Знайдено 21 точних результатів, 29 схожих збігів.
круті́йський
- Власт. крутієві, крутіям.
крутійський,
Ніколас Гейнзіус створив крутійський роман «Мірандор» (1675).
Жанр — крутійський роман, соціальна сатира, роман-фейлетон.
Крутійський роман будується зазвичай за принципом нанизування епізодів, об'єднаних постаттю головного героя.
Новаторським автобіографічним романом цієї ери став крутійський роман «Рубінові джунглі» 1973 року Ріти Мей Браун, який став національним бестселером .
Крутійський роман виник із культурно-історичної ситуації, коли Європа переповнилася бурлакуванням, і став антиподом лицарського роману з його шляхетними героями.
Фільм має літературне першоджерело — крутійський роман У. М. Теккерея «Пригоди Баррі Ліндона» (The Luck of Barry Lyndon), який побачив світ 1844 року.
Крутійський роман можна розглядати як кримінальне чтиво, поряд з деякими іншими творами Дефо, такі як «Молл флэндерс»(1722) і «Роксана: Щаслива коханка» (1724).
Роман крутійський, також пікарескний роман — роман, головним героєм якого є спритний шукач пригод, авантюрист, аморальний волоцюга, слуга-пікаро, що часто міняє господарів тощо.
Крутійський роман розповідає про пригоди хвацького пройдисвіта, авантюриста — пікаро, вихідця з низів або декласованого дворянства, який повністю ігнорує обов'язкові суспільні моральні норми.
Твір являє Філософський роман (conte philosophique) з фантастичною складовою та нальотом абсурдизму і цинізму, книга «замаскована» під крутійський роман (форма перегукується з «Правдивими історіями» Лукіана).
«Історія життя пройдисвіта, на ймення Пабло, зразка волоцюг і дзеркала крутіїв» — крутійський або пікарескний роман, автором якого є іспанський письменник Франсіско Кеведо-і-Вільєгас, вперше надрукований у 1623 році.
«Радощі та прикрощі знаменитої Молль Флендерс» (The Fortunes and Misfortunes of the Famous Moll Flanders) — крутійський роман Даніеля Дефо, був опублікований 27 січня 1722 року одним із лондонським книготорговців Четвудом.
Бунюель високо цінував крутійський роман, передусім «Ласарільйо з Тормеса» і «Історія життя пройдисвіта на ймення Пабло, зразка волоцюг і дзеркала крутіїв», за поєднання реалістичного зображення темних сторін життя та їдкої сатири.
Сімпліцій Сімпліцисімус (нім. Der abenteuerliche Simplicissimus Teutsch) — це крутійський роман стилю нижнього бароко, написаний 1668 року Гансом Якобом Крістофель фон Гріммельзхаузеном і, ймовірно, опублікований в тому ж році (хоча і з датою 1669 року).
Найбільшого розквіту крутійський роман досяг в Іспанії у 17 ст. («Життєпис крутія Гусмана де Альфараге» М. Алемані-де-Енеро, «Історія життя пройди на ім'я Дон Паблос» Ф. Кеведо-і-Вільєгаса, «Кульгавий біс» Л. Велеса де Гевари).
Його твори були часто жартівливими та іронічним — своєрідна насмішка над «екедім», Британською культурою, і комунізмом, як правило, з відтінком «крутійського роману» (крутійський роман розповідає про пригоди хвацького пройдисвіта, авантюриста — пікаро, вихідця з низів або декласованого дворянства, який повністю ігнорує обов'язкові суспільні моральні норми.
До найвідоміших творів Алена Лесажа можна віднести сатиричний крутійський роман «Кульгавий біс» (фр. Le Diable boiteux), (1707, укр. переклад Ірини Сидоренко) та багатотомний роман «Історія Жіль Блаза із Сантільяни», (фр. Histoire de Gil Blas), (1715–1735, укр. переклад за ред. В. Державина), — політична сатира на панівні кола тодішньої Франції.
У своєму творчому доробку письменник має приклади більшості жанрів класичної фантастики: класичної пригодницької фантастики у збірці «Пришестя цивілизацї», фантастичний крутійський роман представлений романом «Усі кулі повз цілі», іронічний трилер представлений романом «Дуже багато привидів», екологічна фантастика представлена в збірці «Дорожні нариси естет-ентомолога», фантастичний детектив представлений романом «Антропогенний фактор».
У 1991 році почалася співпраця Абдулова з режисером Віктором Сергєєвим, і їх перший фільм, крутійський детектив «Геній», виявився однією з найцікавіших картин тих років і увійшов до числа лідерів відеопрокату вітчизняних фільмів; не пройшла непоміченою і кримінальна мелодрама «Дивні чоловіки Семенової Катерини», де разом з Олександром Абдуловим знялися Наталія Фіссон і Андрій Соколов.
