Знайдено 0 точних результатів, 7 схожих збігів.
ви́мандрувати
- Піти, вирушити звідки-небудь, кудись.
До першої світової війни в пошуки щастя за океан вимандрувало понад 400 чоловік, та тільки троє з них повернулися додому з грішми.
Це та група хорватів, яка не вимандрувала на узбережжя Адріатики після великої угорської навали у ІХ, а потім і монгольської — у ХІІІ сторіччі.
Що ж такого дивного у фільмі, присвяченого звичній боротьбі одинака, що нагадує біблійного Йова, який змагається з Левіафаном – державою-монстром, який вимандрував з філософії Гобса?
Але думки знайти джерело справжнього тепла не полишають дівчинку, адже виживання — це не життя, і крижаний полон треба скасувати, знайшовши для мами цю саму жменьку тепла, що вимандрувала у назву книжки.
Тож гріх не залучити надбання попередньої епохи, якщо мова про типову сімейну ситуацію, що наче вимандрувала з монументальних полотен соцреалістичної минувшини, де несподівану бабусю, яка з'явилася на очі мами з дочкою, звати Даздраперма.
З одного боку, герої цього роману ніби вимандрували з кращих зразків української літератури згаданого періоду, і лише свята переконаність авторки в тому, що справжні "сільські" стосунки - вони не такі, рятує його від потрапляння в обойму чергової стилізації під шістдесятницьку моду на "українське село".
Звісно, добре, коли "кріпак Шевченко розкріпачує своїх читачів, якщо вони, звичайно, є уважними читачами", як це відбувається у новелі Кононенко, але тамтешня вчителька Людмила Гнатівна, що наче вимандрувала з історії української радянської літератури, все одно "ковтає кілька пігулок пресованої валеріани й тамує чи то схлип, чи то гикавку".