Знайдено 21 точних результатів, 29 схожих збігів.
Прийде скоро Іроду заглада,
Необорима соняшна заглада — Віки, віки — одна блакитна мить!
Наприклад, Надія Заглада сама була неписьменна, тому за неї писали.
Заглада була ідейною комуністкою, щиро виконувала накази, але бачила, що вони були злочинними.
Відчуваючи небезпеку, яка нависла над нею, Заглада не покидає етнографічних дослідів.
У музеї працювали А. Носов (від 1922 — його дир.), Н. Заглада, А. Онищук, Ю. Павлович.
За час роботи в цих установах Ніна Заглада зібрала фактичний матеріал з народної культури українців Чернігівщини, Київщини, Полтавщини, Волині.
У роки Другої світової війни та після її закінчення, Н. Г. Заглада всиновила і виховала 22-ох сиріт.
Можливо, так Заглада шкодувала про власну участь у Голодоморі?
Багатодітною вдовою під час Голодомору була й майбутня стаханівка Надія Заглада.
І це норма, яку ми незмінно сповідуємо у стосунках з усіма нашими партнерами», — коментує Євген Заглада, фінансовий директор «Баришівської зернової компанії» Grain Alliance.
Ігор ЗАГЛАДА, заступник директора Департаменту податкового контролю ДПА України: «Я б не сказав би, що ці зміни будуть нести якесь навантаження на бізнес, на реальний сектор економік.
За це всіх членів ланки затвердили учасниками 1-ї Всесоюзної сільськогосподарської виставки, а Н. Г. Заглада була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.
"Внаслідок переорієнтації на відбір до перевірок виключно ризикових платників податків стратегічних галузей економіки кількість перевірок великих підприємств зменшилась на 25%, середніх – на 19,2%, малих – на 16,1%", – стверджує Заглада.
У книзі використані матеріали із 35 книг, серед авторів яких відомі українські етнографи, такі як Маркевич Н., Воропай О., Сумцов М., Самойлович В., Заглада Н, Орел Л., Скуратівський В. та багато інших.
Заглада ніколи не обіймала високої посади, залишилася неписьменною і вийшла на пенсію аж у 70 років.
Керівником проекту є шеф-редактор видавничого дому «Человек и Закон» журналіст Сергій Нестеренко, головним редактором – Еліна Нестеренко, в недалекому минулому випусковий редактор ІАС телеканалу «Інтер»; керівником відділу «Правова безпека» – Людмила Заглада, в минулому завідувач відділу cудових нарисів газети «Факти».
Серед похованих у Биківні – художники Михайло Бойчук, Василь Седляр, Софія Налепинська, Микола Івасюк, Микола Касперович, Іван Падалка, письменники Майк Йогансен, Михайль Семенко, Вероніка Черняхівська, Мирослава Сопілка, Іван Маловічко, Яків Водяний, Юрій Вухналь, Яків Савченко, Степан Бен, науковці Олександр Асаткін, Гнат Ручко, Петро Супруненко, Юрій Ткаченко, Іван Миронівський, Олександр Пучківський, Володимир Білий, актори й режисери Борис Дробинський, Януарій Бортник, Сергій Каргальський, Кирило Гетьман, Йосип Їжакевич, музейники Федір Козубовський, Неоніла Заглада, Лідія Шульгіна, Трохим Тесля, церковні діячі – Василь Липківський, Юхим Калішевський, Марко Грушевський, Юрій Міхновський.
У роботі ВУЕТ брали активну участь В. Ганцов, М. Грінченко, Н. Заглада, В. Камінський, К. Квітка, О. Курило, О. Малинка, А. Онищук, Є. Рихлик, Д. Щербаківський та ін.
У Харкові, тодішній столиці УСРР, була організована Українська книжкова палата (постанова Раднаркому УСРР від 27 червня 1922), але в Києві лишався науковий осередок бібліографів (Ю. Меженко, Т. Волобуєва, Н. Заглада, В. Шпілевич та ін.), солідний, як на той час, фонд зібраних ними українських видань 1917—1921 рр., відповідна бібліографія.
