Знайдено 8 точних результатів, 28 схожих збігів.
Унормована географічна назва річки — Матірка, ((рос.) Матерка).
Матірка ((рос.) Матерка) — на топографічних картах другої половини ХХ ст.
Плоскінь дає не більше 33, а матірка — 66 % загального врожаю волокна.
Ставчани розташовані між селом Стара Гута і слободою Потапово уздовж початку річки Матірка.
Околицями села протікає річка Матірка, що бере початок поблизу села Любомирівки та впадає в одну з численних заток Дністра.
У Словнику гідронімів України за різними літературними джерелами відзначені назви: Maciurska, Meterska, Boryczow, Матерская, Барычова, Боричова, Борщовка, Матѐрка, Матюрска, Борщова, Матірка.
Найменування, імовірно, походить від діалектної назви конопель матірка — конопель, що дають насіння (що несуть жіночі квітки) і, очевидно, пов'язана з культивуванням їх на берегах річки.
Тільки в Новоушицькому районі 8 річок, загальною протяжністю 182,8 кілометрів (Ушиця, Калюс, Жорнівка, Данилівна, Батіг, Глибочок, Хребтіїв, Матірка), виробивши глибокі каньйоноподібні долини, зносять свої води у повноводний Дністер.
Все що поруч – Хмельниччина, за Матіркою – Вінниччина, а за Дністром – Буковина.
Вона виводить до місця впадіння в Матірку її притоки – Попівського рівчака.
Якщо від криниці хтось захоче спуститися навпростець до Матірки – це погана ідея.
Попри велетенські розміри, житлова частина городища займала лише незначну його частину – терасу над місцем злиття Матірки та Дністра.
З боку Матірки, трішки нижче валів, маємо ще одну цікаву «родзинку», що навряд чи кого залишить байдужим.
Ма́тірка — жіноча рослина конопель.
З насіння матірки отримують конопляну олію.
Північно-східніше Нової Гути Вільхавка впадає у Матірку.
Так сорочки виготовляли з лляного полотна, плоскінного або матірки.
Волокна в матірки менш міцні, але придатні для вироблення тканин.
Долинами Дністра та річки Матірки Хмельницька область межує з Вінницькою і Чернівецькою областями.
Дейбуки — правий схил долини річки Матірки (Березівської) на розі Дністровської долини, де проживала сім'я Дейбуків.
Об'єднана Сербська Республіка була проєктом об'єднання РС і РСК до анексії «державою-матіркою Сербією».
Якщо сорочка мала підточку, то вона могла шитися з грубшого полотна — з матірки.
Бурнак — колишня назва порогу на Дністрі у місці впадання р. Матірки (у Рудківцях називали Березівською річкою).
Зі слів Катерини Петрівни Матірко, навесні 1919 року сталася страшна трагедія, свідком якої була вона сама.
Ярок з потічками із Калатур і Гатни, що впадав у р. Матірку (Березівську річку).
На городищі в межах тераси Маціорської долини (р. Матірки) розкопками відкрито близько 40 жител, ряд господарських споруд і ям.
Фортифікації городища займають стрімкий схил долини р. Матірки і плато над Дністром в межах с. Рудківці Новоушицького району Хмельницької області.
Одне городище займало терасу і крутий схил долини р. Матірки, інше, що складається із двох масивів, розташоване на рівнині у селі.
З трьох боків воно захищене чималими природними перепонами – майже прямовисними схилами Дністра і його допливу Матірки (зараз затоплена Дністровським водосховищем), а також Попівським рівчаком.
Яр (48°38′56″ пн. ш. 27°22′46″ сх. д.), урочище в долині р. Матірки; до середини XX ст. назва хутору.
За спогадами жительки села Хребтіїв Катерини Петрівни Матірко (дівоче прізвище Василевська), вона з 17-ти років працювала покоївкою у хребтіївських панів Патонів.
Франко був для Галичини хорошим женихом, матірки не раз казали самому йому (й Ольга про це знала): „Ось, узяв росіянку, міг би вибрати й багатеньку“.
Село Рудківці розташоване на високому нагірному березі Дністра при впадінні в нього річки Матірки (стара назва «Боричова»), долини яких сьогодні утворюють ложе Дністровського водосховища.
Воно займає опуклу рівнину в межах с. Рудковець і трьома сторонами примикає до крутих схилів долини р. Дністра, її притоки — р. Матірки (Березівської), і притоки останньої — Попівського рівчака.
Сорочки виготовляли з домашнього лляного та конопляного полотна, плоскінного або матірки, бамбаку (Поділля, Буковина), а сорочки вищих станів суспільства (шляхти, козаків, міщан) шилися також з серпанку та шовку.
Як видно із спогадів К. П. Матірко та інших, ці події відбувались десь у другій половині квітня 1919 року, коли Нова Ушиця була знову відвойована у петлюрівців радянськими військами, і вся влада належала тут створеному ревкому.