Знайдено 5 точних результатів, 15 схожих збігів.
Чому для нас є важливішою зовнішня позлітка, а не внутрішнє змістове наповнення?
У переносному сенсі «мішура» («сухозлітка», «позлітка») — «щось показне, обманливе».
"Я завжди наголошую, що це не пластмасові квіти, не штучна позлітка.
Гортаючи їх, можна було наткнутись на різноманітні дивовижі: етикетку від довоєнної приправи чи вина, обгортки забутих цукерок, але, в основному – позлітка.
З польської мови до наддністрянських говірок були запозичені слова варґа (губа), варґатий (губатий), вендзідло (вудилище), відельці (виделка), гарбата (чай), ґудз (вузол), дзюра (діра), запалка (сірник), застрик (укол), змулоцько (людина, яка молотить ціпом), їнчити (ячати), кобіта (жінка), нендза (нужда), нецькі (ночви), мидлиця (таз), позлітка (фольга), стонґа (стрічка), таний (дешевий), тлушч (жир), цвинтар (кладовище).
Горіхи, цукерки обгортали позлітками, вішали, якщо були, мандаринки.
А щоб трохи зменшити цей виховний момент, різку обгортали позліткою – вона ніби ставала не такою страшною.
Раніше на голову одягали шолома, який виготовляли із картону та обклеювали позліткою (фольгою).
Коли під скло підкласти позлітку, то додаткова фактура посилює блиск і мерехтіння поверхні.
Бо за позліткою з рому, самби та сигар тут криються тисячі трагедій.
То ми, діти, робили їх самі з кольорового паперу, позлітки, яєчних і горіхових шкаралуп.
Тим часом політолог Володимир Фесенко вважає, що, попри нищівну критику на адресу попередників, політика уряду Миколи Азарова багато в чому схожа з позліткою уряду Юлії Тимошенко.
Те, що нині видається правильним, завтра втрачає свою позлітку, а те, чого цуралися, мов вогню, постає утіленням вартісного і непересічного.
Також з рідкого тіста на свяченій воді робили хрестики над дверми, часом зверху на той хрестик з тіста приклеювали хрестик, витятий з позлітки-фольги з цукерок.
Ланцюжки ми робили з білого паперу, так званої «бабіни»; нарізали тільки білий сніжок; робили такі кучеряві білі «помадки», в яких були цукерки; горішки загортали у білі і срібні позлітки.
Мішура́ (від рос. мишура < араб. mozavvir — «підробка»), сухозлі́тка, розм. позлі́тка, рідко сухозло́тиця, сухозоло́тиця — ялинкова прикраса, зроблена з посріблених або позолочених ниток (які також колись називали «сухозліткою»).
Ще змалечку їздив сюди з батьком на олійню, до млина, на базар, де батько завжди купував йому маківники, золотисті медяники-коники й довгі м'ятні "кумхвети" в позлітках по копійці за два, від яких язик прилипав до піднебіння.
У настійній вимогливості до сучасників та небайдужої української молоді послідовно добивалася нещадного викорінення рабської свідомості, імперативно закликаючи: «Ану доведи, що ти не трухляве зерно, покрите позліткою, що злазить, як шушера, докажи й свою «любов'ю хворість», торкаючись мерзенного накипу тисячолітнього рабства!»
Професор Степан Килимник у своїй праці «Український рік у народних звичаях в історичному освітленні» описує великоднє вбрання українців: «Казкова картина біля церкви: сотні дівчат, одягнених у різнобарвний картатий одяг: плахти, вишиті сорочки, у керсетках, вінках з барвінку, позолочених позліткою, численні стрічки звисають на плечі, у червоних чобітках з мідними підковами; парубки та підлітки, святочно зодягнені — у вишитих сорочках, у широких штанах, підперезані широкими картатими поясами, у чоботях на “зборках”, здебільшого в сивих шапках; старенькі бабусі в запасках, із широкими крайками, також у вишитих сорочках, у намітках, у козлових чоботях, та дідусі й господарі в мережаних біллю свитках».
Сухозлітне золото, сухозлотне золото, сухозлітка, розм. позлі́тка, заст. позолотка, рідко сухозло́тиця, сухозоло́тиця (від «сухе злото»), сусальне золото (від рос. сусальное золото, сусаль, з ранішого *сушаль) — дуже тонкі (зазвичай близько 100 нм) листи золота, які використовуються в декоративних цілях.