Знайдено 18 точних результатів, 7 схожих збігів.
Там є, наприклад, слово «ванькир» на позначення передпокою в будинку.
Це те, що в нас називають часто «прихожа», це називається «ванькир».
Часто прибудовувався ванькир, який використовувався як кухня чи спальня.
Подібне бачимо і у семантичній структурі лексеми ванькир.
Традиційно цьому регіону притаманне трикамерне житло з дома житловими приміщеннями, часто прибудовувався ванькир.
Відділені від сіней перегороджуванням кімнати звуться «ванькир», а прибудовані до сіней — «хитя» чи «хитка».
Але в хатах винесли кухні (плити) з кімнат у ванькир.
Ліворуч від кімнати-кухні була ще кімната, направо з якої був вхід у «ванькир», святкову кімнату, рідко відвідувану світлицю, де я на громіздкій радіолі «Естонія» слухав «ворожі голоси», ловив румунські музичні рок-передачі, а також любив переглядати старі фотографії з альбомів і просто поскладані купками у шафці під радіолою (у тому ванькирі висіла чимала китайська картина зі зображенням китайської ж красуні, яка була дуже схожа на татову сестру тітку Ганю, – я навіть думав, що то її портрет, та й, мабуть, вона саме тому й була придбана, що тітка на ній побачила себе молоду).
В українських хатах відділений від світлиці ванькир міг використовуватися як кухня, дитяча чи спальня.
До хати могло добудовуватись і допоміжне приміщення — ванькир, який використовували як спальню, дитячу чи кухню.
На Галичині та Поділлі до хати прибудовували ванькир — кімнату, що використовувалась як спальня або дитяча.
Приблизно у ХV-XVI століттях біля поліських хат почали з'являтись сіни та комора, іноді прибудовувався ванькир.
Якщо ввійти в сіни, то праворуч були дві комори, а ліворуч — челядна кімната і ванькир.
В нових хатах з одної сторони сіней були кімната і ванькир, а з другої — дві комори.
Фасади будинків здебільшого тривіконні із асиметрично розміщеними прорізами, що відповідає ренесансній структурі планування: двовіконна світлиця і одновіконна бокова кімната (ванькир).
Наприклад: ванькир — кімната, басаман — синець на тілі, бімбати — легковажити, воринал — нічний горщик, гнеть — незабаром, гуска — весільні калачі, ґоґодза — брусниця, дюґ — стусан під ребра, зізувати — скидати взуття, капцан — волоцюга, кулявий — кульгавий, лилик — кажан, марод — хворий, паньинка — сорт яблук, соба — піч у хаті, тагун — людське ребро, фонда — стрічка, хрести — копиця з дев'яти снопів, целина — нове поле, чок — дзьоб.
будівництво бліхувати (білити, від нім. bleichen), бляйба (студентська кімната, від нім. Bleibe), бляха (бляха, від нім. Blech), бурт(а) (купа, насип, від нім. Bort, Bord), ванькир (бокова кімната, відділена від світлиці перегородкою від нім. arkere), варцаб (підвіконня, одвірок, від нім. Wurfzabel), васервага (ватерпас, рівень, від нім. Wasserwaage), вінкель (кутомір; ріг будинку, від нім. Winkel), ґанок (ґанок, від нім. Gang), гебанок (великий рубанок, від нім. Hobelbank), гінмс (карниз навколо печі, від нім. Gesims), гибель, гебель (рубанок, від нім. Hobel), глянцпапір (наждачний папір, від нім. Glanzpapier), грабар, ґробар (1. Копач; 2. Людина, яка копає могилу, від нім. Gräber), дилина, диль (кругляк, від нім. Diele), дилі (підлога з дощок, від нім. Diele), диля (дошка, від нім. Diele), кіт (замазка, від нім. Kitt), клесувати (місити глину, від нім. klossen), кльоц, клец, клецок (колода, брус, від нім. Klotz), клям(б)ра (скоба, від нім. Klammer), клямка, плямка (дверна ручка, від нім. (Tür)klinke), лата (1. Жердина, поперек кроков; 2. Рейка, від нім. Latte), льох (льох, від нім. Loch), люфт (1. Отвір для вентиляції; 2. Відтулка в печі; 3. Повітря, від нім. Luft — повітря), оберліхт (верхнє світло, віконце над дверима, від нім. Oberlicht), ринов (Дерев'яний жолобок, перекинений з одного берега річки на другий, по якому тече джерельна вода, від нім. Rinne), ринь, рінь (грубий пісок, від нім. Grind), рура, руля (труба, від нім. Rohr), фармуґа (рідка каша з