Знайдено 11 точних результатів, 21 схожих збігів.
У Чехії вже 8 років є така можливість прийти на пошту і отримати довідку, наприклад, про несудимість, отримати випис із реєстру компаній, випис реєстру приватних підприємців, або випис з кадастру.
Наприклад, випис по кредитах, — говорить Бейн.
Випис у місці укусу
Коли могилянці вперше покликаються на цей документ, то вказують, що в Академії зберігається оригінальний випис з актових книг.
Норму сучасної літературної мови мови становлять іменники чол. роду на -пис (випис, перепис, рукопис, часопис), хоч у давньоруській мові вони належали до жін. роду.
У січні 1602 року Семен подав нову скаргу щодо поділу родинного майна. 8 лютого 1602 року намагався отримати від київських земських урядників випис про маєтки, які він мав успадкувати, проте марно.
Активні інгредієнти — ніби випис із рослинного атласу: біла шандра, олія карите, фізаліс, біла верба, вітаміни А та Е, фіалка триколірна, малахіт, олівін, соняшник, шипшина, ефірні олії майорану, шавлії, розмарину.
Позаяк текст привілею фігурує лише як пізніший випис з новогрудських ґродських книг, можна тільки припускати, чи був Сновськ найдавнішою вотчиною Мишковичів, чи короткочасно належав їм як вислуга за період чернігівського удільного княжіння Свидригайла.
Для того, щоб мати можливість одержати потрібну копію («випис»), оригінали З.к. надавали для «запису» до гродських і земських книг відповідних судів (див. Гродський суд, Земські суди), що були утворені в результаті судово-адміністративної реформ у ВКЛ 1564–66.
Про давність існування поселення Лутайка свідчить випис із «купчей крепости», яку наводить Лубенський історик М. Г. Астряб в своїй праці «Стара Полтавщина і столітня тяжба Марковичів зі Свічками та Пасютами (1720—1827 р.р.)» («Труди Полтавської вченої комісії» 1912 р., вип. VIII); предок Пасют Філон Бородач в 1670 р. у Фросини Лободівни Захаріашової купив хутір з полем, лісом і сінокосами на р. Сирій Оржиці поблизу Короваїв.
До тексту автор включив свої ранні нотатки, зроблені в 1620–30-х рр. Щоденникові записи розбавлені значною кількістю вставок, серед яких анонімний щоденник Хотинської війни 1621, королівські універсали, міжнародні договори, витяги з актових книг, апокрифи, генеалогічний нарис «Wypisanie przodków moich, przezacnych Domów JchMość Panów Pliszczów, Jurłów, ktore przódki nasze służąc Królom Jmciom i różnym Książętom w Litwie i na Wołyniu, nazwali się Jerliczami, w sławie Rycerskiej żyjących, przez mnie Joachima Jerlicza spisanych w r. 1648, dnia 3 Sierpnia w te słowa» («Випис моїх предків, преславних домів їх милості панів Пліщів, Юрлів, які, служачи їх милостям королям і різним князям у Литві і на Волині, звалися Єрличами й у славі рицарській жили, мною Йоахімом Єрличем перелічені в р. 1648 дня 3 серпня тими словами») та ін.
"Суд оголошує перерву в розгляді, щоб витребувати з МВС дані про його зарплату з докладними виписами.
Але водночас наголошували на більш детальному виписі норми про соціальний захист журналістів та передання у власність майна.
Вимоги для отримання візи не міняються, тобто потрібно заповнити форму, потрібні фотографії, виписи про прибутки, запрошення і так далі, лише за видану візу в консульствах не братимуть грошей.
Бо Україна, мабуть, єдина країна, де людина може зайти в аптеку і купити будь-що, навіть самий сильний антибіотик, який можна використовувати тільки за виписом лікаря.
Мені дуже часто нагадують ці моменти з недопуском на роботу, а також з виписом протоколів і штрафів людям, які проводять бізнес, це коли в 1930 роках були перевірка документів і видавання "жовтих" листочків про те, що людина має право пересуватися і працювати.
Ось виписи зі Словника мови Шевченка (К.: Наук. думка, 1964. – Т. 1, 2), з його україномовних творів: благодарити, будуще, виниряти, время, вторий, год, гóрод, держати, довги, жадний (жадібний), завидувати, заказати (замовити), заставляти (змушувати), краска (фарба), кровать, лавка (крамниця), лист (аркуш), лихорадочно, лісний (лісовий), лучі (промені), много, нарошне, настоящий, начати, нащот, недомогати, обіщати, обутися, одвіт, оп'ять, оставатися, охота (полювання), первий, письмо (лист), підождать, подарок, пожар, поклонник (шанувальник), положено, получити, послідній, постройка, потеряти, прочий, ранше, случай, спішити (квапитися), спросити, стоїти, сутки (доба), тоже, точити, туда, угол, успокоїти, часть, яд.
