Found 213 exact results.
Тетяна Миза - Мій друг
В Естонії миза – це окремий хутір, садиба з господарськими будовами.
У літописах миза Маарду вперше згадується у 1397 році.
На цьому ж місці згодом розташовувалися кілька садиб: миза Лофельта, Губернаторська миза та Болдерайська миза.
Миза Маарду, яка була розбудована в середині 17-го століття, є однією із значних історичних та культурних пам'яток Естонії.
У Спілве знаходилися такі мизи, як миза Хапака, миза Ессена, миза Кокес та інші.
Також у Дзірціємсі знаходилися ще дві садиби: миза Дрездена і миза Герстенмейєра.
Миза Валту (швед. Waldau, ест. Valtu mõis) — колишня миза в Харью (сучасному Харьюмаа ).
Миза Альбу (ест. Albu mõis, нім. Alp). - миза в Естонії.
До фіналу пройшли: Софія Тарасова, дует «Радіосім'я», Тетяна Гулик, Анастасія Петрик, гурт «Каприz-Juniors», Поліна Андрєєва, Вікторія Кобзар, Анастасія Барановська, шоу-група «Аква-Brand», Нікіта Кіоссе, Ірина Ебралідзе, Олена Гернега, Анна Приймак, Анна Карташова, гурт ExSportise, Танюша Шевчук, Інна Причепій, Соломія Катеренчук, Тетяна Миза, Таня Марчук та Єлена Грегорі.
Миза Палмсе (ест. Palmse mõis, нім. Palms) — миза, що належала в середні віки талліннському жіночому монастирю св. Михаїла.
Миза Хааберсті (ест. Haabersti mõis, нім. Habers) — міська миза, що знаходилася в Естонії і належала протягом багатьох століть місту Талліну.
Ору миза (садиба) відокремилося від Тухала миза (садиба) в 1666 році і знову стало невід'ємною частиною садиби Тухала в 1913 році.
Миза Ийзу
Миза Койт'ярве (ест. Koitjärve mõis, нім. Koitjärw) — міська миза, що знаходилася на півночі Естонії в волості Куусалу повіту Гар'юмаа в селі Койт'ярве.
Пізніше миза належала фон Штакельбергам.
Миза (рос. Мыза) — присілок Бокситогорського району Ленінградської області Росії.
Миза Вазалемма (ест. Vasalemma mõis,нім. Wassalem).
Миза Германі (нім. Hermannshof), або Вана-Кясуконна, заснована у 18-му столітті як тваринницька ферма у складі мизи Адавере. 1798 року миза відокремлена в самостійний маєток.
До 1817 р. миза адміністративно належала ревельській поліції.
Миза Сагаді (ест. Sagadi mõis, нім. Saggad) вперше згадується як володіння фон Рисбетерів в 1469 р. В 1684 р. миза перейшла у власність дворянського роду фон Фоків.
Миза Ах'я (ест. Ahja, нім. Aya).
Миза Кальві (ест. Kalvi mõis, нім. Pöddes).
Миза в Кейла-Йоа змінила безліч власників.
У правовому відношенні скотарська миза не була самостійною господарської одиницею.
Свого нинішнього вигляду миза набула наприкінці XIX ст.
Ця миза підпадала під юрисдикцію держави у Даугавгрівській парафії.
Лицарська миза була головним типом приватної мизи (нім. Privatgut, ест. eramõis).
Миза Рійдая (ест. Riidaja mõis, нім. Morsel Podrigel).
Отже після спроби розбору миза перетворилась в руїни.
Починаючи з 1902 року, миза належала родині Ріхтерів.
Миза Інью (ест. Inju mõis, нім. Innis).
Миза (палац) Пуурмані (ест. Puurmani mõis, нім. Schloss Talkhof).
Вважається, що миза була заснована в XVII століття.
Миза (замок) Лайтсе (ест. Laitse mõis, нім. Laitz).
Саме завдяки цьому миза стала улюбленим місцем проведення культурних заходів.
З 1744 р. миза належала фон Сіверсам.
Миза (замок) Унгру (ест. Ungru mõis, нім. Linden).
Фортеця і миза Поркуні (ест. Porkuni piiskopilinnus, нім. Schloss Borkholm).
Миза Алу (ест. Alu mõis, нім. Allo).
У середні віки в Сагасте містилася миза тартуського єпископа.
Миза була зруйнована і розграбована ще у дореволюційний час.
Після Другої світової війни миза перебувала у володінні радянської армії.
Він імені єпископа одержала свою назву і миза.
Починаючи з 1769 року, миза у володінні сім'ї Гольштейнів.
На території селища з південно-західного боку знаходиться миза Арукюла.
З 1729 р. до експропріації миза належала дворянському роду Мантейфелів.
Миза Кассарі була заснована у 18-му столітті.
Миза і млин входять до списку культурної спадщини Естонії.
Монастир і миза Падізе (ест. Padise, нім. Padis-Kloster).