Знайдено 19 точних результатів.
Побіда людини.
І пам'ятаймо, що слава і побіда – це доля борців за народню справу.
Кличем Січі було: «Побіда або смерть».
Великдень - це є демонстрація Бога, велика побіда над злом, сатаною.
Це була 1-ша наша українська національна побіда над москалями".
Було кілька склепів, 3 корчми, одна згоріла під час Першої світової війни, кооператива «Побіда».
"Зосі не сподобалася така швидка побіда над хлопцем", - пише Нечуй-Левицький.
А що варто про дар Віри просити, свідчить Апостол великомовним словом: «Та є побіда, що побідила світ — віра наша (Йо. 5,4).
"Отряд" існував до 1 грудня 1917 року – "це була моя 2-а українська національна побіда на хронті".
Писав соціально-психологічну прозу: «Великдень», «За землю», «Марта», «На грибах», «Побіда», новели автобіографічного характеру: «З мого дневника», «Сльози», «Щастя».
Причиною цього не був страх перед ворогом; всі роздумували про майбутній бій, леліючи в серці надію, що побіда буде по їх боці.
На зборах були представники 6-ти кооператив: «Поступ» (Бучач), «Надія» (Переволока), «Єдність» (Трибухівці), «Поступ» (Новосілка Язловецька), «Косар» (Жизномир), «Побіда» (Сороки).
Вперше зустрівся зі словами "нарід", "побіда" наприкінці 80-х – початку 90-х у листівках, а потім і у газетах.
"Побіда української сторони при виборах до Повітової Ради під моїм проводом скріпила ще більше довір'я селян Коломийщини до моєї особи, але рівночасно викликала проти мене у ворожих мені таборах, москвофільськім і польськім, завзяту нагінку.
І пам'ятаймо, що слава і побіда - це доля борців за народну справу. вперед, і нехай кожний із нас пам'ятає, що коли він бореться за народ, то мусить дбати за весь народ щоб цілий народ не загинув через його необачність.
Ці проблеми порушувалися у віршах «Весна іде», «Думка хлібороба», «І день, і ніч працює хлоп», «Під весну», «В мужицькій хаті», «Спомин», «Орач», «Удвоє зігнутий він ходить за плугом», а також у новелах «За землю», «Великдень», «Сльози», «Щастя», «Весна», «Марта», «Побіда».
Коли серед тамошніх умовин життя й буття виростають такі, як Ви, є доказ, що ми не тільки мусимо виграти, але що побіда не за горами. ...через Вас не тільки я, але через мене й через усіх, що Вас бачили й говорили з Вами, весь наш актив закріпив себе у вірі, що там, у Вас, у цьому найважливішому секторі нашої дійсності, люди живуть, боряться, стремлять до тієї самої цілі.
Один по одному у різних жанрах, від драми до публіцистики, були написані нові твори: “Без пуття” (1900), “Роковий український ярмарок” (1903), “Київські прохачі” та “Гастролі” (1905), “Сорок п'яті роковини смерті Тараса Шевченка”, “Українська поезія” і “Ніч на Дніпрі” (всі: 1906), “Хрестини” та “Сьогочасна часописна мова на Україні” (обидва: 1907), “Біда бабі Парасці Гришисі’ та “Біда бабі Палажці Солов'їсі” (обидва: 1909), “Неоднаковими стежками”, “В диму та полум'ї”, “Забудько”, “Побіда Хмельницького під Збаражем і Зборовом”, “Дві милі” і “Апокаліпсична картина в Києві” (всі: 1910), “Телеграма до Грицька Бинди”, “Вечір на Владимирській горі”, “Шкодливе ягня”, “Сільська старшина бенкетує”, “Українська декаденщина”, “Жовті гуси”, “Де люди, там і лихо”, “Вольне кохання”, “На гастролях в Микитянах” і “В диму та полум'ї” (всі: 1911), “Мар'яна Погребнячка й Бейліс”, “Піддурив фершала-масажиста” і “Хто такий Шевченко” (всі: 1913), “Дивовижний похорон”, “Кохання з притичинами”, “Призва запасних москалів” і “Єврейський Скнеря” (всі: 1914).
«Буковина» надрукувала його відому статтю «Галицко-руский дилєтантизм а руско-україньска агрессивність», 1897 р.: редакція «Зорі» своїм коштом видала другий том його поезій, взяв участь у виданні руської читанки для жіночих виділових шкіл. 1898 р.: своїм коштом видав «Одноднівку» (до 100-річчя відродження руського письменства), «Руслан» своїм коштом видав розвідку Володимира Масляка «На великі роковини» про Івана Котляревського. 1902 р. в Коломиї вийшла збірка поезій «Поетова побіда».