Жанри фантастичної літератури — усі напрямки літератури, що описують надприродне, розкривають фантастичні теми і сюжети чи містять певні фантастичні елементи та мають те чи інше відношення до жанру химерної, або фантастичної літератури, зокрема таких як тверда наукова фантастика та таймпанк (і в тому числі кіберпанк), еволюційна фантастика та біологічна фантастика (в тому числі зоологічна фантастика), філософська фантастика та соціальна фантастика, утопія та антиутопія, мистецька фантастика та релігійна фантастика, детективна фантастика та фантастичний детектив, феміністична фантастика та психологічна фантастика, гостросюжетна фантастика та фантастичний трилер, сатирична фантастика , пародійна фантастика та гумористична фантастика, абсурдистська фантастика та алегорична фантастика, географічна фантастика та екологічна фантастика, романи-катастрофи та постапокаліптика,пригодницька фантастика та воєнна фантастика, романи про близьке майбутнє та романи про віддалене майбутнє, мелодраматична фантастика та фантастична мелодрама, любовна фантастика та еротична фантастика (в тому числі традиційна любовна та еротична фантастика, ЛГБТ-фантастика та міжвидова нетрадиційна любовна та еротична фантастика), наукове фентезі (або сайнс фентезі), урбаністична фантастика та міська фентезі,історична фентезі та фантастичний вестерн, героїчна фентезі та казкова фантастика, міфологічна фантастика та епічна фантастика, фантастика жахів та темна фентезі, містика та окультна проза, фантастика надприродних здібностей та паранормальна фантастика (зокрема екстрасенсорна фантастика), готична проза та крутійський роман, магічний реалізм та сюрреалізм, романи про видумані країни та романи про загублені світи, спортивна фантастика та політична фантастика, альтернативна історія та криптоісторія, романи про доісторичне минуле та квазіісторична проза,дитяча фантастика та дитяча фентезі, фантастична мариністика, фантастична драматургія а також віршовані твори у жанрі фантастична поезія тощо.
Недавнє лукаве інтерв'ю Президента «Комсомольській правді в Україні» підтверджує крутійську схему.
Риторика Партії регіонів здебільшого нагадує риторику комуністичної партії радянських часів, є крутійською, нещирою й анахронічною.
Але тираспольські керівники у перебігу нинішніх переговорів ведуть себе, як зауважують у Кишиневі, по-крутійські і на думку багатьох спостерігачів лише «граються» у переговори.
Відповіді на ці та багато інших запитань шановний читач відшукає на сторінках першого українського крутійського роману.
Роман «Історія Жіль Бласа із Сантільяни» є близьким до іспанського крутійського роману, і хоча дія його відбувається таки в Іспанії, Лесажеві вдалося створити картину саме французької дійсності.
Ця форма зародилася в європейській літературі («крутійській» роман).
Інші критики називають такі книги, як «утопія», «ренесансною утопією» або «крутійськими пригодами».
У крутійських фільмах Крістіан Клав'є грав разом з такими акторами:
Сюжет загалом наслідує крутійські романи, подаючи сюжет про авантюристів у сучасних умовах.
Оповідь, яка ведеться від імені 71-річного колумбійського мільйонера, є колумбійською версією іспанського крутійського роману.
Автору «Дон Кіхота» М. де Сервантесу належить крутійська комедія «Педро де Урделамас».
З позицій сьогодення книгу визначають як «маловідому, напівпародійну переробку тем крутійських романів Філдінга та Смолета».
Сучасні дослідники вказують на схожість з авантюрним, крутійським, куртуазним, детективним романом, а також романом-міфом.
Крутійська «одіссея» «рудого кардинала» («Лис Микита» Івана Франка: текст, підтекст, контекст, інтертекст) // Дивослово. — 2005. — № 2.
Структурно складається з низки дотепних епізодів, в яких прозора буддистська алегорія нашаровується на канву крутійського роману.
Строго кажучи, традицій крутійського роману дотримується лише перша частина фільму, дія якої поміщена за межами Англії.
Кубрик доручив Ватсону прийняти за основу «Пригоди Піноккіо»; він вважав «Штучний розум» "крутійською кібер-версією " Піноккіо "".
Він проводив багато часу на вулиці, але також жадібно читав, особливо крутійські романи Тобіаса Смоллетта та Генрі Філдінга.
Трістан Бернар є автором 40 любовних та крутійських п'єс для театру й був дуже відомий своїми дотепами.
Хронотоп крутійського роману — «великою дорогою по рідному світі» (М. Бахтін) — дозволяє письменникові зобразити життя всіх станів і соціальних груп.
Але більшість критиків згодні з тим, що Годвін не дотримується крутійського режиму впродовж усієї книги, і навмисно досягає «переходу жанрів».
Ранні коментатори визнали, що книга є свого роду крутійським романом, і порівняння з Дон Кіхотом були зроблені ще 1638 року.
Наприклад, головним героєм іспанської крутійської повісті (пікарески) «Життя Ласарільйо з Тормеса» (1554 рік) є хлопець-підліток, що переживає ряд випробувань.
У 20 ст. деякі художні прийоми крутійського роману використовують Томас Манн («Сповідь авантюриста Фелікса Круля»), Джон Стейнбек, Алан Сіллітоу та інші.
Найбільшу популярність Томас Бергер здобув після виходу крутійського роману «Маленька Велика Людина» (1964), який незабаром був екранізований Артуром Пенном (1970).
На питання про причини зацікавлення жанром крутійського роману Кубрик відбувся жартом: «Спробуйте пояснити, за що ви покохали свою дружину — це цілковито безглузде заняття».
Сатиричний роман у віршах про моральний клімат епохи «Книга про жінок» (бл. 1460, вид. 1531) письменника Жоана Роя (Joan Roig, нар. 1478) є передвісником крутійського роману.
Оскільки герой крутійського роману «мандрує» у своїх пригодах різними соціальними середовищами, такий жанр допомагав письменникам створити загальну картину суспільства, містив елементи критики й сатири.
Кеведо-і-Вільєґас, свідомо орієнтуючись на традицію крутійського роману, доводить чимало його рис до крайньої межі, згущує барви, дає волю своїй фантазії, їдкому сарказмові, злій насмішці.