Знайдено 15 точних результатів, 10 схожих збігів.
Основні річки — Битюг, Тойда, Курлак, Токай, Анна.
Ганна Василівна Абрамова (14 листопада 1927, село Битюг-Матрьоновка, Воронезька губернія — 22 листопада 1993, село Битюг-Матрьоновка, Воронезька область) — передовик сільськогосподарського виробництва, доярка.
Пішовши на Битюг, калмики і некрасівці почали громити Двірцеву царську волость.
Найзначніші річки — Цна (басейн Волги), Ворона, Битюг, Воронеж і Савала (басейн Дону).
У басейні Дона — по річкам Вороніж, Битюг, Хопер (Воронезька, Тамбовська, Липецька, Саратовська, Пензенська, Волгоградська області).
3 травня Клокачов і Макензі на боті «Битюг» зробили обхід Ахтіарської бухти.
Народилася 14 листопада 1927 року в селянській родині в селі Битюг-Матрьоновка Усманського повіту Воронезької губернії.
У 1699 році за указом Петра I на річку Битюг почали переселяти селян з Володимирського, Костромського та інших повітів північної Росії.
Наприклад, на стоянках над річками Тиха Сосна, Битюг, на стоянці біля села Черкаське зустрічається посуд з комірцем, але мають ямкові вдавлення.
Район об'єднує басейни річок Битюг з Чігла, Курлаком і Тойда, Елань з Токай і Саваль, Керуючий, пониззі Ворони і середню частину Хопра.
Село розташоване на лівому березі річки Битюг в 30 км на схід від залізничної станції Сагуни (лінія «Лиски—Міллерово» Південно-Східної залізниці) на федеральній автомагістралі Дон.
На березі річки Битюг, там, де пізніше виросло місто, у документі 1685 року згадується Бобровський відкупний юрт (тюркське юрт «володіння, земля»); назва пов'язана з існуванням в цьому місці бобрового промислу.
Найважливіші притоки: Непрядва, Красива Меча, Сосна (іноді називають, щоб відрізняти від Тихої Сосни, Швидкою Сосною), Тиха Сосна, Чорна Калитва, Чир, Сіверський Донець — праві; Воронеж, Битюг, Хопер, Медведиця, Іловля, Сал, Манич — ліві.
На початку 1930-х років Левенок разом з науковими співробітниками Воронізького краєзнавчого музею Д. Д. Леоновим та М.В. Валукинським брав участь в археологічних розвідках на Середньому Наддонні та по річках Вороніж й Битюг.
Середній — від Сосни до Цимлянської ГЭС біля Калача-на-Дону; тут Дон значно розширюється; його закрут наближається до Волги на відстань до 80 км; головні притоки: справа — Чорна Калитва, Хопер, Богучарка, Битюг, Медведиця, зліва — Іловля;
Битюга із натягнутою шапкою на очі?
Брат Володимир Битюга, 2 курс:
В кінці 19 століття битюгів почали схрещувати з іноземними ваговозами, а потім з рисаками, в результаті чого власне битюги, якими славилась Воронезька губернія, зникли.
Битю́г — російська порода ваговозних коней; виведена у 18 столітті у Воронезькій губернії в селах по річці Битюгу схрещуванням місцевих запряжних коней з кіньми різних порід і типів.
Тепер розводять близького за типом до битюгів воронезького запряжного коня.
Битюги були середні на зріст, мали міцну будову тіла, спокійний темперамент; їх використовували на транспортних роботах.
Толучеївська лінія повинна була прикрити далекі підступи до Павлівської фортеці і корабельних верфей на Осереді, Битюгу, Ікорці.
За їхньою участю вивели битюгів, а в 1930-х роках — воронезьку породу коней.
Виведена поглинальним схрещуванням вітчизняних запряжних коней - нащадків і гібридів битюгів (перша вітчизняна порода робочих коней), першеронами - з бельгійськими брабансон і англійськими суффолькамі.
Таловський район розташований в південно-східній частині Воронезької області в межиріччі Битюга і Хопра та займає територію в 190,9 тисяч гектарів, що становить 3,6% території області.