Знайдено 32 точних результатів, 18 схожих збігів.
Адже це ваше, гарантоване Конституцією, право – вірувати чи не вірувати.
Це, власне, кожного справа, а саме: хочеш вірувати, а чи не хочеш вірувати.
Людина, яка не молиться, перестає вірувати.
32-річний кіберактивіст заявляв, що він – мусульманин, однак «кожен має вибір вірувати чи не вірувати», а також закликав оголосити «День саудівських лібералів».
«Апостол» каже: «Як вірувати без того, хто проповідує».
"Для того, щоб служити, треба вірувати в те, що ти робиш.
А раніше вірувати потрібно було в СССР та щастя його громадян.
Це як, скажімо, вірувати в Бога і продавати душу сатані”.
Коли будеш вірувати, побачиш славу Божу” (Ів. 11:25-40)
Треба непросто вірувати, що Бог існує, а що Бог любить людину і заради своєї любові став людиною.
А ще дедалі більше виникало запитання: у кого, взагалі-то, закликає фільм вірувати - в Бога чи в Патріарха Кирила?
Він готовий покаятися, примиритися з небом, вірувати добру.
Коли сестра небіжчика висловила сумнів, Месія мовив до неї: «Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, – славу Божу побачиш?».
Втім, у московської сторони є одна проблема: там надто схильні вірувати у міфи, які самі придумали.
Зцілений запитав: «А хто Він, Господи, щоб мені вірувати у Нього?»
Для того, щоб вірувати в Бога, людині не потрібен посередник в особі церкви.
Є сенс проштудіювати деякі підручники, наприклад, того ж Роберта Маккі (американський сценарист і теоретик написання сценаріїв. — УП), але не треба вірувати в книжки.
Натомість було домовлено, що кожна область має вірувати за власним бажанням до прийняття рішення головною радою імперії з релігійних питань.
Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?
Якої хто віри, – се зазначував і друкар Маньковський, – то річ єго власної совісті, то річ єго особиста; тут треба дати волю кожному вірувати по-своєму.
Схоже значення має й відповідний айат із сури «Жінки»: «Вони прагнуть звернутися за судом до тагута, хоча їм було наказано не вірувати в нього» (Коран, 4:60).
“В Корані навіть сказано: якщо ви не будете вірувати в те, що принесли з собою пророки Аврам, Ной, Муса, Мойсей та Ісус Христос, то ви не увіруєте і в те, що сказано в самому Корані”.
Воскресаючи Лазаря Ісус ніби у відповідь цього визнання говорить до Марти: «Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?».
Головне призначення людини на землі — врятувати свою душу; для порятунку душі потрібно вірувати, і істинно вірувати; апостоли і християни перших поколінь були переважно люди неписьменні, між тим вони були зразком істинної віри і безперечні святі (тобто врятовані).
Згідно з католицьким віровченням, жодний католик не зобов'язаний вірувати в приватні об'явлення, на відміну від публічних навіть якщо вони були визнані Церквою автентичними.
«Хрещення для дітей, які не можуть свідомо вірувати або свідомо пережити смерть для гріха й воскресіння для праведності, не має ніякого значення», — сказано у Віровченні.
Вчення наголошує на Господній іманентності у Всесвіті, необхідності вірувати та бути з Ним у всі часи, відданості в релігійній практиці та духовному вимірі тілесності й приземлених дій.
Домострой ділився на 3 частини: Про будову духовну (Як вірувати), Про будову мирську (Як шанувати царя) і Про будову домівну (Як жити з дружинами і з дітьми і з домочадцями).
Символ віри зобов'язує вірувати в єдину святу соборну та апостольську церкву, визнавати необхідність хрещення, покладати надію на майбутнє воскресіння мертвих, та прихід Царства небесного в кінці світу.
Правовірні богомили вчили вірувати в святу Трійцю і у божественну місію Христа, дотримуватись Євангельських заповідей, молитися, постити, бути бідними, викривати зло, говорити правду і любити один одного.
Серед лексико-семантичних груп типовими є слова для найменування Бога та явищ потойбічного світу (Небесний Отець, Божий Син, Святий Дух, Спаситель, царство Боже, рай, вічне життя, небеса, сатана, демони), стосунків людини і Бога (вірувати, молитись, заповіді, воскресіння, покаяння, викуплення, праведні, грішні, благодать) та ін.
З Вселенських Соборів необхідно вказати на сповідування отців 1-го Вселенського Собору, які учили: «На Божественній трапезі ми не повинні просто бачити приготовані хліб і чащу, але підносячись розумом, повинні вірою розуміти, що на священній трапезі лежить Агнець Божий, що узяв гріхи наші (світу), і приноситься священиками в жертву, й істинно приймаючи чесне Тіло і Кров Його, повинні вірувати, що це знамення нашого воскресіння».
Людям треба дати серйозну відповідь — у що ми віруємо, і як ми віруємо," – сказав митрополит Володимир.
Довірливих, що вірують у відданість української влади європейським ідеалам, мабуть, не залишилось.
"Вірую, що є люди в правоохоронних органах, які можуть розслідувати справу в правовому полі, віруйте й ви!", - наголосив Стовба.
— Тому що люди вірують.
Віруєш, що після смерті будеш у раю – висаджуєш на повітря ворогів, віруєш, що своєю смертю прискориш звільнення народу – кидаєш бомбу.
Романтизм – це перш за все "вірую", яке не ставить запитань для чого? і чому?, але за романтичним "вірую" обов'язково має йти "акт".
Зараз тим, хто вірує в Бога, трохи легше за тих, хто вірує в право.
Вірую, що таким способом спричинюсь до відродження мистецтва слов'янських племен».
Вірую, бо неймовірно.
«Вірую».
Вірую, бо нереально.
"Ми, християни, віруємо та знаємо, що Христове воскресіння – це справжня надія світу, яка не розчаровує.
Але вірую, що Господь з нами.
Блаженний той, хто вірує…
Господи, вірую!..
Вірую, бо дух захоплює.
Там вірували в культ Enron і допомагали поширювати благу звістку про цю компанію, прославляючи нафтопідприємців.
Блаженний, хто вірує...