Знайдено 7 точних результатів, 41 схожих збігів.
Там, де нині пашня, - було чимало поховань.
Літературну творчість починає як журналіст саранської газети «Завод и пашня».
«Пашня Нового дня» перекладена на 55 мов світу, решта віршів перекладені на українську і російську мови.
За народними повір'ями, на місці току не можна будувати хату — «бо буде добро так розвіватися, як пашня з лопати».
Існував забобон, що забороняв будувати хату на місці току: «бо буде добро так розвіватися, як пашня (тобто зерно) з лопати».
Сповненими оптимізму, спрямованими в майбутнє рідного народу є вірші «Чуваська мова», «Синові чуваському», «Чувашці», «Пашня Нового дня», «Сталева віра», «До моря».
"Поле, пашня, багнюка, важко йти, окопів жодних немає, а з боку противника були окопи і, крім того, противник мав чималу кількість кулеметів, – згадував один з учасників атаки.
Пашню забрали, муку забрали...
А позабирали все: коней, корів, биків, овець, пашню.
Кістки – просто під ногами на розораній пашні в Гуляйполі.
Активісти кажуть: вже змучилися прибирати з пашні кістки та залишки надгробків.
"Сказали: пройдеш три пашні, в лісосмугу, там праворуч камінь білий, от на нього вкажеш.
Оподаль від розмов, людей, бібліотек Ми сіємо пашню на непочате лоно; Часами служимо владиці Аполльону, І тліє ладан наш на вбогім олтарі.
Мама взяла дві миски пашні, щоб змолоти у жорнах і у неї на дорозі її видерли й не дали цього зробити.
Пилипко привітає хресного та його родину з новим роком, посипле пашню і повіншує – та й повернеться додому з грошима і святковим харчем.
У 1937 році виходить один із перших підручників із конспірації, який “ховався” під назвою "Пашні буряки".
Розпочавши стрілянину і кинувши кілька бомб, розбили комору з хлібом і сіяли забірати пашню на підводи.
Згодом за церквою та богодільнею закріпили «власні грунти» — ділянку лісу, пашню та пасовища. 1602 року запорожці вирішили «узаконити» монастир і запросили з київського Межигірського монастиря настоятеля — ієромонаха Паісія, родом волоха, людини начитаної, досвідченої у святому Письмі і який також умів «рани лікувати й хворим допомагати».
У Кам'яному вони обробляли «государеву десятинную пашню».
Опублікував брошури сільськогосподарського профілю — «Пашні буряки» (1912), «Сумішки конюшини з травами» (1913).
Пашні займають 30 % усієї площі губернії, ліси — 20 %.,
Характерним для Вену пейзажем є пашні та відсутність лісів.
Тут козаки мали свої хутори, пасіки і пашні.
Отже, Корчинці — викорчуване місце, земля, звільнена від лісу і підготовлена під пашню.
на сухих бідних ґрунтах, старих пашнях та пісках, ізольованих від природних соснових лісів.
Для бога Ра він дарував пашні у номах Нижнього Єгипту.
У 1864 році нащадки Максима Грекова продали Карачоль (1421 десятин пашні) 15 селянам.
Вона качає воду з озера Насера, що транспортується каналом через долину, перетворюючи 2340 км² пустелі на пашні.
Амореї, які захопили поля, не підтримували іригацію, пашні почали засихати й невдовзі не годились навіть для випасу овець.
Пасови́ще, пасови́сько, па́ша, діал. пашня́ — земельне угіддя, покрите рослинністю, що використовується тваринами (худобою, птицею) як підніжний корм.
Жінки в традиційному суспільстві баквері вважаються власністю своїх чоловіків, але при цьому можуть мати власну пашню й худобу.
У користуванні селян було в середньому по 1,59 десятини землі на ревізьку душу: під садибу, пашню та сінокіс.
Батько з матір'ю років двадцять робили у пана, косили пашню або сіно — йому чотири, а собі п'яту десятину.
У самих валах, довкруги невеликого майдану, містилися будинки й стайні та склади на хліб і пашню, бо Чуб завів своє хазяйство.
Долина спроєктована так, що коли канал буде завершено (заплановано на 2020 рік), вона має надати притулок понад 3 мільйонам жителів та збільшити площу пашні Єгипту на 10 %.
