Знайдено 2 точних результатів, 27 схожих збігів.
За сюжетами двох авторських книжок Анатолія Петровича було зроблено лялькові фільми «Петрик у Космосі» та «Тимко-звіролов».
Істоти: Гоблін (Гоблін-звіролов), Кентавр (Кентавр-кочівник), Воїн (Воїн-мучитель), Шаман (Дочка Неба), Вбивця (Кат), Віверна (Темна віверна), Циклоп (Неприборканий циклоп)
Азартні звіролови нерідко згадують про них тоді, коли стається непоправне лихо, якщо згадують взагалі…
Лисиця полює на звіролова, який піклується про дівчинку з синдромом Дауна.
Мине зо три десятки років, доки якийсь щасливчик із звіроловів випадково, бродом через струмок, натрапить на самородок золота.
Якщо в небі з'явилися Стожари - народ вважав це знаком удачі для мисливців та звіроловів.
Але оскільки індіанські племена зажадали квоту на 81 тварину, залишалося 119 ліцензій, виданих державою для звіроловів і мисливців.
Природні умови цієї землі були вкрай суворі і споконвіку її заселяли «праугорські бродячі племена звіроловів та збирачів» (професор археолог Ярослав Пастернак).
Здавна лісового макаку ловили мандрівники та звіролови.
Змінивши її з початкової «Звіролови» на «Тигролови», Іван Багряний суттєво поглибив змістові акценти розповіді.
Що ж до роману цього автора, представленої в Києві, то це своєрідна притча про те, як загадкова лисиця влаштовує звіролову подорож, що переродить їх обох.
Пройшло немало часу, як з різних боків лісу почали виходити звіролови, обвішані своїми здобутками.
У 1925 році, завдяки старанням завідувача зоосадом Миколи Евальда, в Гамбурзі у знаменитого звіролова і торговця тваринами Карла Гагенбека була куплена за 5300 рублів слониха Мока.
Як пише видання, минулого тижня мисливці і звіролови в Вісконсині вбили 216 сірих вовків під час сезону полювання, що більш ніж на 82 відсотки перевищує встановлену владою для них квоту.
Утім, не полишав і літературної праці. 1944 року, за надзвичайно короткий проміжок часу написав пригодницький роман «Звіролови» (згодом відомий як «Тигролови»). 1945 року письменник емігрував до Німеччини.
Повідомляється. що представники департаменту природних ресурсів продали в цьому сезоні тисячу п'ятсот сорок сім дозволів на полювання, в середньому один на 13 мисливців або звіроловів, що нижче попереднього щорічного цільового числа квоти.
Почуття батьків розділилися: у той час як Ісаак любив звіролова Ісава, Ревека любила пастуха Якова.
Поселення засноване в XII столітті за наказом князя Юрія Долгорукого для звіролова Єліфана і назвали його Єліфановка.
Твір було вперше надруковано 1944-го року у львівському журналі «Вечірня година» у скороченому вигляді під назвою «Звіролови».
Це сталося, коли звіролови стали табором біля поселення індіанців у гирлі річки Ґранд-Рівер (на північ від сучасного Мобриджа, Південна Дакота).
«Тигроло́ви» — пригодницький роман з автобіографічними елементами Івана Багряного, написаний та виданий 1944 року як «Звіролови» у львівському журналі «Вечірня година».
Три роки по тому до берега причалює яхта зі звіроловами, і Емма впізнає в одному з прибулих Штірнера, який вважає себе Штерном та не пам'ятає минулого.
Девану в першу чергу шанували мисливці та звіролови, вони молили богиню дарувати удачу в полюванні, а в подяку приносили частину своєї здобичі до її святилища.
Книга Буття описує Ісава, улюбленого сина Ісаака, як вправного звіролова, «чоловіка полів», на противагу улюбленцю Ревеки, лагідному Якову, який «сидить в наметах» Бут. 25:27.
Попри таку завантаженість Іван Багряний не покинув літературної праці. 1944 року він написав один зі своїх найталановитіших творів — роман «Звіролови» (згодом відомий як «Тигролови»).
У ній зосереджувався «вільний дух степів, дух протесту проти всякого примусу, дух сваволі і непослушенства… ці люди виглядали скоріше як свавільні розбишаки, ніж звичайні звіролови і риболови.
Полювання складає виняткове заняття тунгусів і карагасів; з слов'янського населення промислом звіролова займаються жителі сіл, що лежать в глибокій тайзі, або в гірських місцевостях, або в долинах Тунгуски, Іліму, Киренги і інших річок.
Чернетка оригіналу тексту «Звіроловів/Тигроловів» залишилась в підрадянській Україні й відповідно після переїзду автора в Німеччину у 1944—1946 роках Багряному довелося повністю відновлювати текст з пам'яті; цю відновлену версію було видано 1946 року під назвою «Тигролови» у ной-ульмському видавництві «Прометей».
Чернетка оригіналу тексту «Звіроловів/Тигроловів» залишилась у підрадянській Україні й відповідно після переїзду автора до Німеччини у 1944—1946 роках Багряному довелося повністю відновлювати текст із пам'яті; цю відновлену версію було видано 1946-го року під назвою «Тигролови» у ной-ульмському видавництві «Прометей».