Вивчаючи зміни, які відбулися на селі за час створення колгоспів, Ніна Заглада, як справжній науковець, не залишила поза увагою матеріальну традиційну культуру поліщуків і досить детально описала та проаналізувала підсічну систему землеробства, знаряддя праці до обробітку землі (соха, плуг, борона) і технологію їх виготовлення, знаряддя праці по збору врожаю, пристосування до механічної і ручної переробки харчових продуктів, житло та господарські будівлі, громадські споруди, пасічництво, рибальство, побут пастухів.
Про це повідомляє прес-служба ДПА з посиланням на заступника директора департаменту податкового контролю юридичних осіб Ігоря Загладу.
Відповідні запити було надіслано генеральному директору українського видання Ірині Войнаровській, директору з реклами Світлані Загладі.
Ніби нинішня Україна не знаходиться на небезпечному роздоріжжі: шлях у цивілізований ЄС чи на загладу в імперсько-совковий Митний союз.
Тим самим вони ще певніше ведуть його до заглади, передбачуваної Герценом.
Аж до тотальної заглади на своїй рідній землі і, здавалося б, смерті.
На думку глави УГКЦ, "ідеологія росії з остаточного знищення українського народу, який налічує майже шістдесят мільйонів, повторює нацистські взірці смерті, заглади нового порядку".
Завдяки отцю Петерсу навколо братів Шептицьких творились юридичні структури (як приклад, шевська фабрика чи друкарня), які часто ставали завісою для справжніх дій – порятунку від заглади людей.
Прийшов час нашого рішаючого бою з Польщею, що йде грабити нашу землю, несучи нашому народови руїну і загладу.
І є інший сценарій для церкви, яка починає служити не Богові, а державі, вона рано чи пізно буде приречена на загладу.
Для вибавлення від цієї заглади Господь вибрав Великий Німецький Нарід з його геніальним Вождем Адольфом Гітлєром, який і вступив в боротьбу з ворогами людства.
Захист надто ненадійний перед катастрофічною загладою, але інших способів просто не існувало; і заховане потім часто не було вже кому чи не було як шукати.
А також, що нібито Шептицький ніколи публічно не висловився проти заглади єврейського народу, а також не зупинив українців від участі в антиєврейських погромах на початку липня 1941-го.
Але тут розходило ся о загладу зненавидженого чоловіка, котрий им псував всї пляни політичні, отже треба було з діявольскою проворностію хапати ся всего, що лише вело до цїли.
Все решта – поручаємо милостивому Божому Провидінню, яке незбагненним для нас чином провадить нашу Церкву впродовж віків і Святим Духом оживляє її, спричиняючи дивний зріст навіть там, де сили зла бажали б нашої повної заглади.
Наступ ворога здержувався бодай хвилево, а його кіннота не могла розгорнутися під прямим обстрілом, і так безустанно відступала друга батарея поручника Ґалана, прикриваючи відворот аж до Золочева та рятуючи майно, обози і цілу бригаду від заглади”.
Хоча недруги нашого народу стараються нас переконати, що немає і не може бути надії на краще майбутнє (українці, кажуть вони, приречені на загладу), однак саме тому, що в нашому Основному законі є згадка про Бога, ми не маємо впадати в розпуку.
І тоді, коли всесильна Антанта розшматувала українські землі поміж 4-ох найманців та одним почерком пера засудила український нарід на загладу, тоді, коли потратили голови високопоставлені дипломати та військові та кинулись на угоди й вислуги ворогам… то наш, Богом даний Геній, не втратив віри в перемогу!"
Вість про цей великої і надзвичайної ваги чин зворушили не тільки нас, українців, але й цілий світ, бо на протязі довшого часу (26 років) уся Європа, а навіть цілий світ, чекав, хто буде тим великим вибраником Божим, що виступить на боротьбу з більшовицькою загладою, яка нищила все, що було в світі християнського, і вибавить людей від цього нещастя.
І хоча на позір у Дніпра-Кодака-Катеринослава-Січеслава начебто мало би бути більше шансів "стати європейським містом" - завдяки непорівнянно довшій історичній пам'яті (заціліла "пам'ять каменю" - далеко не останній фактор відпірности будь-якого міста перед загладою окупації, хто не вірить - спитайте пражан!), і навіть архітектурно, за способом організації простору, Дніпро ще будувався "по-європейськи" (його "дзеркальна копія" - Гельсінкі - наочний приклад, як таке місто може виглядати у вільній країні!), тоді як бідолашна Юзівка так і лишилася "посьолком вздовж дороги на шахту", тобто зразком уже суто російського містобудування.
