Знайдено 23 точних результатів, 21 схожих збігів.
"Жирна, худа, швабра, недоросток, гном....
Гігантський смартфон або планшет-недоросток, що вперше з'явився на ринку у 2011 році, переживає вже третю інкарнацію.
Митрофан Терентійович Простаков — син їх, недоросток.
Можливими літературними прототипами Собакевича є Тарас Скотинін («Недоросток») та Олексій Бурнаш («Юрій Милославський»).
Недоросток — молодий дворянин, що не отримав письмового посвідчення про вишкіл від вчителя.
Образ батька Івана Андрійовича втілив у своєму улюбленому персонажі Стародумі в комедії ''Недоросток''.
Завдяки п'єсі ім'я Митрофан, як і саме слово «недоросток», стало загальною назвою для неука або недоучки.
Адже, за результатами опитування, яке провела серед підписників Леся, 86% дівчат колись чули на свою адресу щось на кшталт "жирна, худа, швабра, недоросток, гном".
Однак один з них — недоросток, у зв'язку з чим Джон хоче «покінчити з ним».
В атмосфері реакції, яка відчувалася після придушення Пугачовського повстання, Фонвізін створив свій найвизначніший твір — комедію «Недоросток» (1782 р.).
Майстер-фехтувальник Такеда, позначений просто як номер «4'11», заробив собі прізвисько Айзо Не Котенгу, що в перекладі означає «карлик-недоросток».
«Пани Скотініни» — радянський чорно-білий німий кінофільм знятий в 1926 році режисером Григорієм Рошалем за мотивами комедії «Недоросток» Деніса Фонвізіна.
Переклав литовською мовою російські п'єси «Бригадир» та «Недоросток» Дениса Фонвізіна (1948), Дмітрій Донской Сергія Бородина, «Іван Грозний» Валентина Костилева (1951—1952).
Про незвичайний успіх п'єси «Недоросток» на її першій постановці на сцені у Вільному Російському Театрі на Царициному лузі свідчив невідомий автор «Драматичного словника»:
Ним написано близько 40 клавірів до різножанрових вистав театру, серед них — «Емілія Галотті» Готгольда Лессінга, «Недоросток» Дениса Фонвізіна, «За двома зайцями» Михайла Старицького та інші.
За домовленістю із ним найкращі актори виступали перед вихованками з уривками класичних п'єс «Лихо з розуму» Грибоєдова; «Недоросток» Фонвізіна; «Бідність не порок» Островського, що були тоді в репертуарі театру.
До Гоголя в традиції російської літератури в тих її творах, які можна було назвати предтечеєю російської сатири XIX століття (наприклад, «Недоросток» Фонвізіна), було характерно зображати як негативних, так і позитивних героїв.
Ось лише деякі її публікації 1913 — про Івана Франка і літературну діяльність Лесі Українки, про комедію С. Васильченка «Недоросток» і про «Народні оповідання» катеринославської письменниці Тетяни Сулими, про дешеві книжки для дітей і оповідання «Погана мати».
Як і інші п'єси епохи класицизму, «Недоросток» прямолінійний своєю проблематикою — засудження традиційного дворянського виховання та «лихих звичаїв», «дикості» провінційного дворянства; персонажі чітко діляться на позитивних і негативних, їм дані промовисті прізвища (Простакови, Скотинін, Митрофан («прояв матері» грецькою), Стародум, Милон, Правдін, Софія («мудрість» грецькою), Цифіркін, Вральман, Кутейкін).
Робота над «Недоростком» займе у письменника близько трьох років і буде закінчена у 1782 р. Є також текст, імовірно початку 1760-х років, на ту ж тематику із тією ж назвою, але іншими персонажами і сюжетом (так званий «Ранній „Недоросток“»); невідомо, чи належить ця п'єса молодому Фонвізіну або якомусь його анонімному попереднику.
Андерсена, «Хо» Я. Мамонтова, «Платон Кречет» О. Корнійчука, «Ревізор» та «Одруження» М. Гоголя, «Сорочинський ярмарок» за М. Гоголем, «Юність Тараса» В. Суходольського, «Шахерезада» Д. Огнева, «Дон Кіхот» М. Сервантеса, «Недоросток» Д. Фонвізіна, «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого, «Вільгельм Телль» Ф. Шіллера, «Шевченківський ранок» В. Чаговця, «Міщанин у дворянстві» та «Витівки Скапена» Ж.-Б.
Таким чином, В. А. Кузнєцова стала співзасновницею Ленінградського Нового театру, на сцені якого служила з дня відкриття (з 1953 року — Ленінградський театр ім. Ленсовєта), зіграла десятки різнопланових ролей, зокрема — класичний репертуар (Поля («Міщани» М. Горького), Анна («На дні» М. Горького), Сандирєва («Щасливий день» О. Островського), Валя («Російські люди» К. Симонова), Данилова («Супутники» В. Панової), Ефімчик («Юність батьків»), Надія («Людина з рушницею» М. Погодіна), Ереміївна («Недоросток» Фонвізіна), Атуєва («Справа») тощо).
