Знайдено 18 точних результатів, 15 схожих збігів.
Курляндський безмін — має подвійну рівномірну шкалу.
Безмін характеризує історичне значення Ликселе як торговельного містечка.
Інша назва — ка́нтар (переважно про пружинний безмін).
Римські купці зважували товар, використовуючи або прості ваги, або безмін.
До комплекту приладу входять також шугомірна рейка, відро і безмін.
Головними ланками системи мір ваги були фунт, пуд (камінь), безмін і берковець.
Пізніше, в Греції, винайдено безмін, який дозволив змінювати плече прикладання сили, що зробило використання ваг зручнішим.
Ще півстоліття пійшло на те, щоб винайти безмін з залізним кільцем замість пружини.
Усякому своє: козакам — шабля, вам — безмін та терези, а поспільству — плуг да борона (П. Куліш);
Російський безмін — металевий стрижень з постійним вантажем на одному кінці і гачком або чашкою для зважування предмета на іншому.
Римський безмін — відрізняється від російського тим, що на ньому пересувається гиря, а положення точок опори і приросту ваги залишається постійним.
Згідно з Томасом Г. Хондросом з Патрського університету, найпростіший важільний безмін уперше з'явився на Близькому Сході понад 5 000 років тому.
Станом на початок XX століття в Російській імперії безмін використовувався лише у віддалених районах, на решті території витіснений звичайними вагами з гирями.
Слово кантар походить від тур. kantar (звідси також «кантар» в значенні «безмін»), похідного від араб. قنطار, кінтар (до нього сходить також слово «квінтал»).
У синьому полі спинається срібний вовкодав із повернутою назад головою та червоними очима, язиком і пазурами, у відділеній хвилясто срібній главі — синій безмін.
Згідно ж з Марком Скаєм з Гарвардського університету, безмін використовувався греками в V—IV століттях до н. е., навіть раніше, ніж Архімед сформулював закон важеля.
Сюжет герба: у синьому полі спинається срібний вовкодав із повернутою назад головою та червоними очима, язиком і пазурами, у відділеній хвилясто срібній главі — синій безмін.
Різновид з коромислом називають терези́ (від перс. tärāzı через тюркське посередництво), аналогічний пристрій маленького розміру (для аптек) — терезки, пристрої для ручного зважування — ка́нтар або безмін.
До того ж ми зі Славою не вдвох працюємо — нас ціла команда: редактори-продюсери Євген Лєсной та Сергій Смальчук, адміністратор Олексій Вайсман, гостьовий редактор Юлія Вернигор, наші гуру по звуку – Ірина Нижник, Євген Зелінський, Наталя Тузиченко, Інна Безміна та інші звукорежисери.
Виділяють також «курляндський» тип безміна.
Важільні безміни відомі у двох варіантах: «російському» та «римському».
Повідомлялося, що безміни були відомі і в доколумбовій Америці.
У СРСР застосування безмінів, з огляду на недосконалість приладу і можливість зловживань, було заборонено.
Лише наприкінці XVII століття Кристоф Вагель з Німеччини розробив першу модель таких безмінів.
Назва походить від місця масового виробництва, зокрема такі безміни переважно виготовляли в Курляндській та Ліфляндській губерніях.
Бе́змін, рідше бе́змен (заст. бедзвін, бедзмін) — найпростіші важільні (іноді пружинні) терези, для зважування без допомоги гир.
Місце і час походження безміна невідомі, але засновані на цьому ж принципі прилади були здавна поширені в східних народів.
Принцип роботи важільного безміна ґрунтується на законі важеля — відношення плечей дорівнює оберненому відношенню сил (ваги тягарів): l1/ l2 = F2/F1.
Щоб узяти пробу шуги, батометр вдавлюють у шар шуги з труби висипають у відро і зважують з точністю до 50 г безміном.
Художник примусив перегукуватись кольори: білий одяг брюнета з безміном — з білим жиром яловичини, а червоний одяг служки на підлозі — з червоним на солдаті зі списом.
Принцип роботи пружинного безміна (кантара) заснований на законі Гука, який ще у 1660 році довів, що деформація, що виникає у пружному тілі, пропорційна прикладеній до цього тіла силі.
За допомогою безміна можна досить точно (до ¼ чи ½ фунта) зважувати невеликі вантажі до 20 фунтів (бл. 8 кг), при більшій вазі похибка ставала значущою і могла сягати 1 фунта.
Ручні пружинні ваги, ка́нтар, ка́нтер (від тур. kantar, що також має значення «одиниця маси»), іноді бе́змін, бе́дзвін — ручний прилад для вимірювання ваги або маси, ручний динамометр, зазвичай призначений для побутового застосування.