Знайдено 15 точних результатів, 1 схожих збігів.
Квиління чайки при битій дорозі.
Він добряк, його вблагає плач, сирітськеє квиління;
ЧИМ БІЛЬШЕ ПУБЛІЧНОГО КВИЛІННЯ, ТИМ МЕНШЕ РЕАЛЬНОГО ПЕРЕЖИВАННЯ
Отож, побачені мною українці безтямно занурилися в журбу: я не почув жодної веселої розповіді, тільки нарікання й безпомічне квиління.
Каня (псл. kanja) — утворення, пов'язане з наслідуванням крику птаха, подібного на квиління.
На загал можна сказати, що чим більше публічного квиління, тим менше реального переживання, фізичної травми.
Не було мелодики, не було «мови», було сичання, стогнання, квиління, екання, укання і таке інше.
Спікери, котрі з'являються в «Україні 2041», - політологи, екологи, урбаністи, письменники, філософи - на різний манер повторюють квиління отієї молодиці з казки.
По мірі того, як наближалося місце призначення, люди ставали усе більш тривожними, квиління ставали чимдалі більш моторошними.
Голос канюка тонкий, тужливий, нагадує квиління або скімління, яке починається голосніше та з вищої ноти і завмирає на нижчій.
Тут живуть і відпочивають заможні люди, тишу порушують лише дзвони середньовічних церков і меланхолійне квиління чайок; містечка й лісні котеджі справляють враження казкових.
Більш звичними виявились якраз вагання і квиління, а як результат – неприсутність у світі, що й зафіксував інший поет, сказавши: “Ми ще ніколи не були собою”.
Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом.
І лише для нинішньої України, за десятиліття відсутності практик створення зразків масової культури на власному матеріалі, патріотизм - це сльози, плачі, квиління та героїчна загибель.
На цьому можна підвести риску, бо всі оті плачі про колишні чи майбутні мовні упослідження, солодкава патока патетики про калиновість чи кількадесятилітні мантри про «не на часі», тупа агресія примітивних «захисників» української чи хамська риторика інвалідів совка на «захист» російської, вмовляння і благання, що українська мова — це не боляче, або регулярні квиління «не розколюйте країну» — все це про минуле й ретранслюється людьми з минулого.
Рідні, близькі та сини убитих воїнів і майже вся знать, приголомшені такою жахливою жорстокістю, втекли в сусідні землі, покладаючи у своїх квилінні і скаргах всю провину на польського князя Лестко і поляків, що поставили над ними настільки лютого князя, що не має, крім людського вигляду, нічого людського.