Found 25 exact results, 2 similar matches.
Тип скандинавської сокири, що використовувався як зброя, відомий іід різними назвами: скандинавський топір, норманський топір, данський топір, норвезький топір (швед. Långyxa, Dansk yxa, норв. daneøks).
декоративні пласти — «Є у мене топір, топір» (1979), «Гомін віків» (1986), «Відлуння віків» (1995), «Писанка-трійця» (1996), «Карби віків» (2002).
На вхідних воротах є два знаки: Сокира (Топір) – герб роду та Хрест – символ віри.
"Це бойовий топір так званий "бородач", – розповідає один із місцевих краєзнавців.
Топір був відомий у багатьох країнах.
Слово топір (прасл. *toporъ) має кілька версій походження.
Українська повість», написана 1836 року, й «Топір-гора.
Словац. пед. вид-ва, 1991: жолудок, зажмурити, кип'яток, много, очереть (черга), почки (нирки), спратати, топір, яєшніца.
По тому тато брав сокиру, такий великий топір, обходив хату навколо (а я з ним з ліхтарнею) і так валив сокирою в ті штири кути, аж ся хата трисла.
Він точно фіксує суть волелюбної гуцульської натури в умовах неволі – покрученої і непередбаченої: "вибачає такі речі, які б ніхто не вибачив – і нараз образиться через дрібницю і хапається за топір"….
Мандрівники зможуть побачити не тільки чудові осінні краєвиди, але чимало водойм, річок, побувають в ентомологічному заказнику, піднімуться на гору Топір, відвідають колишнє чеське депо у селі Дібрівка та побачать залишки чеського пивоварного заводу", – розповіла Власюк.
Сокира (або топір) — одна із старих емблем, уживаних у середньовічної геральдиці.
Надалі (до XV століття) топір був витіснений ердишем та алебардою.
Існував навіть польський шляхетський промовистий герб, який так і звався Топір (польськ. Topór).
Саме у шістдесяті роки Якутович розпочинає створення робіт, які високо оцінюються в мистецьких колах: ліногравюри «Аркан» (1959) та «Є у мене топір, топір…» (1963), ілюстрації для ряду книг:
Слово топірець, зменшене від топір, може мати як іранське, так і питомо слов'янське походження.
Іларій Волошин «Топір» — районовий керівник СБ, загинув у бою з кадебістами 13 січня 1949 року.
Частіше за все топір був важким і мав довге руків'я, що уможливлювало завдавати сильних ударів і прорубати обладунки.
В українській мові слово «сокира» є загальною назвою інструмента та зброї, а словом «топір» називають переважно старовинну бойову сокиру.
Форма бердиша — це начебто видовжений донизу до самого руків'я і симетрично вгору бородоподібний топір із закріпленим до держака низом леза і обов'язковим місцем для захвату рукою.
Бердиш-рушниця (топір-рушниця) — старовинна вогнепальна і рубаюча зброя, створена на початку XVI століття, отримала деяке поширення в другій половині XVII століття, поєднує в собі рушницю і лезо бердиша або сокири.
На ранніх етапах розвитку праслов'янська мова підпала під сильний вплив іранських мов, мабуть, скіфської і сарматської (звідти запозичені слова «собака», «топір», «бог» та ін.), у II–III ст. — готської мови («сережка», «хліб», «шеляг» та ін.).
Скандинавський топір чи скандинавська сокира (англ. Scandinavian Forest Axe) — перш за все побутовий інструмент лісоруба, характерний довгим держаком і порівняно невеликим робочим інструментом, пристосований для того, щоб обрубувати гілки поваленого дерева без нахилу тіла, у повний зріст (що дає менше навантаження на спину і хорошу силу удару того, хто працює).
Перша група: політвиховники «Бойко» і «Зенон», «Круча», підстаршина «Калина», кулеметник «Верба», стрільці «Крампа», «Щур», «Чува», «Колос», «Шабля» і три члени боївки ОУН; друга — чотовий «Урал», кулеметник «Грізний», стрільці «Корчик», «Граната», «Борис», «Недобитий», «Білий» і боївкар «Іскра»; третя група — ройовий «Зелений», кулеметник «Топір», санітари «Орленко» і «Веселий», стрільці «Зарічний», «Куропатва», «Барон» і «Славко»; четверта — ройовий «Райтер», кулеметник «Музика», ланковий «Смерека», стрільці «Степовий», «Вишня», «Драгомир», «Лис» (псевдо Івана Дмитрика) і боївкар «Жук»; п'ята — підстаршина «Семенко», санітар «Пасічник», стрільці «Славко» і «Голуб».
Ярош — автор драми-хроніки «Горно пекельне (Степан Руданський)», п'єсу в листах і новелах «Біла лілія (Василь Стефаник та Ольга Кобилянська)», трагедію «Репресії», історичну драму у віршах «Топір помсти (Олекса Довбуш)», ліричну драму «Горда княгиня (Іван Франко та Юзефа Дзвонковська)», діалоги «Жіноцтво (Симпатії Івана Франка)», епістолярну драму «Дорогий хтосічок (Леся Українка і Ольга Кобилянська)», повість «Листи до мами» (про В. Стефаника), кілька п'єс-інсценізацій, зокрема, за творами М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», «Утікачі» («Дорогою ціною»), І. Франка «На дні», «Не спитавши броду», «Лис Микита й Вовк Неситий», «Синій фарбований Лис», А. Головка «Серце болить від неправди» («Бур'ян»), Ганса Христіана Андерсена «Співцю потрібна воля» («Соловей»), кіносценарій художнього фільму «Ходить Довбуш»….
Топі́р (прасл. *toporъ) — холодна зброя, різновид бойової сокири.
Бородоподі́бний топі́р чи бородоподібна сокира — вид сокири (як інструмента, так і бойової сокири).