Знайдено 14 точних результатів, 14 схожих збігів.

СЛОВНИК
вертипо́рох
значення
  • Легковажна людина; легкодум, вітрогін.

Так 1953 року Вертипорох став начальником відділу.

/ Оксана Вертипорох ; Черкас. нац. ун-т ім. Богдана Хмельницького, Каф. укр. літ. та компаративістики.

Першим і довголітнім головою був проф. д-р Євген Вертипорох (1949–1973).

У конкурсі брали участь, окрім Целовальника, ще 8 претендентів на дану посаду: Йосип Шварцман, Антон Чорний, Ганна Палеха, Руслан Кухаренко, Георгій Куровський, Сергій Казарянц, Валерій Засуцкій, Олександр Вертипорох.

Один із цибулівських хлопців — Іван Вертипорох (1928) був відправлений (1947) до ФЗУ; мешкав у Горлівці, став заслуженим будівельником УРСР, Героєм Соціалістичної Праці.

Український Громадський комітет (о. Михаїл Цегельський, Роман Петрушевич — молодший брат Президента ЗУНР, — І. Вертипорох та інші) роззброїли вояків старшинської школи у місті.

В когорті діячів НТШ-К післявоєнного періоду Євген Вертипорох, Ярослав Пастернак, Ярослав Рудницький, Богдан Стебельський, Володимир Мацьків та десятки вчених молодшої генерації.

Володи́мир Іва́нович Верти́порох (рос. Владимир Иванович Вертипорох; 26 грудня 1914, Бердянськ, Таврійська губернія, Російська імперія — 15 лютого 1960, КНР) — радянський розвідник, генерал-майор.

Після закінчення війни Вертипорох деякий час працював у центральному апараті розвідки. 1948 року у зв'язку з утворенням держави Ізраїль Володимира Івановича направили до цієї країни резидентом зовнішньої розвідки.

Український громадський комітет Кам'янки-Струмилової (до його складу входили о. М. Цегельський, Роман Петрушевич — молодший брат Президента ЗУНР, — І. Вертипорох та інші) роззброїв вояків старшинської школи в місті.

Член Українського Громадського комітету в Кам'янці-Струмиловій (також о. Микола Цегельський, І. Вертипорох та інші); роззброїли вояків старшинської школи у місті після Листопадового чину у Львові, що сприяло вставленню влади Української держави (ЗУНР) в Кам'янці-Струмиловій та повіті.

Між засновниками та першими діячами Наукового Товариства ім. Шевченка в Канаді були д-р Володимир Бриґідер, професор Львівського Університету, д-р Євген Вертипорох, хімік, професор університету в Данціґу (1926-34, нині Ґданськ), у Львівському Медичному Інституті (1942–1944) та Українській Технічно Господарській Академії в Мюнхені (1946–1947), д-р Ярослав Пастернак, відомий археолог, проф.

Ваґнер Бенедикт (Wagner Benedykt) Валіґура Яків Степанович, 1920—1997 Вальц Ян (Waltz Jan), ? — 1788 Варес Евальд Янович (Варес Эвальд Янович), нар. 1925—2010 Василенко Володимир Харитонович, 1897—1987 Вдовиченко Валерій Іванович, нар. 1941 Вебер Фердинанд (Weber Von Ebenhof Ferdinand), 1819—1893 Вейберґ Зиґмунт Щепан (Weyberg Zygmunt Szczepan), 1872—1945 Вейґль Рудольф Стефан (Weigl Rudolf Stefan), 1883—1957 Вер Віктор (Wehr Wiktor), 1852—1905 Вертипорох Євген, 1878—1973 Верхацький Микола Поліевктович, 1899—1896 Вєжуховський Мечислав (Wierzuchowski Mieczyslaw), 1895—1967 Вєтренко Тамара Володимирівна, 1926—2006 Виговський Володимир Павлович, 1920—2005 Винницький Олег Іванович, 1949—1997 Виноград Наталія Олексіївна, 1956 Відман Оскар (Widmann Oskar, 1839—1900 Вікулов Анатолій Васільович (Вікулов Анатолий Васильевич, Вільховий Василь Федорович 1918—2000 Вільчинський Михайло Олександрович 1934 Вільчинський Тадеуш (Wilczyński Tadeusz) 1888—1981 Вічковський Юзеф-Дроґослав (Wiczkowski Jozef Drogoslaw) 1858 — ?

