Found 31 exact results, 19 similar matches.
Так званий “подимний тариф” застосовувався в Україні ще у ХVI столітті, згодом одиницею обліку стали “дворище” або “служба”, тобто хутор.
Подимний збір – одна з форм феодального оподаткування;
Подимний реєстр — 1629;
Подимний податок сплачували за кн.Вітовта.
Був введений також і подимний податок.
Подимний реєстр 1631 року засвідчує 50 «осілих димів» і 200 огородників.
Жителі містечка за рішенням польського сейму повинні були сплачувати «подимний податок» на користь держави.
Ситуація своєрідно нагадувала феодальний "подимний" податок, згідно з яким за комини необхідно було сплачувати гроші; якщо ж грошей не було – димар виводився в хату, всередину, і пана від холопа можна було відрізнити дуже просто – за рівнем закопченості...
Хутір Стариця належав до Бориспільської волості і разом з іншими селами сплачував подимний податок.
Вже в 1640 році за село Липове князем був сплачений подимний податок.
Будинки з димарями дозволяли собі заможні селяни, які були в змозі платити подимний податок.
У 1676 році подимний податок сплачували мешканці 371 села, 12 міст та містечок.
Так, у 1650 році, посилаючись на великі руйнування і розорення, жителі не сплатили подимний податок.
Подимний реєстр Галицької землі подає, що у 1669 році у Биткові нараховувалося 78 хат.
У 1629 році власник Станіславова збирав із жителів подимний податок уже з 445 димів.
Подимний список за 1661 рік засвідчує, що на той час Мала Кужелівка була повністю спустошена, а населення — знищене.
Борг прийняв наступний король Сігізмунд І Старий, за нього подарував О. Ходецькому «подимний» податок Галицької землі за 1506—1507 роки.
Крім того, селяни змушені були давати по три чверті вiвca або жита з кожного господарства, сплачувати подимний та лановий податки на користь держави.
У письмових джерелах Лишнівка як містечко згадується 1629 року, коли у Речі Посполитій складався подимний реєстр всіх податкоплатників держави, своєрідний перепис населення.
Фактично, протягом 35 років буремних подій Хмельниччини та Руїни, кількість заселених будинків у Чернявці, з яких сплачувався подимний податок, зменшилася в 10,2 рази!
Rudkowce, с. — Подимний реєстр 1728; Відомість Подільського губернського правління 1803; Rutkowce, с. — Візитація римо-католицьких парафій 1741; Перепис єврейського населення 1765, 1789; Radkowce, с. — Подимний реєстр 1775; Перепис єврейського населення 1784; Rodkowce, с. — Таблиця деканатів Кам'янецької дієцезії 1783.
За свідченням земського писяря Федора Сущанського Проскури від 9 серпня 1638 року, якому Петро Могила віддав право збирати подимний податок з підданих Видубицького монастиря в Осокорках, в селі не залишилося жодного підданого Видубицького монастиря окрім отамана, що платив подимний податок у розмірі одного золотого.
Селяни, основну масу яких становили тяглі й напівтяглі, відробляли по 2—3 дні панщини на тиждень, сплачували подимний податок з 55 димів, виконували багато інших феодальних повинностей.
Назва Зарубинців згадується в польських відомостях (інвентарях) 1664 року, у яких підкреслено, що вони тоді належали польському магнату Костянтину Вишневецькому платили подимний податок з кожної оселі.
Однак ніяких документальних підтверджень цьому немає .Посилання багатьох джерел на Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1629 року не відповідають дійсності, оскільки Гнівань у даному реєстрі не згадується.
Подимний податок існував як одна з форм феодального оподаткування у Давній Русі, а також у Речі Посполитій у 17—18 ст., у тому числі на укр. землях, що входили до її складу.
Входження до складу Візантії призвело до посилення податкового тягаря: натуральні податки на користь держави були замінені грошовими, введені поземельний і подимний податки, а також, пізніше, податок на майно.
Проте сучасні вчені вважають цей документ фальсифікатом, посилаючись на правовласницькі та податкові документи О. Пісочинського, який ще 1638 року сплатив за село Обмачів подимний податок у королівську скарбницю.
Микола Крикун подає наступні варіанти назв с. Рудковець (початково Ротківці), зафіксовані у хронологічному порядку у відповідних джерелах: Rotkowce (Ротківці), с. — Кам'янецька земська книга 1604; Подимний реєстр 1629; Rudkowce, с. — Кам'янецька земська книга 1610; Rodkowce, с. — Кам'янецька земська книга 1625, 1636; Radkowce, м. — Кам'янецька земська книга 1641; Rutkowce, с. — Подимний реєстр 1661; Rotkowcze, с. — Боплан; Rudkofçi, с. — Кам'янецький дефтер 1681.
За даними подимного реєстру 1654 року 19 поселень Корецької волості, у тому числі Корець і три містечка (Ярун, Киликиїв, Межиріч), внесли п'ятикратний подимний податок від 231 диму, тоді як у 1629 році — від 2901 диму.
На перший час після Хмельниччини послабився тиск на селян, та надалі побори ще більше зросли, загалом селяни відробляли різноманітні феодальні повинності та мусили сплачувати також податки поголовний, подимний та податок на утримування шляхетського війська.
Невдовзі дійдемо, певно, до перевірених часом «подушних», «подимних» etc податків.
А крім того, ще й утримання царських "осадних ратних людей" за рахунок збору подимного податку та податку з оренди з місцевого населення.
Збирали спочатку ланові – вони не приносять достатньо доходу, то давайте збирати подимне.
Нехай наше воєводство має зібрати 20 000 злотих, ми не будемо збирати подимного податку, бо це з наших підданих, хай здамо в оренду шинкування алкогольних напоїв, ще дадуть купці з мита, ще дадуть євреї поголовного – і ми зберемо 20 000.
Селяни платили грошима подимне, рогівщину, різні контрибуції.
Крім цього, населення Черняхова терпіло величезні здирства від властей, жителі платили подимне, чопове, шкіряне, і в 1629 році тільки 90 димів не змогли сплатити подимного.
Найдовше подимне збиралося на українських, білоруських та західноросійських землях.
Тоді селяни сплачували подимне шляхтичу Богузвалому Олексичу (Тарифа).
Подимне («дим») — податок з хати.
Платили подимне натурою та часткового грішми.
Жителі сплачували панам численні податки: чопове, подимне, шкіряне, що спричиняло заворушення пригноблених.
За часів Київської Русі подимне сплачували феодалам селяни-общинники.
В такому разі подимне сплачувалося від кожного «диму».
Згідно подимного 1638 року Вересоч — село Чернігівського воєводства у власності Солтиків.
Село згадується у подимному переписі Брацлавського воєводства у 1629 р..
У 1629 році Тиврів згадується в списках подимного податку Брацлавського воєводства.
В подимному реєстрі 1638 р. серед володінь Калиновського названо «Раіща» (Raiszcza).
Поселенці платили податки — від ріллі, будинків, городів, підводний, подимне, чохове та інші.
Назву Мошна зустрічаємо в книзі тарифів подимного податку Київського воєводства 1754 року.