Знайдено 53 точних результатів.
Патріарх Кирил відвідає також Святу гору хрестів Грабарка, одну з головних православних святинь у Польщі.
Уро́чище «Грабарка» — ландшафтний заказник місцевого значення.
В довіднику пропущено х. Грабарка.
Онде чую мертвецька грабарка їде.
Гора Грабарка знаходиться в Мельницькій пущі, недалеко від міста Сім'ятичі, поруч з селом Грабарка, від якого і отримала назву. являє собою лісистий, доволі просторий пагорб.
Єдиним землерийним інструментом була лопата — грабарка, а транспортом — ноші.
“До свого коханого Дмитра Ельжбета спустилася з балкону замку князів Острозьких- разом зі служницею зв'язавши рушники, спустилася до Дмитра, який чекав її в човні ( під самим замком протікала іка Грабарка, якої зараз не існує).
Свята Гора Грабарка та інші місця Підляшшя, освячені вiрою й переказами давньої традицiї, є ще одним доказом, що в кожнiй мiсцевостi, де проживає український народ, можна знайти щось таке, що збагачує нашу уяву про рiдне минуле.
Gazeta Polska опублікувала матеріал, в якому стверджується, що в грудні 2021 року делегація російського Фонду підтримки християнської культури та спадщини разом з представниками Російської православної церкви (РПЦ)відвідала очільника Польської автокефальної православної церкви (ПАПЦ) митрополита Саву, а також Білостоцько-Гданську єпархію, її очільника єпископа Якова та відомий православний монастир у Польщі на горі Грабарка.
У мiжвоєнний перiод, коли дорогу до Києва вiдрiзав державний польсько-совєтський кордон, православні прочани з Пiдляшшя завершували свої паломництва у волинському Почаєві, а коли й вiн опинився за кордоном, проведеним у 1944 році по «лінії Керзона», роль головного духовного осередка не лише для Підляшшя, але й для загалу православних, що проживали у межах Польщі, перейняла Свята Гора Грабарка.
Свята Гора Грабарка, яку у польських ЗМІ зараз модно називати «православною Ченстоховою» (монастир на Ясній горі у цьому місті — це найбільша католицька святиня у Польщі, що виникла після перевезення сюди у XIV ст. чудотворної ікони Богородиці, забраної із замкової церкви в українському місті Белзі), в мiсцевiй традицiї тiсно пов'язана як з Києво-Печерською лаврою, так і з епохою Галицько-Волинської Русi.
Коли й сьогодні перейдемо шляхом пiдляських церков i послухаємо розповiді, почуємо, що шляхами помiж Нарвою й Бугом та Днiпром мандрували не лише прочани до Києва, але й печерськi ченцi, котрі шукали в пiдляських нетрях спасiння вiд татарського нашестя, яке звалилося в першiй половинi ХIII ст. На їх шляху мали знайтися згадана вже Свята Гора Грабарка, а також село Кленики, містечко Нарва (над однойменною рікою) та урочище Криночка у Біловезькій пущі.
Грабарка бере початок на західній околиці села Велика Козара.
В цьому місці Грабарка знову розливається й утворює Йопівський ставок.
Ви́спа — став, розташований на річці Грабарка у межах селища Романів.
Добували на той час примітивно,— це було кайло, світильник, грабарка.
Ймовірно, що назва «Грабарка» отримана від воза-грабарки, яким вивозили землю, коли копалась копанка.
З північного сходу на захід через село протікає річка Грабарка.
Територією району течуть річки Бужок, Грабарка, Збруч, Случ, Ушука та інші.
І все ж так "Грабарка» прикрашає село, його центр.
Грабарка бере початок на північ від села Клинини, неподалік від витоків Південного Бугу.
Грабарка має ще кілька назв: Луг, Волиця, Маркопільський Серет і вважається головним витоком Серету.
З того часу з'явилась офіційна назва: Свята Гора Грабарка, а інколи — Музей Молитви.
На території села, у р. Грабарка впадає п'ять струмків та річечка Гнила.
В історичних документах перша згадка Гори Грабарка, щоправда, під іншою назвою, відноситься до 1710 року.
Грабарка (Луг) — річка в Україні, в межах Бродівського району Львівської області та (частково) Зборівського району Тернопільської області.
По благословінню Богородиці повернулись монахи на святу гору Грабарка, де побудували п'ятикупольну церкву у монастирі Преображення Господня.
Утворюється від злиття біля села Ратищі Тернопільського району кількох малих річок (Серет Правий, Серет Лівий, В'ятина, Грабарка).
