Знайдено 1 точних результатів, 38 схожих збігів.
Ефір ще інтенсивніше запаковується російським поп-культурним мотлохом, а із програм вітчизняного виробництва чомусь згадується хіба що «Чемпіонат зі стриптизу» на СТБ і езопівський старт «5 копійок» Романа Чайки.
Іноді Василь звертався до езопівської мови.
Що стоїть за цією езопівською мовою?
Зокрема, коли йдеться про Ірак тощо - мовиться дещо езопівською мовою.
Починаючи із 1769 року, Григорій Сковорода починає писати свої філософські діалоги, трактати та езопівські байки.
Одні письменники вдавалися до «езопівської мови», інші знаходили в собі сили і мужність писати гранично відверто.
У твітері – езопівське на кшталт: «Дивилися Володар стихій у ЗД.
Бабуня добре знала радянську систему відбору і контролю кореспонденції і достатньо вміло користувалася так званою «езопівською мовою».
Також пропонується спростувати “езопівські” пояснення авторів статті, хто б вони не були, про яких саме “двох” йдеться.
Езопівська байка.
"Якщо ця частина знаходиться в опозиції, то вона переходить на езопівську мову або мовчить, допускаючи самих буйних до блокування трибуни", - сказав глава Міноборони.
Трохи перегодом тут-таки він напише ще один діалог - "Асхань", а також півтора десятка езопівських байок.
Байкарі творчо опрацьовували езопівські тексти, створювали власні шедеври.
Езопівською мовою інколи називають підтекст художнього твору.
Частково такі звірів перейшли в літературу з езопівських байок, де хитра лисиця з легкістю обдурювала гордовитого крука.
Будьте певні, що багато із народних депутатів - минулих скликань, нинішнього, - які прочитають ці рядки, знають конкретно, що реально стоїть за моєю поки що езопівською мовою.
Езопівська мова — замаскований спосіб вираження думок з недомовками й натяками.
Аби уникнути цензури він змушений використовувати Езопівську мову, натяки, завуальований протест проти військового режиму.
Перегодом, у першій половині 1774 року, мешкаючи в Бабаях, філософ напише ще п'ятнадцять езопівських байок й укладе збірку під назвою "Харківські байки".
Але часто в зображення вкладали контексти – своєрідну “візуальну езопівську мову”, як називає це явище дослідниця трансформацій міст Ірина Яковчук.
На той час їм доводилося вдаватися мало не до езопівських іносказань, щоб донести до читача бодай розуміння трагічності того, що для всіх є Чорнобилем.
Ці відносини розкриті за допомогою алегоричних образів-типів, за посередництвом езопівської мови.
Тож, Іван Багряний, використавши езопівську мову, написав вірш «Туман», що означає «Голодомор».
Аналогічний езопівському сюжет має й старовинна айсорська казка «Мураха і Коник».
Станчик — це лише типовий образ блазня того часу, одягнений сучасниками в езопівську сатиру.
До Езопівської мови зверталися Є. Гребінка, Т. Шевченко, Л. Глібов, І. Франко, Леся Українка та ін.
На популярність образу вовка суттєво впливає стереотипне уявлення про «великого поганого вовка» із Езопівських байок та казок братів Грімм .
Цей аналіз свідчить про те, що з плином часу Федр і справді дедалі менше залежав від зразків езопівської творчості.
Федр усвідомлює тісний зв'язок з езопівською традицією: часто згадує ім'я Езопа і навіть робить його дійовою особою десяти своїх байок.
Спадкоємцем «Вапліте» став «Літературний ярмарок» (1928–30, 12 книжок), де Микола Хвильовий намагався продовжити взяту лінію, але вже «езопівською мовою».
Езопівською, сповненою алегорій мовою, він, бачачи соціальну й національну несправедливість тогочасної царської Росії, наважувався говорити сувору і сміливу правду.
Описуючи світ і дійсність, вони частіше вдавалися до езопівської мови, до історичного й магічного антуражу, охочіше впроваджували елементи фантастичного, нереального й казкового.
Утворилась особлива рабська манера писати, яка може бути названа езопівською, — манера, що виявила незвичайну спритність у винайденні обмовок, недомовок, іносказань та інших обманних засобів».
Друга байка, яка під назвою «Мурашка і Цикада» зустрічається в деяких рукописах старшої редакції езопівської збірки, потрапила в молодшу редакцію, а також у шкільні візантійські збірки.
За переказом латиною в збірці «Ромул» відома байка «Мураха і Цикада» Федра, сюжет якої мало відрізняється від байки з езопівських збірок і яку часто публікують під ім'ям Езопа.
«Михайло Сич — поет зі складною філософією життя і творчості, його вірші і поеми образні й психологічно глибокі, цей автор полюбляє розлогу метафору, часто користується „езопівською“ мовою як засобом передачі найпотаємніших думок і почуттів.
Згодом традиція інакомовлення (насамперед — реалізації алегорії за допомогою тварин) стала настільки поширеною, що виникло поняття «Езопова (езопівська) мова» — зашифрований спосіб викладу думок з натяками, недомовками та інакомовленням, з метою уникнення цензурної заборони і можливих репресій.
Однак показовим є їхній розподіл: у першій книзі Федра із 31 байки езопівське коріння мають 17; у другій книзі з 8 байок — дві; у третій книзі з 19 байок — одна; у четвертій книзі з 22 байок — 11; у п'ятій з 10 байок — жодної.
Ніхто не згадував: що Литва була змушена сталінським урядом Москви впустити в 1939 р. війська Червоної армії на територію незалежної довоєнної Литви; що повоєнний народний опір Литви було придушено радянськими каральними загонами лише на початку 50-х років; що в культурному житті республіки панувала державна цензура; що навіть найбільш сміливі литовські письменники користувалися так званою езопівською мовою, а найпоступливіші нахабно брехали, спотворюючи історію і складаючи вірші по кремлівських нотах.