У виставці використані матеріали з архівно-кримінальний справ репресованих, унікальні фото з архівів та маловідомі документи, з яких можна детальніше ознайомитись із долями художників – Миколи Івасюка, Володимира Гагенмейстера, Василя Седляра, акторів і режисерів Януарія Бортника, Сергія Каргальського, композитора й диригента Василя Верховинця, науковців – Івана Миронівського, Олександра Пучківського, Гната Ручка, археолога Трохима Теслі, етнографів і музейних працівниць Ніни Заглади, Лідії Шульгіної, письменників – Юрія Вухналя, Михайля Семенка, Мирослави Сопілки, військових – Лазаря Устименка, Антона Борисенка, які були знищені у в'язницях НКВД у Києві та поховані на території таємної спецділянки у Биківнянському лісі.
Я вперше прочитала його вірші в 1989-му, коли їх уперше й було надруковано в СРСР, і тодішнє потрясіння лишилось з мною на все життя: гігантська, океанічна хвиля ні на що не схожої мови, ущільненої до смоляної густини, з першого рядка накрила мене з головою й потягла за собою, аж я задихнулась од такого багатства – образи кружляли розрізнені, як рибки в мерехтливому світлі, один другого незвичніший, а проте якимсь дивом усе зливалось водно, в гулку, рокочучу цілість, насичену пекучо-живим болем (згодом у спогадах Стусового товариша по ув'язненню, російського письменника Леоніда Бородіна я вичитала приголомшливі Стусові слова, сказані в табірній розмові: "Всяка, чесно додумана до кінця думка про життя здатна завдати болю", – фраза, що з неї одної, як із насінини, могло б вирости ціле дерево нової, такої потрібної нам нині, філософії чутливости: як усі великі поети, Стус умів не тільки шаманити словесними виверженнями, а й рефлектувати над словом із зіркістю мислителя, і те, що людству лишились по ньому лиш обрізки вцілілого з кагебістської заглади, назавжди належатиме до тих "злочинів проти духа", які не мають терміну давности), – це була поезія "без шкіри", без больового порога взагалі: саме та "краса як початок жаху", яку до Стуса в європейській традиції зумів так музично-чисто відчути хіба Рільке (недарма Стус упізнав у ньому поета своєї "групи крови!"), – і я брела після неї вулицею, як п'яна, й бурмотіла собі під ніс наскрізною, крізь увесь вірш, мантрою: "Гойдається вечора зламана віть, /Мов костур сліпого, що тичеться в простір…", "…тра-та-та, та-та-та, на серця екрані /Гойдається вечора зламана віть"…
Наді́я Григо́рівна Загла́да (нар. 1894 — пом. 1977) — передовик сільського господарства Української РСР і державний діяч.
Ланка Н. Г. Заглади однією з перших довела можливість одержувати на Поліссі високі врожаї льону.
У 1961 році ланка Н. Г. Заглади однією з перших на Житомирщині почала успішно вирощувати кукурудзу.
Старосілля Київщини, Заглади А. Б. виданій 1929 р. — «Навесні рвуть на болотах довгу траву, з якої роблять собі ляльки-панянки»
Ніну Загладу було заарештовано 30 березня 1938 і за рішенням трійки УНКВС Київської області від 11 квітня 1938 (протокол № 215) засуджено до розстрілу.
З таким самим ваганням згадує той гріб також одна українська газета, що піднесла на днях зовсім слушну потребу зберегти руїни Скиту Манявського від цілковитої заглади.
Унікальне значення має проведене у 1934 українським етнологом, розстріляною в 1938 дослідницею народної культури Леонілою Загладою (1896–1938), ґрунтовне рукописне монографічне дослідження матеріальної культури села (фрагменти праці надруковані в журналі «Родовід», № 3, 1992 р.; № 4, 1993).
Виконував ілюстрації до досліджень Л. Шульгиної («Прилади для освітлення в с. Бубнівці на Поділлі», "Ткацькі верстати в с. Мартиновичі на Київщині, «Гончарство в с. Бубнівці на Поділлі», «Бджільництво в с. Старосіллі на чернігівщині»), Н. Заглади («Ярмо», «Побут селянської дитини»).