Знайдено 18 точних результатів, 13 схожих збігів.
Друга – Ганна Анатоліївна Кольба, 1982 року народження.
Кольба Роман Сергійович
На жаль, Ганна Кольба відмовилась давати відповідь на будь-які питання журналістів.
Ольга Духновська, Андрій Кольба, Валентина Семизорова та ін.
Також в турнірі брали участь українки Інна Гапоненко (14-е місце), Анастасія Кольба (28-е місце) і Євгенія Долуханова (41-е місце).
Фірма була створена у квітні 2018 року, її власником вказаний киянин Євген Давиденко, а керівником Роман Кольба.
Читає багато літератури, зокрема Кольба і Куглера.
В кінці служіння єпископ Валентин Кольба звершив молитву посвячення над тими, хто найближчим часом поїде на «місіонерські поля».
Син поштового секретаря Карла Кольба і його дружини Емілії, уродженої Дідріх.
Окрім того, в турнірі брали участь українки Інна Гапоненко, яка набрала 7 балів, Анастасія Кольба - 6 балів та Євгенія Долуханова - 5,5 балів.
У центрі сучасної Черкащини діяв отаман Кольба (білогвардійська газета писала, що в Звенигородському повіті діяла також повстанська селянська група "Не журись").
НРУ Кольба Роман Сергійович Громадянин України, народився 12.10.1992 р., освіта вища, безпартійний, ТзОВ "Старовинна аптека", директор, місце проживання: м.Львів, Львівська обл.
Навчальний процес на кафедрі забезпечували кандидат медичних наук Олександра Кольба, асистент Світлана Бойцанюк — пропедевтика терапевтичної стоматології; кандидати медичних наук ОЛександр Авдєєв — пропедевтика дитячої стоматології та Ернест Оконський — пропедевтика ортопедичної стоматології.
На думку Євгена Кольба (Eugene Kolb 1898-1959) – ізраїльського мистецтвознавця, теоретика мистецтва, директора Тель-Авівського музею мистецтв, автора монографії про Лауру Геншель-Розенфельд, її праці «свідчать про широкий духовний світогляд і схильність до філософії.
У коледжі вчили відомі протестантські проповідники з усього світу: Ральф Нейбор, Томмі Тінні, Віктор Судаков, Генрі Мадава, єпископ Церков «Прославлення» Григорій Сухина і його дружина Галина, співак і музикант Олександр Патлис, засновник міжнародного руху «Шукачі Бога» Сергій Шидловський, засновник телеканалу CNL Максим Максимов, старший пастор Духовного центру «Відродження» Володимир Мунтян, пастор Юлія Захарченко та єпископ Валентин Кольба.
Була освячена панорама «штурму 6 червня 1855 року», за проектом архітектора Кольба споруджені пам'ятники на місці 4-го бастіону і Язоновського редуту, за проектом військового інженера О. І. Енберга виконані меморіальні позначення батарей, відновлені лівий фас 4-го бастіону і бліндаж, вхід в підземно-мінні галереї, розбитий сквер.
Навчались: Михайло Сорока, Випускники: кардинал Йосиф Сліпий, Наталія Бучинська, Олена Ільницька брати Володимир і Степан Ґжицькі, Михайло Качалуба, Антін Дудар, Федір Замора, Лесь Курбас, Іван Олексишин, о. Антін Будзан, Соломія Крушельницька, Олександр Смакула, Ярослав Стецько (прем'єр Українського Державного Правління незалежної Української держави, проголошеної 30 червня 1941 у Львові), Омелян Польовий (виключений за українську діяльність), Станіслав Дністрянський (автор Конституції ЗУНР), Андрій Клим, Микола Бих, Гринкевич Осип, А. Кольба, Євген Чубатий (закінчив 1942), Микола Збир, Іван Мітрінґа, Григорій Стецюк, Тесля Іван (закінчив 1923) та інші відомі діячі.
