Знайдено 7 точних результатів, 33 схожих збігів.
"Лайдак!
І якщо у її мові й були окремі не питомі українські слова, то це були радше полонізми на кшталт "лайдак", "шалік", "цьоця", "гемон", "клозет", тощо.
Вчителька кричить на хлопця, б'є його по голові, називає «лайдак нещасний», вживає багато образливих слів, каже учневі «зараз ти здохнеш».
Існувала ціла система вірувань по долю дитини, залежно від дня її народження: у понеділок — народжується недотепа, вівторок — працьовита людина, середа — непевна доля, четвер — буде щастити, але швидко помре, п'ятниця — лайдак та злодій, субота — щасливий, неділя — найщасливіші люди, яких чекає слава та успіх.
Але, як добре сказав колись єврей з Коломиї, цей вислів цитує Чеслав Мілош: коли двоє сперечаються і хтось має 55% рації – то це дуже добре; якщо 60% – прекрасно; якщо 70% – це майже геній; але якщо 100% – він останній лайдак, злочинець і обманщик.
Бевзень (йолоп, бовдур), Бешкетник, Біс, Блазень, Бовдур, Бусурман, Вайло (незграба, тюхтій), Вилупок (виродок, вишкребок), Волоцюга, Гаспид (біс, дідько), Гидота, Дідько, Дурбелик, Запроданець, Злидень (злидар), Злодій, Знайдибіда, Йолоп, Мерзотник, Лайдак, Лайно, Лихо, Лиходій, Набрід, Навіжений, Наволоч, Нахаба, Нездара, Недолугий, Непотріб, Покидьок, Плюгавий, Погань, Потвора, Сатана, Телепень, Чорт, Шмаркатий, Шмаркач, Шибеник
З балтійських мов до української прийшли такі слова як: баюра, валандатися, верша, вовкулак(а), грудка, гультяй, ґеґнути, джиґун, гирун, жабуриння, жужмом, заграбастати, зозуля, кавкати, капшук, кепсько, кишіти, клуня, клякнути, копа, локшина, путря, мантачка, мул, мулкий, нетра, надра, нурт, охляп, пампушка, перга, суспиця, трощити, шалапут, відлига, твань, шерхкий, зашерхнути, шула, нишпорка (шнипорка), нишпорити, кліпати, кирпатий, лупатий, клиша, клишоногий, лайдак, швендяти, карати, картати, гилити, періщити, скіпати, скабка, скибка, ледве, жлукто, жлуктати, гичка, стрюк, ремесло, мармиза, толока, скирта, шкапа, пастка, пелька, гаразд і низка діалектних слів на зразок: пуня, шамотіти, шомратися, галасвіти, бусол, бузько, жвір, бутліти, рупити, шелюга, яжук, жудюк.
ЛІКБЕЗ ДЛЯ ПОЛІТИЧНИХ ЛАЙДАКІВ
Дужче ризикують ті, які лайдаки, але живуть за рахунок хабарів.
Йому інкримінували примус працювати на будівництві нової ратуші селян з навколишніх сіл і міських лайдаків, яких ціпаки шмагали батогами.
Один – на сесії ПАРЄ, інший в лікарні, ще хтось у нагальних справах на своєму окрузі, інший – лайдака від природи при своїх мільйонах.
Видовище того, як ллється вода, як горить вогонь і як працює хтось інший, феноменально здатне тішити душу лайдака з числа "маленьких туземців".
Раніше члени благодійної організації «Героїка» знайшли останки курінного УПА на псевдо Лайдака й поставили на могилах повстанців у Дубровицькому районі Рівненщини чотири козацькі хрести.
Мітинг-реквієм на могилі курінного УПА Микити Скуби-«Лайдаки».
"У війну мій дід на псевдо "Лайдака" врятував село Бичаль, яке німці хотіли спалити.
З листопада 1944 року - командирр бригади ім. Лайдаки ("050", "0018").
На сільському цвинтарі є поховання курінного УПА Лайдаки та його вояків.
Одначе все це не дає мені жоднісінького, перш за все, морального права узагальнювати, плескати язиком щось на взір того, буцім усі переселенці — лайдаки та пристосуванці.
Ми знали, що у нас був такий дід Лайдака, але батьки боялися про це нам розповідати детальніше.
За переказами старожилів, курінний Лайдака був високого зросту, мав широкі плечі та був похований у військовому однострої.
До участі у ньому варто запросити авторитетних політичних проводирів, громадських активістів, відомих науковців-суспільствознавців, поетів та художників, а також простих лайдаків з Майдану.
"Лайдаку" разом із двома іншими загиблими повстанцями (кулеметником "Борою" та санітаром "Крейсером") поховали 15 березня на сільському цвинтарі Літвиці.
