Знайдено 16 точних результатів.
Довга зміюка черги.
Зміюка була не отруйною.
Передбачається, що вподобана ним зміюка була гадюкою.
Сьомий тип - зміюка, яка насолоджуються правом помститися чоловікові за найменший промах.
Інструктор школи Дмитро Вітовський-«Зміюка» розповідав:
І дуже добра для ФСБ зараз нова редакція статті 275, яка лежала, дрімала, як зміюка, з осені 2012 року.
Проте груба зміюка в такому стані навіть страшніша.
«Зміюка» (Дмитро Вітовський), від серпня 1944 — хор.
ОЛІЙНИК Іван Дем'янович, 1920, с. Сілець Тисменицького району, керівник кущової ОУН, Зміюка,загинув 10.03.1945, с. Сілець
Але змогла ж таки, зміюка ефіопська, причарувати мене своєю харизмою, виправдати життєвими обставинами свою політичну проституцію і переконати, що "разом - і до кінця!".
"Рудий" на той час був уже страчений, Дмитро Вітовський‑'Зміюка" перебував під слідством, яке закінчилось розстрілом узимку 1947 року.
Менш уживані суфікси - це -иськ (о) (хлопчисько, дівчисько), -уг (а), -уган (злодюга, дідуган), -ук (а) (звірюка, каменюка, зміюка) тощо.
Там, де орала легендарна зміюка, утворилися цілком реальні оборонні насипи, що протяглися Україною аж на тисячі кілометрів – такий собі вітчизняний аналог Великої китайської стіни, названий нашими предками Змієвими Валами.
ВО 5 було приєднано до ВО 4 «Говерля» як 24-й тактичний відтинок «Маківка» (командири: Д. Вітовський «Зміюка» (1945 — 1946), Богдан (1946), Степан Стебельський «Хрін» (1947 — 1949).
Олег був віщим і його вкусила зміюка; Ігоря розірвали на березах злі древляни, бо він дер з них три шкури; Ольга – спалила Іскоростень, а потім «укоськала» візантійських послів і обманула «бідосю» Костянтина, не ставши його дружиною; ну, а Святослав прибив свій щит на воротах Константинополя, багато воював, зруйнував Хазарський каганат (що в нашій історії подається як страшна помилка) і був убитий печенігами.
Ярослав-Дмитро Дмитрович Вітовський (псевдо: Зміюка, Андрієнко; нар. 7 липня 1919, смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область — пом. 29 квітня 1947, м. Київ) — український військовик, начальник Військово-польової жандармерії УПА ВО-4 «Говерла», командир ТВ-24 «Маківка» (05.1945 — полон 28.03.1946).