Знайдено 21 точних результатів.
Причому — і нині, і прісно, і вовіки віків.
З ляхами в козаків вовіки-вічні ладу не буде.
гріх непростимий вовіки...
Але вона жива і буде жити вовіки.
Вовіки і віки.
І вам вовіки віків славу запишуть.
Головне: голосуйте за цю владу сьогодні, завтра й вовіки віків, хоч би яка з'являлася опозиція.
А як даси Данилові, — вовіки не буде твоїм Галич”.
Оце й є те, що має бути — і нині, й прісно, й вовіки віків.
Але блиск історії, “добродіяння, які вовіки світяться”, як написав один літописець, все-таки переважують ту суєтну “мимотекущіє время”, як інший літописець написав.
За цикл новел «А земля перебува вовіки…» став лауреатом премії ім. Ю. І. Яновського.
Хвала,Хвала вам душі молодії,Вовіки-віки похвала!Хвала вам, лицарі святії.
Бібліотеки району взяли участь у проведенні обласного свята козацької звитяги «З твоєї пресвятої волі вовіки буде слава золота».
Стрічай його гордо, сміливо і славно, Стрічай за звичаєм дідів-козаків, Хай служба іде і звитяжно, і вправно І Бог береже хай вовіки віків!
Окують царей неситих В залізнії пута, І їх, славних, оковами Ручними скрутять, І осудять губителей Судом своїм правим, І вовіки стане слава, Преподобним слава.
А світ проминає і його пожадливість; той же, хто чинить волю Божу, перебуває вовіки».
В Україні, якщо ви вже щось вивчили, то це вовіки вічні, а якщо не отримаєте диплома, – то це найгірше, що може статися.
У другому номері журналу "Основа" редакція сповіщає про смерть "нашого батька", і прозірливо інформує читачів, що його могила тепер буде "вовіки священною".
Тому канон — це гимнодична тріада тріад, відображаюча троїчність божества зо тою ж схемою, за якою вибудована семантика словосполучення ”вовіки віків”, ”Цар царів” і яка була відображенням повноти, досконалості.
Це твориво, на манір мавпи, перекривляє невидиму й непроминальну силу та божество тієї людини, чиїми дзеркальними тінями є всі наші боввани, котрі то з'являються, то щезають, тоді як правда Господня стоїть вовіки непорушна, укріпивши свій діамантовий вид - вмістилище незліченних піщинок наших тіней"...
Цей рік запам'ятався передусім підготовкою до конкурсу: спочатку захмарними обіцянками перетворити Київ на такий собі гібрид Діснейленду з Ельдорадо, потім місяцями розпачу й відчаю - мовляв, «пропало все», а Україну от-от позбавлять права приймати конкурс, ще потім ударним подоланням усього, що тільки можна подолати, й, зрештою, гордістю: он як ми все зробили, найкраще у світі й вовіки віків.