В одному з таких боїв, 11 березня 1944 р., командир загону ім. М. Колодзінського Микита Скуба-'Лайдака" був поранений більшовицькою кулею у ліве плече.
Кому нема де подітися, ховається в телебаченні; хто втомлений після роботи і не бажає нічим напружуватися, для того телебачення є чи не єдиною розривкою; депресивним і замкненим у собі телебачення є своєрідною «паличкою-виручалочкою»; лінивим воно взагалі, як в тому анкдоті про кота-лайдака, котрий сів на свої яйця, вищав, а лінь було злізти – присідають на телебачення, і лінь їм з того злізти, хоч ні втіхи, ні користі воно їм не приносить, а най вже так і буде.
Від 20 вересня 1943 - заступник командира загону ім. Колодзінського Микити Скуби-«Лайдаки» групи ВО-1 «Заграва».
Те належалося вже давно тому лайдакові (Потоцькому), як і всім старостам та іншим польським цуцикам».
11 березня 1944 в бою з військами НКВС під с. Білим загинули воїни УПА: кулеметник на псевдо «Бора» і курінний «Лайдака» (куля попала в чоло).
Пошуковці провели дослідні роботи, у результаті яких виявили п'ять кістяків: один жіночий (цивільна особа) та четверо військових серед яких курінний УПА Микита Скуба-«Лайдака».
О 5 годині 24 грудня 1943 року більшовицька банда в кількості 300 осіб напала на Залішани, де обстріляла табір «Лайдаки» (бійців загону УПА) та пограбувала село.
О 15 годині 14 грудня того ж року, у селі відбувся бій між бандою комуністів («медвєдовців», «карасінців») у кількості до 600 осіб, які пограбували село, та відділом «Лайдаки».
Ви, панове - лайдаки, незграбні навіть етапувати тіло "в Чечню", але тримайтеся, – у "папи" все схоплене, тому: "головне, не поспішайте ховати людину, як це було зроблено вчора", врешті треба "поставити крапку в справі зникнення журналіста Георгія Гонгазде" .
Згідно з Постановою УГВР від 16.10.1948 р. і Наказом Головного військового штабу УПА ч. 3/48 від 23.10.1948 р. хорунжий УПА Микита Скуба – «Лайдака» нагороджений Золотим хрестом бойової заслуги УПА 1 класу.
Учасники мандрівки вшанують легендарного курінного УПА Микиту Скубу на місці його поховання, відвідають місця боїв та постою упівців, зустрінуться з ветераном визвольного руху та на власні очі побачать штаб куреня Лайдаки.
За спогадами старожилів с. Літвиця, у 1944 р. на сільському цвинтарі був похований курінний УПА Микита Скуба-'Лайдака", який загинув в бою з підрозділом Внутрішніх військ Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР.
"З великою долею ймовірності можна стверджувати, що підчас пошуково-дослідницьких робіт був виявлений кістяк курінного УПА Микити Скуби-'Лайдаки", трьох воїнів УПА та невідомої підпільниці", - заявив голова товариства "Пам'ять" Любомир Горбач.
Після цього до Золотого прибув відділ «Лайдаки» (УПА). 7 грудня червоні спробували оточити село і почати наступ, проте нарвалися на шквальний вогонь у відповідь та відступили, залишивши 3 убитих, 4 полонених, зброю та коней.
Микита Скуба (псевдо: «Лайдака») (1916, с. Бичаль Костопільського районну Рівненської області — 11 березня 1944,(15 березня ?) біля с. Літвиця Дубровицького р-ну Рівненської обл.) — сотник УПА, курінний загону ім. Колодзінського Воєнної Округи «Заграва».
Дмитро Калинюк (псевдо: «Ярок», «Аршин», «Кармелюк»; 1917 або 1920, с. Михалківці, Острозький район, Рівненська область — 12 лютого 1945, с. Трипутня, Дубровицький район, Рівненська область) — український військовик, командир 1-ї бриґади «Пам'ять Базару» («Пам'ять Крут», (ім. Лайдаки)) Західна ВО «Завихост».
Основна маса молоді, що вишколювался в "Костопільській Січі" у кінці 1942-го – на початку 1943-го років опинилася у лавах перших відділів УПА, які організували Микита Скуба-'Лайдака", Адам Рудик-'Шавула", Леонід Борейчук-'Стрибайло", "Шпак", "Павук" та інші командири.
Із заходу в бік Любешова були атакувати три куреня на чолі з Юрієм Стельмащуком (1000 осіб), з півдня між річками Стир і Стохід, полк «Котловина» під командуванням «Рубашенка» (1000 осіб), а зі сходу — на Морочне «Дубовий» з куренями «Лайдаки», «Яреми», «Кори», «Крука», які прибули з району Кременця (теж близько 1000 чоловік).