У репертуарі: п'єси російських драматургів — «Недоросток» Дениса Фонвізіна, «Хвалько» і «Диваки» Якова Княжніна, «Великодушність, або Рекрутський набір» Миколи Ільїна, «Богатонов на селі, або Сюрприз самому собі» Михайла Загоскіна, «Своя сім'я, або Заміжня наречена» Олександра Шаховського, Олександра Грибоєдова і М. Хмельницького, «Едіп в Афінах» Владислава Озерова; п'єси зарубіжних авторів (Жана Батиста Мольера, Річарда Брінслі Шерідана, Генріха Даніеля Цшокке, Августа Коцебу та інших) у російських перекладах, опери «Водовоз» Луїджі Керубіні, «Севільський цирульник» Джованні Паізієлло, «Сільські співачки» Валентіно Фйораванті, «Чорногорський замок» Ніколя Далейрака та інші.
Поки нема чесного суду, доти наше право залишатиметься вічним недоростком на маргінесі цивілізованого світу.
«У відповідь з вуст міського голови на адресу журналістів пролунали слова "виродки", "дебіли", "гімнюки", "фашисти" та "недоростки".
Мені з дитинства було гірко бачити, як наприкінці січня нещасні обдерті недоростки лежать по смітниках", – розповів він.
"Кишка тонка у цих недоростків, щоб навіть настрій мені зіпсувати, не те щоб говорити про більше.
Але ось такі напівписьменні недоростки вирішили, що вони будуть вирішувати в мільйонному місті які концерти треба проводити, а які ні.
У відповідь з вуст міського голови на адресу журналістів пролунали слова "виродки", "дебіли", "гімнюки", "фашисти" та "недоростки", - йдеться у повідомленні.
Так, у першій серії основний конфлікт розгортається довкола хуліганського вибрику двох недоростків на уроці англійської, після чого літню вчительку забрала «швидка».
Це був дуже несподіваний пристрій з величезним, 5,3-дюймовим екраном, через що одні експерти називали Note смартфоном-переростком, а інші – планшетом-недоростком.
Комуністи переконані, що подібний культурний діяч, "яким би талановитим його не вважали крикливі недоростки", не може виступати на офіційних сценах в РФ.
Не треба тримати всіх своїх громадян і весь світ за недоростків, які не розуміють, чому ви, Вікторе Федоровичу, прийняли рішення саме в цей важливий момент вимкнути відеокамери, на які з бюджету витратили майже мільярд гривень.
— А як довго дощу нема, то недоростки воду в криниці колотять вербовими дубцями, що святять на Вербній неділі» На Донеччині пухнасті «баранці» щойно посвяченої верби давали їсти дітям, «щоб були здорові і цілий рік не хворіли».
У більш цивілізований спосіб це було сформульовано політтехнологом Глібом Павловським ще у 2004 році, у передмові до книги «Росія без Європи»: «Сьогодні ми бачимо суворого чиновника – тлумача ідеалів, який навчає східних недоростків євроатлантичним цінностям (чи знав про них Антон Чєхов?)...
Успіх «Недоростка» був величезний.
Постановка «Недоростка» була пов'язана з багатьма труднощами.
«Недо́ро́сток» (рос. Недоросль) — комедія Дениса Івановича Фонвізіна, написана у 1782.
Робітники ферми не люблять Кучерика, вважаючи його сучим сином, підлим недоростком.
Недоростків не приймали на службу, їм не давали т. зв. вінчальних пам'ятей — документів, що дозволяють вступити у шлюб .
Існує легенда, що після прем'єри «Недоростка» в Петербурзі до Фонвізіна підійшов князь Потьомкін і сказав: «Помри, Денисе, краще не напишеш».
Комедія класицизму замінила парабаси резонерами: у Ж. Б. Мольєра в «Тартюфі» це Клеонт, у Д.Фонвізіна в «Недоростку» — Стародум, резонер, що виголошує у кінці п'єси моралізаторську гному.
У матеріалах для журналу «Друг чесних людей, або Стародум» є два листи, що представляють собою сюжетне продовження «Недоростка»: лист Софії Стародуму з скаргою на те, що Мілон одружився з нею і незабаром зрадив їй, закохавшись в «презирливу жінку», і у відповідь лист Стародума племінниці.
Горін-Горяйнов блискуче виконував різнопланові ролі, грав героїв різного віку: на початку 20-х років він одночасно грає Крутицького у виставі «Не було ні гроша, та раптом алтин», Фадінара в «Солом'яному капелюшку», Митрофана в «Недоростку», Барона і Ваську Попела в «На дні» і кавалера Ріпафрата в «Шинкарці».