Є тільки дві редакції польського перекладу: давніша — за виписом 1564 року, пізніша — за виписом 18 століття.
Однороженко О. А. Гербовник Вацлава Руліковського: Геральдичні виписи.
Він обов'язково підписував судові виписи та декрети.
З цього моменту почав готувати збірку правничих норм з виписів місцевих судів.
За здійснення своїх функцій гродський і земський писарі одержували грошову винагороду: по 1 грошу за вписування позову в книги; виписи з книг; 2 гроші за виписи рішення суду, коли позов відсуджений.
Книги Р.м. широко використовувалися українською шляхтою, рідше — міщанами і духовними особами — для отримання виписів із документів, необхідних для судових суперечок.
Внесені в судові актові книги дослівні (повні, без змін і скорочень) записи (головним чином угод, контрактів, заповітів та ін.) або виписи отримали назву «облята» (oblata).
Опубліковані репродукції творів Тимка Бойчука для видання надала Софія Налепинська-Бойчук, виписи з метричних книг щодо дат народження братів Бойчуків — д-р Володимир Старосольський.
Можна припустити, що з отриманням Бібркою 1469 року привілею на самоврядування за магдебурзьким правом вже мала би існувати й міська печатка з гербом, яку використовували для завірення листів, різних виписів і актів.
При писарях у канцеляріях працювало певне число підписків (лат. — scribae), які безпосередньо й виконували основну канцелярську працю, зокрема перепис документів начисто, вписування їх до метрикальних книг, підготовку виписів із них тощо.
У присутності підстарости як законного представника держави здійснювалась основна маса правових актів купівлі-продажу землі, рухомого і нерухомого майна, проводилися введення у володіння землею, розгляд судових справ і виконання рішень суду, відшкодування збитків, складалися відповідні записи в замкових книгах та видавались офіційні виписи з останніх.
Постійної платні писарі Руської канцелярії не отримували, проте за свою працю вони одержували королівське надання на маєтки та війтівства, право збирання тих чи інших податків, а також грошову винагороду від клієнтів за отримання канцелярських послуг: складання документів, вписування їх до книг метрики, підготовку виписів із метрикальних книг тощо.
У виписі із гродських книг Київського господарського замку від 4 липня 1576 року Петро Солтан — син Солтана Стецьковича показаний паном, який мав володіння в селищі Левковичах, хоча офіційно купівля частини Левкович в панів Левківських була оформлена паном Солтаном в Київському земському суді аж через чотири місяці — 4 листопада того ж 1576 року (Книга Київського земського суду за 1576 рік), а через рік там же видана «Облята» його дружині Богдані Іванівні, буркграбянці (Книга земська Київська 1577 року).
Згідно з цим «виписом» з книг гродських київських, возний київської землі Семен Олександрович Мочульський вчинив «сознание» перед намісником Київського воєводства Єфстафієм Івановичем Ружинським у справі господарских зем'ян Київського повіту, дворян Петра Солтана, Томили, Теодора, Григорія Неліповичів, Зіновія Сидоровича, Олехно Устимовича Левковських, Михайла Сосновського 1576 року червня 7 дня, в якій йому скаржилися про маєтки свої Левковичі і Невмиричі дворяни Левковські і Невмирицькі Теодор, Андрій, Севастян, Опанас і Василь і всі разом розповідали возному, що травня 20 дня 1576 року Філон Семенович Кміта, оршанський староста, незважаючи на божі і людські закони, наслав насильно на селища Левковці і Немиричі на шляхетські їхні будинки підлеглих своїх, які пограбували майно, худобу, коні, корови, воли і т . д., і завдали фізичних образ шляхтичам.
Про цю акцію розповіли, на прохання Л. Пісочинського (мету прохання розповіді не подають), її учасники, делеговані цим князем, як-от: Андрій Овсяник Волковський – у своєму зізнанні 14 січня 1584 р. перед Кременецьким земським судом (зізнання дійшло до нас у виписі з книги цього суду (зробленому тоді ж) і володимирський земський суддя Богдан Костюшкович Хоболтовський – у своєму листі (за висловом його автора – «правдивому свідоцтві») від 9 березня 1584 р.з боку князя Гурко Омелянський, Грицько Пр[…] Деревенецький, з боку Г. Пісочинського – Єсько Ясениницький (це – «присутній» в згаданому вище зізнанні Гнівоша Сторожинського від 14 січня 1584 р. Єсеницький, як і той, – шурин Г. Пісочинського, жонатий на зведеній сестрі останнього Настасії і «сусіди», що тримали маєток Мельницю.