Знайдено 11 точних результатів, 7 схожих збігів.
Перевернута карта також говорить про дволичність, лицемірство, марнотратство, шахрайство.
Це "Народна самооборона - Наша Україна", але дволичність ніколи не віталася українцями, особливо така демонстративна.
- якби морську блокаду було запроваджено раніше, ніж США змогли довести радянську дволичність і дислокацію на Кубі наступальної зброї;
«Зрадливість і дволичність брендів усюдисущі, і одним #BanCocaCola (тегом із закликом бойкотувати вироби компанії Coca-Cola – Ред.) Україні вочевидь не обійтися.
, «Двоязичність і дволичність», «Причинки до української ономастики», «П'яницьке чудо в Корсуні» та ін.).І.
У статті “Двоязичність і дволичність” (1905) непримиримий до явища Іван Франко (1856-1916) дав тим процесам сувору оцінку:
Інконгруентна поведінка (або неконгруентна поведінка, від лат. incongruentia - незгідність, невластивість, дволичність, антагонізм, невідповідність, розбіжність) — дивергентна, протирічна поведінка особи.
Ота, з дозволу сказати, лінгвістична багатовекторність, ідеологічна двоязичність породили в середовищі освічених галичан моральну і політичну дволичність, що врешті-решт розчленувала колись єдину інтелектуально-духовну еліту Західної України на українофілів та москвофілів.
Не стояли осторонь цих процесів і українців. у Галичині Зокрема, відомий український письменник та політичний діяч Іван Франко 5 січня 1902 року опублікував обширну статтю «Полаки на оба фронти або польська дволичність» у нюйоркській німецькій газеті «Зіннтаюс блатт дер Ню Йоркер Волксзеі».
В статті «Двоязичність і дволичність» (1905), присвяченій відомому галицькому москвофілові о. Івану Наумовичу, Франко писатиме: «Виставлювані pro foro externo (лат. для зовнішнього вигляду) поклики оборони руської народності перед полонізацією і грецького обряду перед латинізацією показуються чимраз виразніше грубо підмальованими шильдами ( вивісками – прим. О. Г.), під якими довгі літа провадився шиночок дуже нечистих інтересів, ішла потайна ліцитація на апостазію, відступництво від служби інтересам рідного народу, ішов вербунок на службу різним темним силам дома й за границею».[3] Від часів Івана Франка нічого не змінилось, змінились лише «шильди», котрими тепер є «псевдо-екуменізм» та «політичний ісихазм».[4] На їхній основі побудована стара-нова політична утопія «русского міра» патріарха Кіріла (Гундяєва), незмінну суть якої влучно відтворив Євген Маланюк у «Посланії»:
Видатний філолог, Франко здобув визнання міжнародної наукової спільноти свого часу насамперед як упорядник і науковий редактор фундаментальних корпусів «Апокрифи і легенди з українських рукописів» (у 5 т., 1896—1910) та «Галицько-руські народні приповідки» (у 3 т., 6 кн., 1901—1910), автор ґрунтовних досліджень з історії української літератури («З остатніх десятиліть ХІХ віку», 1901; «Южнорусская литература», 1904; «Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р.», 1910 та багато ін.)., у тому числі літературної медієвістики («Іван Вишенський і його твори», 1895; «Карпаторуське письменство XVII—XVIII вв.», 1900; «Святий Климент у Корсуні», 1902—1905, окреме вид. 1906; «До історії українського вертепу XVIII в.», 1906 тощо) та шевченкознавства («Темне царство», 1881—1882, окреме вид. 1914; «„Тополя“ Т. Шевченка», 1890; «„Наймичка“ Т. Шевченка», 1895; «Шевченкова „Марія“», 1913 та багато ін.), естетико-психологічного трактату «Із секретів поетичної творчости» (1898), мовознавчих праць («Етимологія і фонетика в южноруській літературі», 1894; «Двоязичність і дволичність», 1905; «Причинки до української ономастики», 1906; «Літературна мова і діялекти», 1907 й ін.), циклу фольклористичних моноінтерпретацій «Студії над українськими народними піснями» (1907—1912, окреме вид. 1913).
Просто ми покінчили із дволичністю".
Ми українці, на жаль, оскільки не мали своєї держави, не маємо такого досвіду дволичності в політиці, ми ще не навчилися цьому.
Моє поступовання може здаватися дволичністю.
До західних: не “зливайте” високих ідеалів, які вам передали предки, дволичністю, якої в щоденному житті часто допускаєтеся.
Згадаймо найвищі досягнення партизанів від журналістики, найгучніші викриття брехні, дволичності та корумпованості політиків, і запитаймо себе – чи вплинули вони на щось?
Так мало знайшов я серед них характерів, а так багато дрібничковості, тісного егоїзму, дволичності й гордости, що справді не знаю, за що мав би їх любити.
Так мало поміж ними знайшов я характерів, а так багато дрібничковості, тісної заскорузлості, дволичності і пихи, що справді не знаю за що мав би я їх любити…