1995 — Асєєва Н. О., Боярунець Ю. О., Кадочніков О. П., Мельник В. І. 1996 — Лазаренко В. І., Овсієнко Г. О., Прилипко В. П., Тищенко З. В. 1997 — Гірник П. М., Вертипорох В. В. 1998 — Лященко О. А., Шуров І. В. 1999 — Лазаренко В. І., Пасічник О. В., Ігушева А. В. 2000 — Калитко К. О., Царенко С. О. 2001 — Зарицький П. А. 2002 — Погребняк Н. В., Олефір Вікторія 2003 — Асачова О. Ю., Мартинюк А. І. 2004 — Дроздова І. О., Лапатанова-Пономарьова С. О. 2005 — Травнева С. М., колектив авторів: Солєйко Л. П., Солєйко О. В., Царенко С. О. 2006 — Борецький В. В., Красуляк З. І. 2007 — Коноваленко Т. І., Борозєнцев Л. Л. 2008 — Ємельянова Л. О., Лашко Оксана, Павленко Олена 2009 — Штофель Д. Х., Гальянова В. О. 2010 — Чепернатий С. В., Гончар А. Г., Дмитренко Ж. В. 2013-2014 — Шевчук В. Й., Черній М. М., Татчин С. О. 2015 — Броварна Ю. В., Куций Л. М., Любацька Л. В. 2016 — Девдера К. М., Юрчак Ю. В. 2017 — Герасименко О. В., Ісько А. А. 2018 — Крупка В. П., Федорчук І. П.

Як приклад Єгошина наводить київський будинок купця Вертипороха за адресою: Межигірська вулиця, 33/19.

Наприклад, занедбаний Будинок Вертипороха ХІХ століття на Подолі з 2007 року горів тричі.

Це було останнє довгострокове відрядження Вертипороха.

Буди́нок Верти́пороха — колишній прибутковий будинок на Межигірській вулиці, 33/19 у Києві.

Євге́н Верти́порох (17 квітня 1898, Ляшки Королівські (нині Заставне) — 12 січня 1973, Торонто, Канада) — український хімік.

Деякі споруди, такі як Будинок Вертипороха, перебувають на межі зникнення.

1942 року Вертипороха відрядили до Ірану, де він очолив резидентуру зовнішньої розвідки в Мешхеді.

У 1957 генерал-майора Вертипороха призначили представником зовнішньої розвідки в КНР, керівництво якої готувалося до розриву з СРСР.

Поряд з церквою святого Андрія у 1911 році фірмою Івана Левинського на кошти мешканців Клепарова було зведено будинок «Просвіти» (інша назва — будинок І. Вертипороха).

Будинок № 19/33 (XIX ст., колишній прибутковий будинок Вертипороха) з 1994 року перебуває на обліку як нововиявлений об'єкт культурної спадщини, нині належить приватному власникові — ПКП «Поділ-Бізнес».

Васи́ль Володи́мирович Вертипо́рох (нар. 25 вересня 1962(19620925), с. Вишківці, Немирівський район) — український поет, член Національної спілки письменників України (2018), Національної спілки журналістів України (1995).

За спогадами співробітників резидентури в Мешхеді, велике враження на місцеве населення справив здійснений особисто Вертипорохом ремонт єдиного в місті артезіанського колодязя, що підсилило симпатії простих іранців до радянських представників.

Того ж року Вертипороха рекомендували на роботу в органи держбезпеки і направили в Головне економічне управління НКВС. 1939 року Володимира Івановича відрядили на Далекий Схід, де він забезпечував безперебійність поставок рибопродуктів.

За дорученням Голови НТШ К Є. Вертипороха Б. М. активізував діяльність осередку і організував у ньому дві наукових конференції (спільно з українським відділом франкомовного уніванситету в Монреалі): на першій із них (27—28 лютого 1954, для відзначення 80-ліття НТШ) виступав із доповіддю «Проблема дисципліни (соціальне оформлення дисципліни як суспільного процесу)», а на другій (23—24 квітня 1955) — «Роль козаччини в соціальній проблематиці України».