Знайдено 26 точних результатів, 10 схожих збігів.
Серед організаторів дійства - колядницький група "Зоряниця", співоча група "Слово жінки" і група "Вулиця Володимира".
Авро́ра бі́ла, зоряниця Авсонія, зоряниця-римлянка (Euchloe ausonia, Hubner, 1804) — метелик родини біланових.
Серед дівчаток - Квітень, Поліна-Поліна, Принцеса Даніелла, Зоря-Зоряниця, Альоша-Капріні, Океана, Софія-Сонечко.
Андрія Первозваного, хор «Гомін», а також капела бандуристів ЛНУ ім. Івана Франка «Зоряниця».
Репертуар народної капели "Зоряниця" різноманітнітний.
Редактор першої білоруської більшовицької газети «Зоряниця».
Автор збірок «Зоряниця» (1972), «Живучість» (1979), «Жага» (1984; усі — Ужгород).
Під час семінару були присвоєні перші рівні майстерності Зоряниця.
Зокрема, дівчаток називали Услід, Поліна-Поліна, Голуба, Апрель, Вишня, Принцеса Даніелла, Принцеса Анжеліна, Зоря-Зоряниця, Ангел Марія, Луналіка, Алеша-Капріні, Океана, Радість, Олена-Квіточка, Дельфіна, Ліса, Радостіна, Софія-Сонечко, Аліса-Нефертіті, Легенда.
А мій трохи дивакуватий і дуже набожний дядько якось по великому секрету розповів мені, що знайшов у старих хатніх записах прадідівські примовляння: «Зоря, Зоря,Зоряниця, В Небі Божім - помічниця, Ти по всьому світу літаєш, Божу Поміч посилаєш!»
Зоряниця Аврора, також красоцвіт зоряний (Anthocharis cardamines) — вид денних метеликів родини біланові.
Зараз Народна капела бандуристок "Зоряниця" продовжує свою місію у пропагуванні бандури.
За морями, за горами живе красуня Зоря-Зоряниця.
З квітня до червня метелики зоряниця Аврора літають над сонячними схилами.
Створив три капели бандуристок: ім. С. Руданського, «Пролісок» та «Зоряниця» (всім присвоєно звання народних).
Ведеться велика робота з молодими талантами, проводяться цікаві музичні конкурси «Зоряниця», «Ярмарок талантів», «Маленька країна», «Дитяче сузір'я».
Капела бандуристок "Зоряниця" була заснована 14 жовтня 1982 року Зіновією Сичак при Львівському національному університеті ім. Івана Франка.
Того часу Чудо-юдо на прізвисько Риба-кит проковтує кораблі, на одному з яких опиняється родичка Місяця Зоря-Зоряниця.
Коли Актеон побачив оголену під час купання Діану, богиня зашарілася, немов «запалена хмаринка», осяяна сонцем, «як багрянцем горить Зоряниця».
У першій половині 2010 року Варвара приступила до запису платівки в жанрі акустик-фолк під робочою назвою «Зоряниця», було записано 5 пісень.
Слово «зоря» походить від прасл. *zorja/*zarja, яке порівнюють з лит. žarijà («жар», «присок») і žarà («зоря», «зоряниця»), дав.-прусськ. sari («жар»).
- Назва капели "Зоряниця" пов'язана із жіночем іменем Зоряна, бо на момент створення назви у складі колективу було близько семи дівчат з таким іменем.
Народна капела бандуристок "Зоряниця" - аматорський колектив, який заснований у 1982 році з ініціативи Зиновії Сичак при Львівському національному університеті ім. Івана Франка.
Популяризація бандури є святим обов'яком для капели "Зоряниця", тому колектив мінімум двічі на рік дає конценти за кордоном та бере участь у міжнародних фестивалях.
Вже через рік репетицій капела мала свою першу закордонну поїздку до Мінського національного університету, де за часів радянського союзу був Міжнародний студентський центр, там же і відбулись дебютні концерти капели "Зоряниця". 1991 рік став знаковим для колективу, його удостоїли звання Народної капели бандуристок.
В різні роки учасниками та гостями фестивалю були: оркестр українських народних інструментів Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка (художній керівник і диригент Ярослав Олексів); художні колективи Нововоронцовського району (Херсонська область) — чоловічий ансамбль «Дудчанські парубки» (художній керівник Володимир Іванів) та змішаний самодіяльний колектив «Бойківчанка» з села Дудчани; ансамбль бандуристів «Барви України» із села Стрітівка (Київська область) ; етноколектив «Р'ява» зі Словаччини; гурт «Слов'яночка» та Лука Чижевський із Польщі; народна капела бандуристок «Галичанка» (Львів); фольклорний гурт «Барвінок» (Львів); народний фольклорний ансамбль села Берездівців «Берездівчанка» (керівник М. Іваницький); дитячий релігійно-фольклорний гурт «Лемчатко» м. Калуша (Івано-Франківська область) ; народний сімейний ансамбль «Кожушки» та народний жіночий вокальний ансамбль «Журавка» м. Жовква (Львівська область); муніципальний гурт «Коралі» м. Вишгород (Київська область); народна капела бандуристок «Зоряниця» (Львів); народний ансамбль пісні і танцю «Лемковина» смт. Рудне (Львів), Народний дівочий хор «Ліра» (Львів) та ін.
Являвсь мені Господь в громі бурі і росі, У веселках зоряницях і в симфонії комах, І являвсь мені Господь в танці сміху і сльозах, У душевних змінах, ранах, і в безумстві наших дум.Говорив я, знаю я, що ти тихий як роса, Многодумний, як веселка і як буря молодий.
Добридень сестриці-зоряниці, ви, Божі угодниці».
Іван одружується з Зорею-Зоряницею.
Іван, виконавши доручення Місяця, доставляє Зорю-Зоряницю до царя Афрона.
Також в ущелині дуже багато різноманітних жуків, метеликів (зоряниць, цитринців), равликів або вологолюбної вогняної саламандри.
Іван отримує від Афрона наказ — за три дні і три ночі знайти Зорю-Зоряницю і доставити її до палацу.
Зоря́, зоряни́ця, зірни́ця, іноді за́гра́ва — світлові явища в атмосфері, пов'язані з розсіюванням світла перед та під час сходу або під час та після заходу сонця.
Зоря́ або зі́рка (також у художньому мовленні зоряни́ця, зірни́ця (переважно ранкова чи вечірня, Венера); також заст. фольк. чи діал. звізда́; також у словнику Грінченка зі́ра) — велетенське розжарене, самосвітне небесне тіло, у надрах якого ефективно відбуваються (або відбувались) термоядерні реакції.
Окремими виданнями вийшли книжки оповідань та повістей, написані у співавторстві з М. Лісовською; «Скільки житиму—любитиму» (1959), «На морі слідів не лишається» (1960), «Крізь громовицю» (1961), «Знайдені крила» (1962), «Різноцвіття» (1966), «Відлуння серця» (1972), «Невгасимі зоряниці» (1978; російською мовою, 1985).
Спільно зі своїм чоловіком — українським письменником Костянтином Тесленком написала збірки оповідань «Скільки житиму — любитиму» (Сталіно, 1959), «Відлуння серця» (Д., 1972), повісті «На морі слідів не лишається» (1960), «Крізь громовицю» (1961; обидві — Сталіно), «Знайдені крила» (1962), «Різноцвіття» (1966; обидві — Донецьк), «Незгасимі зоряниці» (Д., 1978; рос. перекл. — Москва, 1985), «Богучари» (Д., 1982).