Знайдено 3 точних результатів, 47 схожих збігів.
позасвідо́мий
- Який не залежить від свідомості, волі людини; мимовільний.
«Воно» відповідає за позасвідомий потяг, «Я» — принцип реальності.
Вони дають йому позасвідомий сигнал про присутність естрогену і значних запасів жиру, необхідних для виношування дитини і годування її грудьми.
Більшість потенційних учасників або усвідомили, або інтуїтивно відчувають, що на карнавальних мітингах їх перетворюють у банальний легкокерований натовп, знеособлюють шляхом використання специфічних психотехнік, які забезпечують позасвідомий маніпулятивний вплив харизматичних особистостей на розігрітий ді-джеями загал.
Емоційні імпульси незрілої групи виражають підтримувану всіма учасниками позасвідому фантазію магічного типу.
Емоційні імпульси незрілої групи виражають підтримувану всіма учасниками позасвідому магічного типу фантазію, що заміщає реальність.
Хоча б тому, що існують певні інваріанти національної культури, певні політичні і правничі традиції, усвідомлені чи позасвідомі.
Як народне мистецтво, Ленінопад мусить апелювати до колективного позасвідомого, до інстинктів, аби бути зрозумілим для широких мас.
Справжні наміри еліти переходять у стан "колективного позасвідомого", і, відповідно, народ "не відає що творить".
Усіх їх, в першу чергу, об'єднує не матеріальне, а ідеалістичне позасвідоме устремління до власної Батьківщини.
При цьому багато чого проходить на позасвідомому рівні.
Фантастичний, забійний звук підбадьорював учасників та збуджував до позасвідомих рухів гостей – інколи доволі поважного віку, треба сказати.
Тож сідають люди за компи та, ворушачи у світлі монітора біцепсами, клацають повідомлення у віртуальне та дуже колективне позасвідоме.
Але загальною рисою двох моделей стає маніпуляція позасвідомим (страхом і щастям), що і дозволяє керувати масовою свідомістю.
Друга — головна — частина прихованого сновидіння знаходиться у позасвідомому (у вузькому сенсі цього слова) — у тій сфері психіки, де мешкають позасвідомі бажання.
Суцільне містилище позасвідомого — тобто трібів.
раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);
Безумовно, це не можна розуміти буквально, оскільки в психоаналізі йдеться про позасвідоме бажання.
Останній фактор, втім, трохи пом'якшує ситуацію - висока активність мезолімбічної допамінової системи провокує активну "пошукову поведінку" і позасвідоме (асоціативне) навчання.
Ця проста думка мало-помалу проникає до свідомості більшості соціуму, проте закріплена на позасвідомому рівні романтизація «Афгану» зводить нанівець усі зусилля здорового глузду.
Загальне функціонування інформаційного поля в ряді випадків викликає (чи посилює вже наявну) "подвійну картину світу", паразитуючи на позасвідомому механізмі асоціативного навчання.
Будь-які події, що повторюються у вашому житті, є свідченням реалізації позасвідомого плану життя, який був закладений у дитинстві.
Це означає, що людина може, пізнаючи своє позасвідоме, побачити справжні свої бажання, визнати їх і зрозуміти, як вони організовують життя.
Позасвідоме почуття провини завжди породжувало очікування покарання у кожної окремої людини, що в масових уявленнях втілювалося в швидке настання апокаліпсису.
Як на мене, у процесі писання я більш відкриваю для себе свою сутність, віднаходжу часто позасвідому інформацію про себе та впорядковую її.
Роль позасвідомого у психіці, значення сексуальності, тлумачення сновидінь, принцип задоволення, потяг до життя і потяг до смерті, лібідо, Его і Супер-Его – всі ці поняття його вчення стали невід'ємними складовими сучасних уявлень про душевне життя людини.
На цьому позасвідомому рівні, який Вайт називає метаісторичним, відбувається "префігурація", або "попереднє впорядкування" історичного поля, тобто надання минулому певних змістів, потім зафіксованих у побудові сюжету й оснащених аргументами, висновками тощо.
Зокрема йдеться про такі головні психоаналітичні поняття як: unconscious (несвідоме, позасвідоме, безсвідоме), repression (витискання, витіснення), suppression (пригнічення), displacement (заміна, заміщення, зміщення), transference (перенесення, трансфер, трансференс).
А спробував би хто написати в такій стилістиці позасвідомого вірша: «По всесвіту, як по теперішній воді, / Розходилися відображення Творця, / А він лежав / У краплі вічности / В рожевій протоплазмі / Непорушний».
Оскільки віра у Франка відродилася внаслідок психічної кризи, власне, недуги, розбалансування взаємодії свідомого й позасвідомого, а не здорової еволюції світогляду, то в його релігійній свідомості знайшли вияв спіритуалістичні відчуття та уявлення.
Це 1) адаптація комунікаційної моделі Шеннона - Вівера, 2) драматургічна теорія Бентлі, 3) теорія архетипів та колективного позасвідомого К. Юнга, 4) теорія соціального навчання А. Бандури, 5) концепція Макліна про потрійний мозок, а також 6) теорія самого Сабідо про тон.
