Знайдено 63 точних результатів.
Казання були.
"Проте ніхто ніякого на казання не несе.
Обігрівати почали лише ті заклади, які обслуговують вугільні казання.
Воно, власне, усе б нічого, якби міф зводився просто до казання.
Після "казання" з вуст Шипка в кулуари несподівано вийшов нечастий гість Ради депутат-олігарх Сергій Льовочкін.
Тепер державне телебачення передає заяви «Талібану», цитати з корану й ісламські казання.
Його казання чеською мовою в Вифлеємській каплиці в Старому місті Праги надихали парафіян.
Замість випусків новин тепер там схвалені талібами повідомлення, цитати з Корану чи релігійні казання.
Цей твір зображує історичне таємне казання в місцевості «На Кржижках» під Прагою в 1419 році.
Тобто позбавила авторитетності усне казання, зруйнувала ритуал колективного долучення до сакрального Слова у просторі храму.
Та вершник тільки зліше підганяв свого коня, то лаючись про себе, то промовляючи молитви та інші підбадьорливі казання.
Іноді з вівтарів лунають геть не канонічні казання.
Ми ще маємо час на розмову, на казання, чого не сказалося.
У великі свята я навіть намагаюся казання говорити російською мовою, щоб було зрозуміло і невірменам.
Існувала епітафія йому латиною, а також «Казання погребове» Ігнатія Оксеновича-Старушича.
Яскравою є й хронологічно-фактологічна канва казання, сильною стороною – богословська та латинська вченість твору та його автора.
Казання — один із жанрів давньоруського літопису, близький до повісті та слова.
У суспільствах всіх народів і часів образне мовлення, «казання загадками» вважалося ознакою мудрості.
Іншими словами, те, які цінності, традиції, символи, історичні казання, звичаєві норми та підсвідомі настанови реально закорінені в життя людини і спрямовують її діяльність.
Правдивим духовним батьком народу, його катехитом (грец. κατήχησις — повчання, казання) та моральним провідником став книжник.
Попри всю комуно-атеїстичну пропаганду, я досі пам'ятаю, яке сильне враження справляли на мене казання священика в нашому карпатському селі.
Згідно з фрагментом казання XV століття, убожам зоставляли рештки з обіду, особливо в четвер.
Тож треба було створити героїчне казання про героїв (бажано – мертвих) як противагу достатньо масовому колабораціонізму на сході України і в окупованих нацистами областях Росії.
Саме на вершині цієї не те щоб гори, але трохи більш як 50-метрового пагорба, за переказами, засновник ісламу пророк Магомет виголосив своє останнє в житті казання.
Це ж означає, що церква Спаса на Москаликах матиме ще історію та історії, і може знову казатиметься казання, співатимуть хори та кадитиме кадило.
Вихована в епосі казання одного, та робіння іншого, пані деканеса найщирішим робом усміхненими очима вітає вас, учорашніх абітурієнтів, і сьогоднішніх свіжоспечених першокурсників, що вкраплені родзинками батьківської турботи.
Це коли священик відправляє не менше години парастас і ще так само - похорон, а "казання" каже так, що всі плачуть.
Вздовж Щирки всюди села, тому ви надивитесь на гусей, корів і кіз, а якщо гулятимете в неділю, почуєте дзвони й казання у церквах, що лунають у ранковій тиші на багато кілометрів.
Я, втягнувши шию, чекала якогось “казання” (ніби і не довго жила за радянської влади, а оце патологічне “не виділятись” таки засіло мені в голові наглухо і часто вилазить за найбільш несподіваних оказій).
Важливого значення в утвердженні уявлення про Київ як священне місто та апостольську столицю мало і поширення на Русі церковно-літописного казання про благословення та посвячення міста самим св. апостолом Андрім Первозванним.
Характерні у цьому плані трактати Войцеха Венгерського «Антидотум або ліки духовні» (1646), та брошура його брата Андрія «Казання про шляхетність» (1644), присвячена Рафалові Лещинському, життя і діяльність якого автор змальовує як взірець чеснот, проповідуваних людині Христом і відображених в протестантських принципах.