Wer da?), гальтувати (затримувати, від нім. anhalten), гаптак!, еб-тех! (струнко, від нім. Habt Acht!), гвер, гвир (гвинтівка, від нім. Gewehr), гельма (шолом, від нім. Helm), гемайне, гімайний (рядовий, від нім. gemein), гир (тут, від нім. hier), глід (ряд, шеренга, від нім. Glied), гінзла (гільза, від нім. Hülse), гоф (казармений плац, від нім. Hof), ґуляшкан6на (польова кухня, від нім. Gulaschkanone), дикуватися (ховатися, від нім. sich decken), дикунок (укриття, від нім. Deckung), дурх (крізь; наскрізь, від нім. durch), жовнір. жовняр (солдат, від нім. Söldner), (за)мельдувати (доповісти, доповідати, від нім. melden), замельдуватися (зголоситися, від нім. sich melden), ібунк (військові вправи, від нім. Übung), камфотер (солдат, який доглядав хворих, санітар, від нім. Krankenwärter), кольба (приклад гвинтівки, від нім. Kolben), комісняк (військовий хліб, хліб печений спеціально для війська, від нім. Kommißbrot), кріксколега (фронтовий товариш, від нім. Kriegskollege), ляндштурм (ополчення з осіб старшого, в тому числі непризовного віку; запас третього розряду, від нім. Landsturm), лецтий (останній, від нім. letzt), люфа (ствол стрілецької зброї, від нім. Lauf), ляндвера, ляндвир (ополчення з осіб старшого віку; запас другого розряду, від нім. Landwehr), машінгвер, машіиґвир, машин ґвер (кулемет, від нім. Maschinengewehr), мельдунок (донесення, повідомлення, від нім. Meldung), нарокувати (вступити на військову службу, стати солдатом, від нім. einrücken), оберляйтант (старший лейтенант, від нім. Oberleutnant), обершт (полковник, Oberst) пуцер (денщик, від нім. Putzer) пуцувати (чистити, від нім. putzen), райтки (галіфе, від нім. Reithosen), раст (привал, спочинок, від нім. Rast), рейтар (вершник, від нім. Reiter), рихт (рація: мати рихт, не мати рихту, як тобі не рихт (як тобі не подобасться), виходити комусь на рихт (подобатись), від нім. recht), рихтай (направо; військова дисципліна, від нім. Richtet euch!), рікцуг (відступ, від нім. Rückzug), (роз)талювати (розподілити, розподіляти, від нім. teilen), рокувати (йти в армію, від нім. rücken), рошток (днівка, від нім. Rasttag), рубзак, рубцак, ропцак (наплечник, заплічний мішок для речей, від нім. Rucksack), спис, спіса, шпіс (старшина, від нім. Spieß), трепом (клусом, від нім. Trab), файир! (вогонь!, від нім. Feuer!), фасувати (діставати, від нім. fassen), фельдфебель, фельфебер (фельдфебель, від нім. Feldwebel), фелькухні (польова кухня, від нім. Feldküche), фельпост (польова пошта, від нім. Feldpost), фенріх, фендрик (прапорщик, від нім. Fähnrich), ферфляша, циркляша (манірка, від нім. Feldflasche), фершлюс, фиршлюс (затвор гвинтівки, від нім. Verschluß), фестунок (укріплення, від Festung), фірер (взводний, від нім. Führer), флинта (рушниця, від нім. Flinte), форвиц! (вперед!, від нім. Vorwärts!), форикувати (наступати, від нім. vorrücken), фоц! (до біса!, від нім. Potz (tausend)!), фрайтер (єфрейтор, від нім. Gefreite), цельта (намет, від нім. Zelt), цурик (До коней, назад!, від нім. Zurück!), шабедьтас (піхви, від нім. Säbeltasche, шанець, шанц (військова траншея, окоп, від нім. Schanze), швармлінія (стрілецький цеп, від нім. Schwarmlinie), шістьпляц (полігон, від нім. Schußplatz), шпорна (шпори, від нім. Sporen), штальгал(ь)ма (шолом, від нім. Stahlhelm), штелюнок (позиція; стійка солдата за статутом, від нім. Stellung), штерна (зірки як ознаки військової ієрархії, від нім. Sterne), штрихувати (прасувати, чистити; намазувати, фарбувати, від нім. streichen), штрозак (сінник, від нім. Strohsack) штуц (рушниця, від нім. Stutz), шус (постріл, від нім. Schuß);
Я знаю, що Володимир Мунтян побив свого помічника Володимира Кольбу.
Вона є подругою Ганни Кольби, керівника українського філіалу компанії.
Ми завітали до представництва «Акрону» та справді знайшли там пані Кольбу.
Встановили, що всі загинули від травм, або кольбою так званою.
Вбивали ударами кольби або пострілом в голову.
За словами її керівника Петера Кольби, "складається враження, що у цій справі доводиться мати справу зі спробою зам'яти скандальний провал влади".
Митрюха Ґєрасімов не витримав, ударив мертвого чоботом, тоді вихопив у когось гвинтівку і кольбою став гамселити в усміхнене, нестерпно красиве лице.
Та яким було наше здивування, коли прізвище пані Кольби було знайдене в звітах… на сайті ВАТ "Акрон".
Калієву сіль монометилового ефіру цієї кислоти (3) електролізом по Кольбі перетворюють на діетиловий ефір β-β'-дикетонпробкової кислоти (4).
ЇЇ подарував селищу німецький зодчий Армін Кольбі як символ життя і родючості землі, що має відродитися після важкої «чорнобильської хвороби».
На щастя, наш сотник Микола Загаєвич, який стояв поблизу, встиг ударити нападника кольбою кріса по голові і той зміг тільки проколоти пальто президента.
Прикла́д, діал. ко́льба (через пол. kolba від нім. Kolbe) — частина ложі або окрема деталь стрілецької зброї, яка слугує для упирання зброї в плече стрільця під час пострілу.
Органом руханкового товариства «Сокіл» в Буенос-Айресі був ілюстрований журнал «Український Сокіл» (1934) за редакцією вчителя «Рідної Школи» Г. Кольби, а в 1939 р. — тижневик «Поступ».