Знайдено 2 точних результатів, 11 схожих збігів.
незіпсу́тий
- Те саме, що незіпсо́ваний.
Уже перші кадри (море пшениці, хмари) показують незіпсутий первозданний світ достатку, здоров'я, селянського хліборобського раю.
Це легко вичислити, адже дві інші версії новгородського літопису зберегли незіпсутий виклад.
Чи втримує сільська молодь незіпсутою національну душу - ту саму, яка сто років тому викликала заздрість у Жаботинського?
Для багатьох смерть була повільною й болісною; у результаті варварської атаки були вбиті навіть незіпсуті немовлята.
Чимало чесних і незіпсутих людей теоретично цілком погодилися б із такими міркуваннями, проте піти на жертву все одно не спроможні.
Григорів вітрильник опинився у відкритому морі під нордичним зимним вітром, і самотність, неугавний біль душі незіпсутої дитини на мить йому здався конечним і фатальним.
На зміну цій практиці користування речами у XX столітті прийшло споживацтво, яке декларує користування лише новими, модними, незіпсутими речами із частою їх заміною.
Микола Вінграновський — природний людський астероїд, надто незіпсута цивілізацією людина, фактично — велика дитина, щоб займатися лукавством і стратегічно розміряно, мислительно виважено позиція за позицією добиватися результату.
Вона варт того як і варт стати столицею Гуцульщини, тої доброї, гарної і незіпсутої ще Гуцульщини.
Адже коли майже всі телеканали крутять серіали про “спільну вітчизну”, “славетну слов'янську історію” чи “мочіння чеченців”, чи здатна сільська молодь утримати незіпсутою національну душу – ту саму, яка в часи Жаботинського викликала його заздрість?
Ці питання періодично виринали в інформаційному просторі, збурюючи дискусії, тональність яких різниться від «пасіонарності справжніх, незіпсутих совком українців» до «сепаратизму спадкових європейців на відміну від пасторально-православних східняків».
За майже 300 сторінок тексту головний герой випадково став помічником депутата, альфонсом впливової тьоті, отримав у подарунок бізнес для відмивання чужого бабла, закохався в незіпсуту дівчину, профукав своє щастя з нею, став терористом, помер і реінкарнувався.
І нещодавній вибух техноутопізму на Заході, таким чином, може бути черговою безплідною спробою уявити світ, у якому чистий ідеал афінської демократії (теж уявної), незіпсутої приватними інтересами та поп-культурою – не тільки можливий, але й потребує допомоги від свого бруднішого, більш розбещеного західного брата, обтяженого почуттям провини.