Знайдено 18 точних результатів, 11 схожих збігів.
Мій вертоград, то моє життя.
«Вертоград» – це застаріле слово з нальотом застарілої лексики, біблійне.
Блюдо, дошка, смаковниця, бук , також морква за Шевельовим, вертоград - вже зникло в нас слово, але в історії відоме.
Вертоград.
ОСТРОГ – З 2 по 15 березня в Острозі (Рівненська обл.) в Музеї книги та друкарства відкрита виставка “Вертоград Печерський”.
Валерій Гужва, збірка поезій «Вертоград» (2007) (народився 1936 р. на Донеччині. Поет, прозаїк, публіцист. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка):
Його син Іван в цей час жив в християнській комуні «Вертоград» в Криму.
При зовнішній різнорідності «Вертоград» має внутрішню цілеспрямованість обумовлену цілісністю авторського задуму і єдністю морально філософської концепції.
«Вертоград» з'являється як художньо-дидактична система, як розмаїття в єдності і єдність у «багатоцвітті», це світ, розглянутий вроздріб .
Сьогодні, 27 березня 2020 року в церковному календарі день пам'яті Венедикта Нурсійського, святителя Феогноста, митрополита Київського і всієї Русі, святкування ікон Богородиці Феодорівська, Розчулення Себежська, “Вертоград в'язень”.
Саме в ній вийшли у світ такі видання, як «Діоптра» (1612), Євангеліє Учительне (1616), «Граматика» Мелетія Смотрицького(1619), «Вертоград душевний» Фікарія Святогорця (1620).
У 1894 році він, разом з євангельським діячем Германом Фастом, вдовою поета Миколи Некрасова та іншими віруючими організував у Криму християнську комуну «Вертоград», де прожив близько року.
При цьому образ locus amoenus стійко зв'язувався з ідеєю культивування, обробітку, додатку божественних або людських зусиль, це саме сад («вертоград») на відміну від locus horridus, лісової гущавини.
Я не згадую ні Мазепу, що будував тут палаци і собори, ні Петра Могилу, що насадив розкішний „вертоград“ схоластичної „мудрості“ і благочестія, розплодивши разом з тим незчисленні зграї чорних монахів.
Не видані цілком ґрандіозні книги «Рифмологіон» і «Вертоград многоцвітний», що містять не одну тисячу віршів Симеон Полоцький переніс у Московію культурні традиції України та Білорусі, в яких сформувався як письменник.
Численним монастирям, які перебували під управлінням Віленського братства, призначалися видання: «Кіновіон, або Зображення евангелского чернечого общого житія, від святих батько вократце зібрано» (Єв'є, 1618 рік) і переклад твору Фікари Святогорця «Вертоград душевний» (Вільно, 1620 рік).
В школі створено центр з відродження та популяризації духовної культури «Сонцеграй», у структурі якого функціонують центри: «Ерудити», «Вертоград», «Етнос», «Котигорошко» та «Барви», просвітницьке дитяче товариство, яке було започатковане заступником директора школи з навчально-виховної роботи Галиною Потарейко.
Упорядник антології української поезії XX століття «Дивоовид» (2007), антології української любовної лірики кінця XIX — початку XXI століття «Літургія кохання» (2008), антологій української поезії для дітей «Зелене Око: 1001 вірш» (2008) і «Зелені очі: 1001 вірш» (2010), антології «Вертоград: Українське поетичне тисячоліття» (2009), антології сербської поезії для дітей у переспівах Оксани Сенатович «Кошеня в кишені» (2010), антологій «Ars poetica: Українська лірика про мистецтво поетичне» (2012) і «Мистецтво поетичне: Хрестоматія української літературної критики й есеїстики про поезію» (2012).
Безперечно, у часи розквіту монастиря там був сад, який називають вертоградом, тобто замкнений мурами сад, де ченці могли медитувати, спілкуватись один з одним.
І такий самий рівень культури у тих, хто руйнує давні мури вертоградів й замість них ставить металеві огорожі, а фасади церков по селах прикрашає дзеркальцями.
На зламі XVII—XVIII ст. під вертоградом розуміли регулярний французький парк, що оточувався підстриженими деревами, боскетами.
Вертогра́д (слов. — город) — старовинна назва огородженого або плодового саду, який може мати в собі квітник.
Автор фініфтевих медальйонів з зображеннями «Таємної вечері», «Умивання ніг», «Моління у вертограді» та «Покладання в гріб» (1775).
Автор ікон «Розп'яття», «Христос у вертограді», «Святий Дух». 1755 року для Андріївської церкви в Києві виконав картину апокаліптичного змісту.
Відомо, що в 16 і 17 ст. вже існували рукописні книги про ліки, що їх називали «травниками», «зелейниками» або «вертоградами».
1775 прикрасив передану громадянином Шереметєвим дарохранильницю чотирма фініфтевими медальйонами з зображеннями «Таємної вечері», «Умивання ніг», «Моління у вертограді» та «Покладання в гріб».
Досить багато порад щодо Р. є у староукр. літературі: «Ізборниках Святослава», «Фізіологу», «Пчелі», у літописах, лікувальниках, травниках, вертоградах, а особливо у праці княгині Євпракси-Зої (12 в.).
В Україні у пам'ятках старовинної української літератури: «Ізборники Святослава», «Фізіолог», «Пчола» й інших зустрічаємо гігієнічні та медичні поради; у 16 — 17 ст. їх подавали широко розповсюджені різні «лечебники», «зельники», «вертогради».
Полоцький чітко усвідомлював дві основні тенденції у своїй поетичній творчості — дидактично просвітницьку і панегіричну і втілив їх у книгах віршів спершу в «Вертограді многоцвітному» (1676—1680) потім — у «Рифмологіоні» (1680) У книгах цих панує разюча жанрова і тематична розмаїтість вони «роблять враження своєрідного музею, на вітринах якого розставлені у певному порядку („художні і по благочинію“) різноманітні речі часто рідкі і дуже древні саме отут виставлене для огляду все основне, що встиг Симеон бібліофіл і начотчик, аматор різних „раритетів“ і „курйозів“ зібрати протягом свого життя в себе в пам'яті» (І. П. Єрьомін).