Через західну околицю села з північного заходу на південний схід тече невеличка річка Грабарка, права притока Серету.
Станом на 1 жовтня 1941 року хутори Власових, Грабарка та Добросельських не перебувають на обліку населених пунктів.
Вже з того ставу на північному сході сусіднього села Чепелі витікає потік, що отримав назву Грабарка.
За селом з північого боку села протікає річка Грабарка — притока Мурафи, ділячи село на дві частини.
Грабарка відділяє «Містисько» (велике і мале) від решти села. поблизу села пролягає залізничний та шосейний шлях Київ — Львів.
Свята Гора Грабарка (пол. Grabarka), відома також як Гора Хрестів — гора, розташована поруч з однойменним селом у Підляському воєводстві.
В межах села і на прилеглих територіях є кілька штучних ставків: Грабарка та Новий (південь села), Гарашівка і Причеп (північ) та ін.
5 січня 1926 р. ґміна Любенка поділена на ґміни Гуща і Дубув, до якої приєднана вилучена зі ґміни Свори колонія Грабарка зі сворським лісом.
За 0,5 км від села, в урочищі Суминщина, розташована Свята Гора Грабарка з церквою Преображення Господнього і жіночим монастирем Святих Марфи і Марії.
Ще через 4 кілометри, вже у центрі Романова, зливається з річкою Грабарка, де повертає на схід і не змінює свого напрямку аж до впадіння у Тетерів.
Витікаючи з Середнього ставка Грабарка несе свої води далі селом, а через 1,5 км від греблі Середнього ставу, за течією, її шлях перекриває ще одна гребля.
Далі Грабарка несе свої води в західному напрямку 0,5 км, робить поворот на південь і через 0,5 км, на межі сіл Гонорівка та Клинини, вбирає води струмка Камінний.
Протікаючи через села Гонорівка, Рябіївка, Маначин, Гарнишівку, Іванівні, Бальківці, Користову та м. Волочиськ Грабарка збирає води великої кількості річечок та струмків і впадає в р. Збруч.
В експозиції представлені науково обґрунтовані реконструкції давніх транспортних засобів, майстерно виготовлені спеціалістами реставраційної майстерні: сани-волокуші, половецький візок, чумацький і циганський вози, грабарка.
На північ від цього потоку тече інший потік Грабарка, також із заходу на схід, він творить менший став у середині території, а далі пливе у напрямку на південний схід до Ратищів.
У 1898—1899 рр. в урочищі Грабарка поблизу села Неслухів він виявив багатошарове поселення, як мінімум трьох археологічних епох: доби бронзи, періоду полів поховань і Київської Русі ХІ– ХІІ ст.
В цьому місці Грабарка круто повертає на південь і через один кілометр в неї впадає струмок Піщаний, який в свою чергу бере початок на східній околиці села в урочищі Лісок, неподалік піщаного кар'єра.
Село Бальківці́ розташоване на півострові, який омивається зі сходу, півдня і заходу річкою Нікуди (сьогодні Грабарка), впадає в Користовецький став (довжина 5 вер. (сьогодні = 5,5 км), а ширина 4 саж. (сьогодні 8 м).
Станом на 17 грудня 1926 року на обліку в раді перебували хутори Баранівський, Башмакова, Вишенський, Грабарка, Корнійчука, Красуцького, Мельника, Нанівського, Ново-Александрівка, Пузиренка, Ружицького, Шкіряний Завод Хіщука, Шефера та лісові сторожки Євреїна, Цибіна, Ясінського.
Утворена 1923 року в складі сіл Буряки, Польова Слобідка та хутора Грабарка Янушпільської волості Житомирського повіту Волинської губернії. 2 лютого 1926 року с. Польова Слобідка відійшло до складу новоствореної Польово-Слобідської сільської ради Янушпільського району.
У господі Сака Яковича було примусово реквізовано до щойно створеного колгосу четверо коней, четверо волів, три корови, два плуги, дві борони, грабарка, косарка, два вози, гарба, чотири комплекти упряжі та націоналізовані дві комори і 25 гектарів землі.
Станом на 1 жовтня 1941 року хутори Баранівський, Башмакова, Вишенський, Корнійчука, Красуцького, Мельника, Нанівського, Пузиренка, Ружицького, Шефера, Шкіряний Завод Хіщука, лісові сторожки Євреїна, Цибіна, станом на 31 липня 1956 року — х. Грабарка, не перебувають на обліку населених пунктів.