Знайдено 7 точних результатів, 3 схожих збігів.
Як наслідок, нова наголошена голосівка подовжувалася.
Даний закон не пояснює, чому утворилася саме акутована голосівка, а не циркумфлексована.
Закон можна сконвертувати так: хНхˡ > x̄ˡх, де Н — ларингал, х — звичайна голосівка, x̄ — довга, x̄ˡ / хˡ — наголошена.
Суть закону полягає в тім, що «праіндоєвропейську послідовність "коротка голосівка + дзвінка змична шелестівка" відображено "подовженою акутованою голосівкою + дзвінкою змичною" в балто-слов'янській мові, у той час як праіндоєвропейську послідовність "коротка голосівка + дзвінка придихова змична" відображено "короткою голосівкою + дзвінкою змичною шелестівкою"».
До того ж чергування не відбувається у наростках -ець, -ок, -ень, -оть, бо, звичайно, тут голосівка випадає: кінець — кінця, візок — візка, рівень — рівня, ніготь — нігтя.
У 1950-1970 роках до Львова було приєднано такі сільські поселення: Лисиничі, Котельники, Боднарівка, Богданівка, Гори, Кам'янка, Нові Збоїща, Колонія, Голосівка , Скнилівок, Підсигнівку, Сихів, Старі Збоїща, Великі Кривчиці, Малі Кривчиці, Білогорща.
Так, Й. Зубатий пояснював різницю розвитку *ōn (напр. староцерк.-слов. *kamy) i *ōm (напр. род. відм. мн. основ на -о-) саме різною якістю кінцевої шелестівки, а Й.Ю. Міккола вважав, що довга голосівка довше зберігалася перед *m, ніж перед *n, і що в останнім разі довге *о, тобто *ō, переходило в *у (пор. *kamy), а в першім разі воно змінювалося в *ǫ.
В сполу́ченю з насту́пним о пи́шемо лиш і (не ї), так са́мо, коли перед і стої́ть яка́сь голосі́вка.
Голосни́й звук, голосі́вка — звуки мови, що утворюються при вільному проходженні видихуваного повітря через ротову порожнину, тобто мають вільну артикуляцію .
Лише́ коли́ по ї наступа́є в чужи́х мо́вах голосі́вка, в такім ра́зї се і нїко́ли не змі́нюєть ся у нас на и.