борошна, крохмалю і глини, від нім. Fruhmuos або Warmmuos), фершлок (комора для зерна, борошна, від нім. Verschlag — перегородка, засік, комора), форшт (дилина, кругляк, від нім. Törst), футрина (рама для вікна або дверей, від нім. Futter), цвєк, цьвок (цвях, від нім. Zwecke), ця(і)брина, цибрина (будівельне дерево, дерев'яна будівля, від нім. Zimber), шалівка (дошка для оббивання стіни нім. schalen), шалювати (оббивати зовнішню стіну дошками, від нім. schalen), шопа (покрівля, накриття на опорах для захисту чого-небудь від сонця і дощу та ін., від нім. Schuppen — сарай), шпанувати (натягувати, від нім. spannen), шпіц (1. Шпиль; 2. Гостре закінчення предметів, від нім. Spitze), шутер (щебінь, від нім. Schotter), шуфля, шухля (спеціальна лопата, яка використовується в будівельних і сільсько-господарських роботах, від нім. Schaufel);
бліхувати (білити, від нім. bleichen), бляйба (студентська кімната, від нім. Bleibe), бляха (бляха, від нім. Blech), бурт(а) (купа, насип, від нім. Bort, Bord), ванькир (бокова кімната, відділена від світлиці перегородкою від нім. arkere), варцаб (підвіконня, одвірок, від нім. Wurfzabel), васервага (ватерпас, рівень, від нім. Wasserwaage), вінкель (кутомір; ріг будинку, від нім. Winkel), ґанок (ґанок, від нім. Gang), гебанок (великий рубанок, від нім. Hobelbank), гінмс (карниз навколо печі, від нім. Gesims), гибель, гебель (рубанок, від нім. Hobel), глянцпапір (наждачний папір, від нім. Glanzpapier), грабар, ґробар (1. Копач; 2. Людина, яка копає могилу, від нім. Gräber), дилина, диль (кругляк, від нім. Diele), дилі (підлога з дощок, від нім. Diele), диля (дошка, від нім. Diele), кіт (замазка, від нім. Kitt), клесувати (місити глину, від нім. klossen), кльоц, клец, клецок (колода, брус, від нім. Klotz), клям(б)ра (скоба, від нім. Klammer), клямка, плямка (дверна ручка, від нім. (Tür)klinke), лата (1. Жердина, поперек кроков; 2. Рейка, від нім. Latte), льох (льох, від нім. Loch), люфт (1. Отвір для вентиляції; 2. Відтулка в печі; 3. Повітря, від нім. Luft — повітря), оберліхт (верхнє світло, віконце над дверима, від нім. Oberlicht), ринов (Дерев'яний жолобок, перекинений з одного берега річки на другий, по якому тече джерельна вода, від нім. Rinne), ринь, рінь (грубий пісок, від нім. Grind), рура, руля (труба, від нім. Rohr), фармуґа (рідка каша з борошна, крохмалю і глини, від нім. Fruhmuos або Warmmuos), фершлок (комора для зерна, борошна, від нім. Verschlag — перегородка, засік, комора), форшт (дилина, кругляк, від нім. Törst), футрина (рама для вікна або дверей, від нім. Futter), цвєк, цьвок (цвях, від нім. Zwecke), ця(і)брина, цибрина (будівельне дерево, дерев'яна будівля, від нім. Zimber), шалівка (дошка для оббивання стіни нім. schalen), шалювати (оббивати зовнішню стіну дошками, від нім. schalen), шопа (покрівля, накриття на опорах для захисту чого-небудь від сонця і дощу та ін., від нім. Schuppen — сарай), шпанувати (натягувати, від нім. spannen), шпіц (1. Шпиль; 2. Гостре закінчення предметів, від нім. Spitze), шутер (щебінь, від нім. Schotter), шуфля, шухля (спеціальна лопата, яка використовується в будівельних і сільсько-господарських роботах, від нім. Schaufel);
Маленьку кімнатку, відгороджену від великої перегородкою, ще називають закутком, ванькиром.
У ванькирі спали, господині з дітьми, а в кімнаті господарі.
У ванькирі стояли два ліжка, у декого і скриня.
У ньому були великі кімнати з двома ванькирами, накритий ґонтям, підлога з тесу; потребував ремонту, як і розташована поруч каплиця.
У великій світлиці було 4 вікна, у малій кімнаті (ванькирі) два вікна, як і у покої понад над брамою.
З двох сторін обабіч палацу в оборонному мурі пробили проходи до двох примурованих ванькирів з відкритими підсіннями на рівні нижнього ярусу.
Ваньки́р, вальки́р, альки́р, чи зменш. ванькирчик, алькирик (сходить до alkierz) — маленька, кутова або бічна, житлова кімната, відокремлена стіною від великої.