Found 10 exact results, 32 similar matches.
макроко́смос
- Те саме, що макроко́см.
Тобто – через мікрокосмос особистості показати макрокосмос, у якому ми живемо”.
Ми мали змогу на власні очі побачити макрокосмос.
Макрокосмос (англ. Makrokosmos) - цикл фортепіанних мініатюр американського композитора Джорджа Крамба, вміщених в чотири зошити.
Тепер людина, мікрокосмос, з її апетитами життя, впливає на макрокосмос, — говорить отець.
"Макрокосмос" Дж. Крамба для ампліфікованого (підсиленого) фортепіано був створений у найбільш плідний період композиторської діяльності.
Створюючи "Макрокосмос" композитор мав на меті дослідити та продемонструвати всі технічні та музичні можливості фортепіано.
Цей звичай теж походить із вірувань про те, що схожість ритуалів у мікрокосмосі родини допоможе змінити життя на краще, що макрокосмос відгукнеться і почує.
Людина — це мікрокосмос, що пізнає макрокосмос, а здатність до пізнання являє собою головну чесноту людини, що зливається з Богом на вищому щаблі пізнання.
Одним із перших у нашій новітній поезії він висловив і поетично розвинув думку (генетично пов'язану із моральним вченням Сковороди) про те, що кожна людина – це цілий Всесвіт, це особливий макрокосмос, і реалізується він чи ні – залежить від суспільних умов.
На фестивалі Borealis 2010 вона виконувала «Шість фортепіано» Стіва Райча з Post & Mulder. 2011 року виступила із сольним концертом на фестивалі «Збираємо друзів» у Рахманіновській залі Московської державної консерваторії, виконавши зокрема «Макрокосмос II» Джорджа Крамба.
Така практика - мікрокосмічна метафора макрокосмосу, життєвої подорожі.
Це від макрокосмосу до мікрокосмосу.
Тоді як східна людина намагається знайти своє місце в цьому мікро- і макрокосмосі.
Ваш власний мікрокосмос залежить від макрокосмосу і навпаки, тому варто з'єднати свої внутрішні і зовнішні світи.
Стать - це не тільки точка перетину двох світів, але й точка перетину людини з космосом, мікрокосмосу з макрокосмосом.
Може, прем'єр читав праці Миколи Реріха, який вважав, що "Гірський Алтай є тією пуповиною, через яку Земля з'єднана з макрокосмосом енергетичним стовпом".
Уявіть собі: вгледітись в цю росиночку, що з листячка, і побачити своє місце у цьому мікро- і макрокосмосі.
Таким чином мікрокосмос входить у спілкування із макрокосмосом, тобто Вічним Розумом, і на цій основі відбувається з'єднання людини з Богом.
Те, що за визначенням є масштабним макрокосмосом, художник лаконічно представляє традиційною графікою.
Так, вони ведуть себе в нашому мікрокосмосі як «чорні діри» в макрокосмосі.
Експозицію автор будує на протиставленні мікро- і макрокосмосу один одному.
Все що є, від мікро- до макрокосмосу, може бути відтворене на екрані завдяки анімації.
Якщо щось відбувається на макрокосмосі, то воно неодмінно впливає на мікрокосмос.
Єдність з Христом у нашому мікрокосмосі спонукає до єдності з Христом у макрокосмосі.
І головне, чим характеризується Шевченко-художник – це гуманізм, уміння показати людину з її складним внутрішнім світом, а також розкрити велич макрокосмосу, що оточує людину.
Тобто, після українського бароко, в якому не було межі між макрокосмосом і мікрокосмосом, між людиною і божественним світом.
Можна сказати, що ситуація з некерованим інформаційно-технологічним тоталітаризмом в соціокосмосі суспільства та мікрокосмосі окремої особистості загрожує наслідками, подібними до застосування ядерної зброї в макрокосмосі зовнішнього світу, тільки ще фатальнішими.
Встановлюється союз людини і усього навколишнього, на кшталт поєднання мікрокосмосу і макрокосмосу.
Це холістичний підхід до пізнання загального з погляду індивідуального, вивчення макрокосмосу через вивчення мікрокосмосу.
Це дозволяє запропонувати космічний резонанс між священним і нечистим, небесним і земним, макрокосмосом і мікрокосмосом».
Оскільки в людині діють ті ж самі закони, що і в макрокосмосі, Всесвіт може бути пізнаний через пізнання людини.
Оскільки вони співвідносяться з північним і південним вузлами Місяця, вони відображають основу біполярності енергії всередині космосу (макрокосмосу) і індивідуальності (мікрокосмосу).
Нової ідеєю щодо гармонії було уявлення її як тотожності цілого і частини; за нею стояло вчення стоїків і неоплатонівців про єдність мікро- і макрокосмосу.
В давній міфології і філософії розглядається паралелізм і ізоморфність мікрокосмосу, тобто внутрішнього світу людини і макрокосмосу — величезного світу, який лежить назовні людини.
– Ми постійно перебуваємо у своєму макрокосмосі, займаємося своєю справою, тому карантин не настільки виключив нас із процесу, а, навпаки, це був час для переосмислення, для того, щоб побачити нові можливості.
На цих прикладах можна бачити різницю між нашим і східним менталітетом: західна людина намагається підкорити цей світ будь-якими шляхами, тоді як східна людина намагається знайти своє місце у мікро- і макрокосмосі.
Людина в такому контексті мислилась як частина Космосу, як мікрокосм, що був відображенням макрокосмосу (частина Космосу в межах людського сприйняття), який розуміли як живий організм.
Але молитва великого числа людей має загальниковий характер, а людина, яка молиться особисто, в тому числі і ченці так чинили, вона має безпосередній контакт із макрокосмосом, і відповідно це є найприродніший і найсуттєвіший зв'язок.
Найвідомішим твором науковця є «Atlas Coelestis Seu Harmonia Macrocosmica» («Атлас небес або Гармонія макрокосмосу»), опублікований в Амстердамі у 1660 році Йоганном Янсоніусом та перевиданий наступного року.
Однак найцікавішим твором альбому була композиція Феррі — «Mother Of Pearl», у якій автор блукав у ролі платної партнерші для танців власним макрокосмосом, заповненим пластмасовими богинями та живими манекенами.
В серії про повстання батавів Отто ван Веен починає як учень італійців-маньєристів (великі фігури, що наче скопійовані з давньоримських рельєфів), а закінчує як учень нідерландських майстрів, здатних вмістити в картину безліч дрібниць і подами мікрокосмос у макрокосмосі.
Помітними роботами цього періоду став атлас Андреаса Целларіуса Harmonia Macrocosmica (1660) (укр. Гармонія макрокосмосу), який зображає зоряне небо в баченні і Птолемея, і Коперника і книга Бернарда де Фонтенеля Entretiens sur la pluralité des mondes (1686) (укр. Бесіди про множинність світів), присвячена аналізу космології Коперника.