хто сам собі дає зарік — пропащий чоловік» та ін,).
Але на його шляху встає п'яниця і «пропащий хлопець» Першинг Куінн.
, Василя Стуса «Таборовий зошит», Михайла Драгоманова «Пропащий час», Миколи Костомарова «Дві Русі» - з серії «Бронебійна публіцистика», Джеймс Мейс «Повість про двох журналістів» - «Підривна література»).
Один з контекстів – війна, її абсурдність і пов'язані з нею страждання, хаос, безсилість і безпорадність "звичайної людини", спалені села, спалена, потрощена техніка, покручені, знівечені людські тіла, руїна і пропащий час.
Але це у жодному разі не був пропащий час, і те, що зробили ті маси, які в 2004 році вийшли на вулиці і площі всієї України (і «помаранчеві», і «непомаранчеві»), – це була національна історія.
"Пропащий" – це не тільки про пошуки безхатька, це ще й особиста історія: як час може змінювати людину, як вона може по-різному дивитися на одні й ті ж речі", – каже Віктор Сабалдашов.
У прозовому доробку М. Павлика є 2 повісті — «Пропащий чоловік» та «Вихора».
Перший переклад роману «Пропащий світ» українською мовою виконала Софія Вольська 1922 року у Львові.
Пропащий час: Українці під московським царством (1654—1876) З передмовою Михайла Павлика / М. П. Драгоманов.
Він привернув увагу публіки уже своїм дебютним фільмом «Хто працює, той пропащий» 1963 року.
Суфікси -л-, -уч- (-юч-), -ач- (-яч-), -ущ- (-ющ-), -ащ- (-ящ-) виділяються у прикметниках віддієприкметникового походження (в'ялий, похилий, сипучий, колючий, пропащий).
Хто працює, той пропащий (італ. Chi lavora è perduto) — дебютний повнометражний фільм 30-річного Тінто Брасса, що вийшов на екрани у 1963 році.
Продовжуючи традиції «Громадського друга», М. Павлик разом з І. Франком видавали «Дзвін» і «Молот», де 1878 року опублікували першу частину повісті Павлика «Пропащий чоловік».
Цей колишній колега, Джуд Ендрюс, зовсім не співробітник міноборони, а агент Департаменту Наукової Розвідки (він же ДНР, він же просто — Контора), пропащий головоріз, що йде по трупах.
Першим великим успіхом Премінґера став фільм нуар «Лора» (1944), за яким послідувала серія стильних нуаровых трилерів, таких як «Пропащий ангел» (1945) і «Там, де закінчується тротуар» (1950).
Парія (парії, тамільське парайян) — вподобаний освіченим класом Європи тамільський відповідник індійського патіта — з санскриту буквально «пропащий, занепалий», наіменування за Законами Ману, Ману-Смріті для найнижчих, позаварнових верств населення Індії.
У ранній період своєї творчості Брасс пробував себе в різних жанрах: від комедій («Хто працює, той пропащий», 1963; «Літаюча тарілка», 1964) і кіноновел до фільмів з претензією на інтелектуальність («Захекавшись», 1967; «Крик», 1969).
Відомі на 2017 рік місця видимого Генсокьо включають Гору йокаїв, Морійський храм, Магічний ліс, Пропащий бамбуковий ліс, де розташований маєток жителів Місяця Ейєнтей, Особняк Багряної Дияволиці з озером біля нього, Село людей з Храмом Хакурей та річку Сандзу.
В капіталістичних державах, де населення десятиліттями загартовувалось в суспільних випробуваннях, відшліфовані свої протидії і безробіттю, і депресіям (курси перекваліфікацій, право на працю не за дипломом, готовність на тимчасову працю не за фахом, розголос принципу «Безробітній — не пропащий» тощо).