Традиційно зворушив Олександр Кулик; щороку він з'являвся на концертах “Рок-екзистенції” з текстом, який починався так: “Наше управління завжди підтримує молодь”; я настільки звик до цієї магічної формули, що коли почув замість відпрацьованої репризи плутаний експромт про взаємини студентства і духовності, то мисленно напружився; у подальших кількох реченнях слово “духовність” стало центральним – сенс казання безжально навалився до нього, і в підсумку стало зрозуміло, що студентство – це і є духовність.
Один зі слов'янських оригіналів «Казання», з якого Варлаамом був зроблений переклад, був доставлений йому, ймовірно, з України.
Це три невеличкі уривки текстів, написаних латинськими літерами по-слов'янськи, два з яких — формули сповіді, а один — казання.
Але мало хто знає, що того ж року в Луцьку Францішек-Владислав Чарнецький опублікував на діалекті Берестейщини, наближеного до української мови, книгу «Казання…» для уніатських священників.
З 1669 р. жив у Львові; автор багатьох польськомовних творів (зокрема, «Казання», 1629; «Школа терпіння», 1640; «Зеркало духовної любові», 1645).
Вважався за одного зі священиків «Солідарності» (його казання було прочитане також на І З'їзді Солідарності та увійшло до його офіційного збірника документів).
Вона додала, що там збираються, зокрема, з'ясувати ситуацію з повідомленнями про те, що старший із братів Тамерлан за останні півроку двічі перебивав казання імама, які він вважав не досить суворо ісламськими.
Тут вони в 1622 р. видають «Казання на пам'ять по вмерлому його милості пану Олександрові Федоровичу Шептицькому» з посвятою дружині та сину їхнього колишнього мецената.
Зверталися до цього жанру й українські письменники («Наука, або способ зложення казання» Іоаникія Галятовського; «Суперечка біса з Варсавою», «Вдячний Еродій» Г. Сковороди та інші).
З цією метою від 1389 року до доби, коли німецькі казання перемістилися до костелу святого Йошта, на Костельній вулиці (чес. Kostelní ulice) існувала каплиця святого Єроніма.
Це нормально, коли йдеться про героїчні казання, у яких добро перемагає зло, а нація стверджує себе у боротьбі із тими, хто зазіхає на її свободу (в тому числі і з власними дурнями, нікчемами та зрадниками).
Монастирем видавалися богословські, теологічні, проповідницькі книги, а також казання, словники, шкільні підручники, світські книги на історичну, політичну й господарську тематику та знамениті бердичівські календарі.
Автор православного «Катехізису» (Вільно, 1595 р.; до наших часів не дійшов), антикатолицького трактату «Казання св. Кирила» українською і польською мовами (Вільно, 1596 р.), спрямованого проти Папи Римського та уніатів.
Так, Лідія Ленгвіш ховає від тітки «Переґріна Пікля», «Овідія», «Родеріка Рендома», «Сльози чутливості», залишаючи на видному місці лише «Моральний обов'язок людини», «Повчання місіс Шапон», «Казання Фордайса» і «Листи Честерфілда».
Скульптури бічних вівтарів (в раменах трансепту) костелу в Бучачі (персоніфікації Віри, Надії, Любові, Розторопності), також антепендії для вівтаря Матері Божої Шкаплірної (зліва), казання св. Франциска до риб (справа) (на думку Збігнева Горнунга).
Саме Стефану Пермському, з чим погоджуються більшість дослідників, вдалося здійснити справжню комізацію православ'я, адже богослужіння і казання провідей здійснювалися мовою комі, було створено особливу церковну півчу культуру, було покладено початок церковній архітектурі комі.
За його участю в Яссах, за прикладом Київської академії, було засновано Слов'яно-греко-латинську академію та створено першу молдовську друкарню (1641 р.), де була видана перша книга — «Казання» (збірник церковних повчань) молдовського митрополита Варлаама.
«Як ти будеш на Святій Русі, то побачиш там біле світло, побачиш і сонце краснеє»[5], – поетично оспівує рідний край давньоруське народно-билинне казання, підкреслюючи його так би мовити «месіянську природу», де лише й можна угледіти справжні «біле світло» та «сонце красне».
Середнім стилем писалися численні віршовані твори XVII — XVIII ст. (елегії, еклоги, оди, епіграми, дифірамби) Мелетія Смотрицького, Софронія Почаського, Івана Величковського та інших, ораторська проза (казання Варлаама Ясинського), повісті та легенди (рукописні збірки Пилипа Феодоровича, Стефана Теслевцьового, Іллі Яремецького-Білахевича).