Автор досить детально, аргументовано та зрозуміло пише про етапи освоєння пашні, типи володіння землею, і головне багато уваги приділяє сеньйорії — основній в ті часи одиниці господарювання.
Збі́жжя (від прасл. *sъbožьje — «щастя», «багатство»), хлі́бні зла́ки, пашня́ — група рослин зокрема родини злаків, гречкових і амарантових, які вирощують для отримання зерна, що використовують для їжі.
Відповідно до запису на Палермському камені Усеркаф надав своєму сонячному храму пашню площею 24 арури (понад 6,5 га) й на користь храму щоденно приносив «двох биків і двох гусей».
Прибутковість десятини пашні в Марківцях (на сірих ґрунтах) було визначено в розмірі 5,0 руб (у повіті — від 1,5 до 8,5 руб), помірку (додаткового наділу землі) — 2,2 руб (у повіті — від 0,9 до 3,2 руб).
Окрім іншого, за його вказівкою було розпочато заміри пашні, Шер Шах установив тверді ставки земельного податку, упорядкував стягнення торгових зборів і першим розпочав випуск повноцінної рупії, що стала прототипом сучасної індійської рупії.
Степовий чорнозем і спонукав до заняття скотарством (тут по вільному степу ходили косяки коней, цілі отари овець і рогатого скоту, бо пашні було досить), бджільництвом і лише згодом зайнялися розорюванням степу для потреб землеробства.
У разі, якщо орендарем ставав керл, він досить швидко опинявся у підпорядкованому становищі щодо власника землі, що стало одним із способів формування залежного селянства і феодального господарства: за користування землею орендар сплачував натуральну ренту чи працював на пашні сеньйора.
А коли побачив, як робітники переносили на собі поливні трубопроводи дощувалки (КДУ-55) з однієї позиції на іншу по зволоженій пашні, звернув увагу на примітивність дощувальної техніки і висловив думку про необхідність переходу до індустріального виробництва самохідної дощувальної техніки.
Тим не менше характер феодального землеволодіння в англосаксонський період відзначався різноманіттям: окрім володінь з великою барською пашнею, на якій працювали залежні селяни, існували володіння, в яких влада сеньйора обмежувалась стягненням продуктової ренти (останнє було особливо характерно для областей данського права).
До замку сплачували подимщину жителі прилеглих сіл таких як Романово, Ловков (окрім замкових ловчих), Крошня, двір із пашнею Костешове, Котелня, Бардвіков, Рудники, Жерденів, Іванково, Звиняче, Грежаний двір з землями Лазоревщина, Пилиповщина, Антоновщина, Трибеси, Ратоновщину, Тищинське, Супруновщина та приселками Хлупинці, Жеровлевщина, Белевщина, Солодир, Лісовщина, Вепреєвщина, Шушковичі, Матеєвщина, Тимовщина, Глазовщина, Михоновичі, Мотоловичі, Васелевщина, Занеєвщина.
Крім міст і сіл, у Великому князівстві Литовському склалися такі види поселень як містечко (поєднувало риси міста і села), фільварок (панський двір з пашнею, комплексом господарських споруд і будівель для прислуги), застінок (відособлені ділянки землі, на яких селилася малоземельна шляхта), висілки (декілька подвір'їв, що виселилися з села), околиця (невелике поселення шляхти, що не мало кріпаків).
Текст у заповіті звучить так: «двор мой Вєлєнь с пашнею дворною і з людьмі, і со всім статком, а дворец мой которий єсмі купіл у Щоки Яцковича на ймя Стругу, также с пашнямі дворними і з людьмі, і со всім статком, а к тим двором сёла мої на ймя Лютиничі, з боярскими імєня, коториє держал от мене Івашко Корнач а Васко Булгакович».
Коли жито, ячмінь і пшениця дозріють, то господиня бере хліб-сіль і громичну свічку (свічка, посвячена на Стрітення, їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей та худобу від грому, ці ж свічки давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви) та йде в поле зажинати ниву; вона жне серпом перший сніп пашні, несе його додому і ставить той сніп на покуття під образами, в інших місцевостях — у стодолі, де він стоїть аж до кінця молотьби.