З приводу публікації цієї «новелки» в «Літературно-Науковому Вістнику» (1908. Т. 42. Кн. 5) Андрій Чайковський згодом із подивом зауважив: «Хіба ж такий реаліст може у містику попасти?¹⁶ Ця художньо оброблена нотатка власного сну більше придатна до психоаналітичного пізнання Франкової психіки, її позасвідомого нурту, ніж для літературознавчого аналізу.
Відтак відбулася парадоксальна, на перший погляд, але закономірна, при глибшому аналізі, річ: частина опозиційної політичної та інтелектуальної спільноти, вихованої на радянському атеїзмі, який глибоко ліг у підсвідомі та позасвідомі шари психіки, за умов фактичного провалу проекту "відродження нації" відбулося – крім усього іншого – й відторгнення християнства (сприйнятого через призму його офіційних форм) на користь "питомо української", "рідної" віри в особі новоязичництва.
Адже від першої половини ХVІІІ ст. музика Російської імперії, а насамперед Петербурга і царського двору перебуває під ще сильнішим від українського впливом італійських композиторів, музиків і оперних співаків, який ще глибше придушує і витісняє місцеві культурні традиції на задній план і периферії культури, а звідти уже — до напівзабуття... у глибинах колективного позасвідомого...
Зрештою, ця книжка спонукує побачити у новому світлі усю ще надто маловідому й поверхово досліджену добу Української Революції та культурно-національного відродження 1920х рр., проникнувши глибше зовнішніх соціо-економічних та національних її вимірів — у психічні, духовні, позасвідомі джерела революційних процесів у формах, в яких сприймали їх провідні інтелектуали та творці того часу.
Доти переконаний позитивіст, матеріаліст, ба й атеїст, із цілком ясним, раціонально-логічним розумом, хоча й із непоодинокими художньо-образними «скоками» у позасвідоме й трансцендентне, особливо за кілька років до гострого вияву хвороби, Франко, зненацька охоплений стихією «нижньої свідомості», тепер безпосередньо відчував присутність у своєму психічному бутті шляхом нестерпних слухових і зорових відчуттів якогось іншого – нематеріального, «паралельного» – світу духів, живих і мертвих, існування якого він раніше зазвичай не визнавав (принаймні явно), тому що той не вміщався у його матеріалістично-позитивістський світогляд.
Впадає в око, що в 1902–1905 рр. у Франковій прозі ( «Терен у нозі», 1902–1906; «Як Юра Шикманюк брів Черемош»; 1903, «Дріада. Уривок із повісті», остаточне опрацювання – 1905) на тонкій межі між особистим інтуїтивним світовідчуванням, творчою підсвідомістю і художньою умовністю з'являються явища й істоти з метафізичного світу або люди, яким відкривається містичний зв'язок із потойбіччям («мара, привид», «лихий дух» [т. 21, с. 386]; Чорний демон і Білий ангел; «дріада» як «демон»; градобур), і то не лише як конвенційні, фіктивні персонажі, а й як призвістки образно закодованих позасвідомих явищ авторової психіки, які згодом під час глибокої душевної та духової кризи проривалися назовні.
Для реалізму характерний раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів).
Позасвідомі, витіснені бажання — це бажання, просто неприйнятні «в етичному, соціальному відношенні».
Позасвідомі психічні подразники (приховані сновидіння) діляться на дві групи.
Визначальні риси реалізму •раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);
Досліджуючи мову, як вважав Рікер, можливо знайти первісні, позасвідомі й неспотворені значення власних почуттів.
Для їх психологізму характерна пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я».
За З. Фрейдом, культура ґрунтується на відмові у задоволенні бажань позасвідомого та існує за рахунок сублімованої енергії статевого потягу («лібідо»).
Одна із сторінок біографії Тараса Шевченка блискуче підтверджує існування в людській свідомості позасвідомого процесу, завдяки якому індивід поводить себе, відчуває, думає як люди, з якими себе ототожнює.
"Вона також залучає нюхову систему, хоча там все значно заплутаніше, ніж просто чіткий запах кохання від певної людини, бо залучаються позасвідомі механізми", – говорить вона.
В основу концепції походження культури З. Фрейдом покладено гіпотезу про винятковий вплив позасвідомих імпульсів на поведінку людини та визнання антагонізму між природним началом в людині і культурою.
Зигмунд Фрейд був першим, хто звернув увагу на захисні функції процесу, виділивши як самостійний процес «ідентифікацію з агресором» — позасвідоме ототожнення себе з тим (тими), хто загрожує твоїй безпеці.
Так, А. Вар'яш вказував, що Фрейд «ігнорує економічну структуру суспільства», фройдівське розуміння позасвідомого «не здатне пояснити появу класів», а фройдизм у цілому не може прийти «до правильних висновків».
Структуралістська теорія (фундатор — франц. етнограф і соціолог К.Леві-Строс) розглядає міф як універсальну структуру людської свідомості, зокрема як сферу позасвідомих логічних операцій та особливий інструмент розв'язання суперечностей (засіб зняття всіх опозицій).
А. А. Калита є автором енергетичної теорії мовлення; теоретичного принципу збереження емоційно-прагматичного потенціалу висловлення; концепції стохастичної енергетично-інформаційної взаємодії сфер свідомості, підсвідомого й позасвідомого у процесі породження усного мовлення, також співавтором (разом з Л. І. Тараненко) обґрунтування кількісного критерію рівнів емоційно-прагматичного потенціалу висловлення.