Знайдено 281 точних результатів.
Пригадуєте колишню найбільш відому маєтність в Україні?
Відчужували цю маєтність кілька фірм: ТОВ "Зорич", компанія "Антарекс", ТОВ "Харекс-Інвест".
Йшлося про реституцію прав власності шляхти на маєтність в Україні.
Вперше село Павлокома згадується у документах 1441 року як маєтність перемишльського каштеляна Миколая Кміти.
Вона постійно переїжджає, заїжджаючи на великі кемпінги обездолених людей, які втратили роботу чи маєтність.
Того самого дня було вирішено закупити для цілей Товариства маєтність в Посічі Майдан, у тодішньому Богородчанському повіті.
Де б не закинула їх доля, вони бачили в людині людину, а не стан, походження чи маєтність.
Вони мали свою маєтність в Лазірках, але повинні були піклуватись і про маєтність своєї внучки Марії, яку залишила їй мама в Рудці.
Маєтність Посудевського.
Плюс – музика української діаспори, яку ми мусимо адаптувати і визнати за нашу власну маєтність.
Маєтність Стороженка.
Кербутівщина (маєтність Корибутів).
Так, 1401 р. мазовецький князь Земовіт передав домініканцям у Белзі маєтність, яка належала наміснику холмського православного єпископа.
Маєтниця — «поміщиця, землевласниця», маєтність — «майно, маєток».
Але у 1730-х роках влада почала цим зловживати – маєтність одна, але в похід мали вийти всі.
Тільки вони служили так: у нас є маєтність, нас є кілька, але ми служимо з однієї маєтності, з кожної по одному.
Цікаве зазначення, що маєтність надається "Петру Яковлеву, в полку Ахтырском мешкаючому" (Генеральне слідство про маєтності Полтавського полку 1729–1730. – С. 36, 44, 79–80).
Ще, як довідуємося, Петрові Яценку було віддане село Яківці поблизу Полтави, колишня маєтність Павла Герцика (за листом Гаврила Головкіна до гетьмана Івана Скоропадського).
Село Януки – це родовий маєток Януковичів, які належали до дрібної шляхти у 18 столітті і на початку 19 століття, в 1831 році, коли був проведений царським урядом перегляд шляхетських маєтностей, вони втратили маєтність.
З остраху за власне життя на початку березня 1708 року Кочубей та Іскра втекли в маєтність Іскри на Коломаку, де, за описом Мазепи, Іскра збудував собі вже цілу фортечку.
Його син Іван Ходкевич (від 1480 р. київський воє вода) отримав від великого князя литовського Казимира Ягелончика маєтність Городок разом із пущанською територію в Троцькому воєводстві. поміж річкою Супраслю та межею Більської землі.
Своє придане — Короваївську маєтність — вона відписала чоловікові Уракову Ф. М. Свічки втратили Короваївську маєтність, за яку вони так наполегливо боролись багато років.
Маєтність бояр Любецького староства Зарецьких (Зарецьких-Зенковичів).
Це маєтність княгині Агати Котурницької.
Улюблена маєтність — Семенівка в Щирецькому старостві.
Лутайська маєтність теж була продана.
Після смерті Сапеги Карашинська маєтність належала Харлінським.
Водночас отримав маєтність Паскарола в Кампанії.
Маєтність Гапішківка належала до дворянської родини Проценків.
Родині Елеонори належала маєтність поблизу селища Кліффорд.
Останній надав Олександру Халецькому маєтність Ростовляни на Гродненщині.
Пізніше маєтність перейшла до родини сотників Домонтовичів.
Його маєтність Венгрув стала центром руху антитринітаріїв.
Маєтність Шманьківці також зазнавала нападів із боку шляхти.
Радзивілл отримав право інтромісії на Бучач — маєтність Зофії Ґольської.
Він спалив будинок власників, пограбував маєтність і село.
Василівська маєтність була йому пожалувана Петром Великим із конфіскованих маєтностей Івана Мазепи.
Крім військової служби, феодал заробляв маєтність сплачуванням натуральних або грошових податків.
В куплену маєтність входила і Мала Бурімка.
Повернув собі маєтність Рожанку, викупивши її від Паців.
Родова маєтність одного з найдавнiших родiв любецької шляхти Даничів (Danicowie).
Далі маєтність перейшла до його старшої доньки Марії Вибрановської.
За гроші, подаровані імператором, він купує невеличку маєтність ус.
Дідич, зокрема, Сновидова, Возилова, продав цю маєтність Потоцьким гербу Пилява.
У 1630 році напав на Китайгород — маєтність князів Четвертинських.
У 1731р. — церква, школа, шинок, маєтність Семена Лизогуба. 1781р.
За часів панування польських магнатів тут була їхня маєтність.
Інвентар 1620 року фіксує посесорську маєтність в селі Свинна.
Після смерті бабці 1725 року отримав маєтність Мале Можейково.
Його онуки у 1636-му продали маєтність Немиричу.