Утім, корабель цей «олюднюється», перетворюється на символ, наочне, зриме втілення «я» поета, стану його душі: «Під гривою заток я — корабель пропащий,— / Закинутий у вись етерну без птахів, / Звідкіль ні монітор, ні парусник найкращий / Не вирвуть остова, що від води сп'янів»…
Вона звучить у творах Івана Франка (поезії «Тюремні сонети», 1889; оповідання «Свинська конституція», 1896, та інших), Михайла Павлика (повість «Пропащий чоловік», 1878), Олени Пчілки (повість «Товаришки», 1887), Дениса Лукіяновича (повість «За Кадильну», 1902), Осипа Маковея (оповідання «Вдячний виборець», 1912), Олександра Олеся (збірки поезій «Перезва» і «Чужиною», обидві — 1919).
Також Донаті працював арт-директором в декількох фільмах, у тому числі «Хто працює, той пропащий» (1963) Тінто Брасса, «За отриману милість» (1971) Ніно Манфреді, «Франциск» (1989) Ліліани Кавані, «Маріана Укрія» (1997) Роберто Фаенца, створив костюми для американського фільму «Флеш Гордон» (1980), працював на телебаченні, створюючи костюми для міні-серіалів і телефільмів «Франциск Ассізький» (1966) Л. Кавані, «Клоуни» (1970) Ф. Фелліні, «Ностромо» (1997), «Нана» (1999), та ін.
У «Молоті» публікували продовження деяких творів, початок яких був надрукований у «Дзвоні» (зокрема, повісті «Boa constrictor» Івана Франка, «Пропащий чоловік» Михайла Павлика, статті «Війна слов'ян з турками» Теофана Василевського), а також — нові твори («Критичні письма о галицькій інтелігенції», «Література, її завдання та найважливіші ціхи», «Дума про Наума Безумовича» Івана Франка; «Гриць Турчин» Романа Гудзмана; вірші «До молодіжі», «До Шевченка» Михайла Старицького, «Чиншова справа» Олени Пчілки; статті «Лихва на Буковині» Остапа Терлецького та Болеслава Лімановського про «соціалістичних» письменників ХІХ століття; дописи з різних частин України; бібліографічні матеріали).
У журналі та його неперіодичних продовженнях опубліковано твори Івана Франка (повість «Boa constrictor», оповідання «Моя стріча з Оксаною», «Патріотичні пориви», поезії «Товаришам із тюрми», «Каменяри», «Невольники», «Дума про Наума Безумовича»; літературно-критичні та публіцистичні статті «Критичні письма о галицькій інтелігенції», «Література, її завдання і найважливіші ціхи» та ін.), Михайла Павлика (повість «Робенщукова Тетяна», оповідання «Пропащий чоловік», «Юрко Куликів»), Остапа Терлецького (стаття-рецензія «Лихва на Буковині»), Михайла Старицького (поезії «До молодежі, до Шевченка»), а також статті Михайла Драгоманова, Олени Пчілки, Болеслава Лімановського та інших, переклади з романів Еміля Золя.
У журналі та його неперіодичних продовженнях опубліковано твори І. Франка (повість Boa constrictor», оповідання «Моя стріча з Оксаною», «Патріотичні пориви», поезії «Товаришам із тюрми», «Каменяри», «Невольники», «Дума про Наума Безумовича»,літературно-критичні та публіцистичні статті «Критичні письма о галицькій інтелігенції», «Література, її завдання і найважливіші ціхи» та ін.), М. Павлика (повість «Робенщукова Тетяна», оповідання «Пропащий чоловік», «Юрко Куликів»), О. Терлецького (стаття-рецензія «Лихва на Буковині»), М. Старицького (поезії «До молодежі», до Шевченка»), а також статті М. Драгоманова, Олени Пчілки, Б. Лімановського та інших, переклади з романів Е. Золя.
Тема: Україна – пропаща держава.
Просто погано зроблені ресурси з пропащим рейтингом.
Вони пропащі.
(Пропаща справа).
Дитя цього пропащого світу
Таким чином, «корупція є вираженням загальної форми невпорядкованого життя пропащою людини».