Знайдено 16 точних результатів, 17 схожих збігів.
Лакиза О.Е., IT
На 94 окрузі залишився і ще один член ОВК з минулорічних виборів – Сергій Лакиза.
У ГУЛАГівських катівнях загинули перші керівники РАТАУ Володимир Нарбут та Іван Лакиза, десятки інших працівників, які виявляли принциповість, мали власну думку.
Перші чотири книги і деякі статті друкувала під прізвищем Лакиза.
Артем Вікторович Лакіза (рос. Артём Викторович Лакиза; 2 липня 1987, м. Барнаул, СРСР) — казахський хокеїст, захисник.
Тетяна Василiвна Лемешко (у шлюбі Лакиза) (4 травня 1963, с.Витачів Обухівського району Київської області) — українська поетеса, прозаїк, публіцист.
Літературно-критичні, публіцистичні статті Іван Лакиза друкував у газетах «Більшовик», «Пролетарська правда», журналах «Гарт», «Глобус», «Життя й революція», «Політфронт» та ін.
Шкорботун В.О., Лакиза С.О. Закрита методика дренування післяопераційної рани при глибоких флегмонах шиї // Журнал вушних носових і горлових хвороб №3-c, 2015., C. 166-167.
Журналісти також наводять слова директора Інституту історії НАН Білорусі Вадима Лакиза, який говорив в інтерв'ю виданню «Наша нива», що в роки війни фіксувалося «використання біло-червоно-білих прапорів на публічних заходах із пропагандистськими цілями».
За ще «совкових» часів моєї юності та молодості слово-поняття «пристосуванець» сприймалося з гидливим усміхом, бо було з розряду таких слів, як «кагебіст», «сексот», «кар'єрист», «лакиза», «прихвостень» тощо.
І якщо тепер, з одного боку, нападають на ВАПЛІТЕ і МАРС, а з другого боку, Іван Лакиза йде на поклон до неокласиків, знімаючи перед ними шапку, ходить на квартиру до Филиповича, запрошуючи неокласиків працювати в редакції “Життя й революція”, то МАРСу немає сенсу існувати.
Іван Никифорович Лакиза (Лакіза) (24 листопада 1895(18951124), Старжинськ, Польща — 27 липня 1938, концтабір ГУЛАГ СССР «Теміртау» Гірська Шорія Алтай) — український літературознавець, критик, публіцист, журналіст.
У роки національно-визвольних змагань 1917—1921 Іван Лакиза був комісаром комуністичної бригади, пізніше працював інструктором Київського губпарткому УКП, секретарем Таращанського повітового комітету КП(б)У на Київщині.
Шкорботун В.О., Маркітан Т.В., Лакиза С.О. До питання превентивної черезшийної медіастинотомії у хворих на тонзилогенні глибокі флегмони шиї // Матеріали ХІ з'їзду оториноларингологів України. м.Судак (17-18 травня 2010 рік). – 2010 – С. 223-224.
Кошторис на забудову становив 65 тис. рублів: з них 30 тис. давало Міністерство народної освіти, свої гроші (міські) — 15 тис., ще 15 тис. дали повітові земські збори. 29 березня 1908 року обрали опікунську раду (4 чоловіки): Жадкевич Василь Львович, Малявко-Висоцький, Жидкевич Ілля Матвійович, Лакиза Іван Гаврилович.
-за: Байбуза, Байза, Бенза, Береза, Бринза, Буза, Булеза, Галагуза, Галуза, Гамза, Ганза, Гелемейза, Гемза, Глюза, Гомза, Гонза, Гроза, Дереза, Зиза (Дзиза), Ірза, Кобза, Коза, Крейза, Кулемза (Кульомза), Лабза, Лагоза, Лакіза (Лакиза), Лакоза, Ламза, Легеза, Лемза, Ліпейза, Лобза, Лоза, Малюза, Мирза (Мірза), Мурза, Полібза, Рогоза, Тегза, Тронза, Халюза, Юза
Лише підтримка проректора, літературознавця Миколи Лакизи, який став його керівником, врятувала юнака від провалу.
Це, звичайно, жарти, але якщо говорити серйозно, то призначення справді цікаве, тому що Георгія Туку важко назвати президентським лакизою.
Це, звичайно, жарти, але якщо говорити серйозно, то призначення Туки на посаду глави Луганської обласної військово-цивільної адміністрації справді цікаве, тому що Георгія Туку важко назвати президентським лакизою.
Натомість директор Інституту історії НАН Білорусі Вадим Лакизо в інтерв'ю виданню «Наша нива» заявляв, що в роки війни фіксувалося «використання біло-червоно-білих прапорів на публічних заходах із пропагандистськими цілями».
"УРП "Собор" вбачає в цих діях Мінкультури кричущий вияв політичного переслідування, фактичний прояв практики заборони на професії, згідно з якою керівні посади в державі можуть посідати лишень лакизи правлячого режиму", - говориться в поширеному документі.
Адже режим «донецьких», котрий з кожним місяцем усе більше перетворюється на режим Януковича, його родини і їхніх довірених лакиз, стає найжорсткішим режимом за усі роки новітньої української історії, абсолютно ігноруючи при цьому стратегічні інтереси Української держави.
Достатньо згадати, як в Угорщині після 1956 р. совєти поставили при владі Яноша Кадара — шановану людину, а не дрібного лакизу, а в Чехословаччині 1968 р. на перші ролі було висунуто не автора ганебного листа-запрошення радянських військ Василя Біляка, а Густава Гусака.
Довідник «Письменники Радянської України» подає дату смерті І. Лакизи на 27 липня 1938: дати народження й смерті І. Лакизи вимагають уточнення.
Закінчила диригентсько-хоровий відділ Миколаївського державного музичного училища (1989, клас Людмили Лакизи).
Загальна редакція І. Лакизи та П. Филиповича.
У 1944 р. вперше відкрили фельдшерсько — акушерський пункт, який знаходився у хаті розкуркуленого селянина Феофана Лакизи.
Особлива трійка УНКВД по Новосибірській області 2 листопада 1938 засудила Лакизу до страти без будь-яких додаткових звинувачень.
З'їз¬дові Рад : / упоряд.: П. Кривенко, Б. Клебанов ; за ред.: С. Пилипенка і Н. Лакизи ; худож. техн. оформ.
У 1930 році було проведено примусову колективізацію та у хаті пограбованого селянина Н. Д. Лакизи розміщувалась контора колгоспу «Червоний лан».
(М. І. Кутинський, який добре знав І. Лакизу ще до його ув'язнення, зустрічав його в таборі в спецзоні «Теміртау» в Гірській Шорії навесні 1939 року.) Відомо одне: загинув у Гірській Шорії (Алтай) на каторжних роботах Теміртау—Таштагол.
Івана Лакизу відправлено 20 жовтня 1935 в концтабір ГУЛАГ СССР Сиблаг, де він відбував покарання у спецзоні Теміртау на спорудженні залізниці Теміртау-Таштагол, шпали й колії якої, за свідченням М. І. Кутинського, укладено прямо на українських кістках.
У 1930-х було репресовано колишнього відповідального редактора журналу Євгена Черняка, редактора й письменника Івана Лакизу; до концтабору на Соловки відправлено багатьох українських митців, серед них, зокрема, й дописувачі видання Василь Атаманюк, Марко Вороний, Микола Зеров, Василь Мисик, Валер'ян Підмогильний, Євген Плужник, Валер'ян Поліщук, Клим Поліщук, Олекса Слісаренко, Павло Филипович, Іван Шаля, Гео Шкурупій та ін..