Found 20 exact results, 30 similar matches.

VOCABULARY
макроко́см
meanings
  • Всесвіт, світ цілком; протилежне мікрокосм.

У мікрокосмі футболу віддзеркалений макрокосм життя.

Як відомо, Григорій Сковорода витворив свою систему філософії, яка розбивається на три частини - макрокосм, мікрокосм і символічний світ.

Можу сказати, що вони дають змогу осягнути макрокосм, побачити перебіг різних ситуацій, що впливає на мікрокосм ворожбита.

— Я витягну вас із вашого мікросвіту та відправлю в макрокосм, де ви зустрінете інших людей.

Розквіт професії прийшовся на період застою, коли злодійський макрокосм всерйоз зацікавився цеховиками й колекціонерами антикваріату.

Бо на протистоянні з інфернальними москалями побудований весь наш патріотичний мікро- і макрокосм.

В індійській філософії термін «пуруша» означає «божественний дух», макрокосм.

Зазначене трактування безпосередньо пов'язане з концепцією відносин макрокосм і мікрокосм.

Це дало змогу їй краще сприймати, розуміти життєдайний макрокосм мікроскопічного світу молекул.

Вважав, що світ складають три світи: макрокосм, мікрокосм і символічне (Бог).

Скрябін уважав, що художник, як мікрокосм, може впливати на макрокосм держави й навіть усього світобудови.

Основоположною у філософії Сковороди є концепція про дві натури: видиму і невидиму, зовнішню і внутрішню, твар і Бога, – і три світи: великий світ (макрокосм), малий (мікрокосм) і символічний світ Біблії.

Фотограф безперервно відкриває нові «континенти видимого», мікро- та макрокосм, усі грані людської натури, всі етапи життєвого шляху людини та всіляких колізій на ньому — від народження до смерті.

Природа (макрокосм) служить людині (мікрокосму), допомагає їй матеріальними благами і через неї Бог відкриває людині заповіді поведінки.

Всесвіт (Universum) задавався колосальним організмом (макрокосм ), в якому живе один дух і який керується одним Богом і одним законом.

Загальноприйняте значення космоцентризму таке: визнання за зовнішнім світом (Макрокосм) статусу, що визначає всі інші закони й процеси, включаючи й духовні.

У тлумаченні автора, великий світ (макрокосм) — єдиний, гармонійно й доцільно побудований організм; всі речі й істоти, що його наповнюють, взаємопов'язані як ланки одного ланцюга.

Тепер космос у Тичини знелюднюється, а сама людина, цей макрокосм сонячнокларнетнівського періоду, перетворюється на інфузорію, життєве призначення якої — свято дотримуватись своєї орбіти і великого закону.

Адже якщо світ гармонійно впорядкований, якщо світ — Космос, Макрокосм, а людина — його відображення і закони людського життя подібні до законів Макрокосму, то, отже, і в людині є прихована подібна гармонія.

Спираючись на давню філософську традицію (античну, натурфілософію М. Кузанського, Дж. Бруно, філософські курси києво-могилянців, зокрема С. Полоцького), він поділяв усе суще на три специфічні види буття — «світи»: великий, або макрокосм (Всесвіт); малий, або мікрокосм (людина); світ символів, або Біблія.

Що він скаже про слово Бог, яке є в людині, як в макрокосмі і в макрокосмі, у Всесвіті, з яким треба працювати, щоб досягти духовності?

Тобто це такий баланс мікрокосму і макрокосму.

Головне – краса виконання, головне – пристрасть та емоція, головне – втілення мікрокосму в макрокосмі!

На філософській мові це одвічне уявлення про світ оформилось у вигляді фундаментальної проблеми взаємодії Макрокосму (Всесвіту) та Мікрокосму (Людини).

Село і є світом, коли розмір не важливий, бо все — єдине, велике є малим, а мале — великим, мікрокосм у макрокосмі і навпаки.

Робота астролога в найзагальніших рисах полягає в тому, що він бере миттєвий знімок Макрокосму у певний момент часу, вивчає його і аналізує.

Донбас виріс із робітничих поселень, тому індустрія була для місцевих мешканців не просто засобом існування, а макрокосмом, основою суспільного ладу.

Я вже не кажу про неповторні українські великодні писанки, які давніші й за саме християнство, з їхнім мікро- і макрокосмом, в яких поміщається цілий Всесвіт…

І лише через дотримання умов діалогу, в якому поняття “чужий” зміниться на “інший” і переросте у категорію “ближній”, можливе “ствердження цілісної єдності буття, усвідомлення людини як інтегральної частки навколишнього світу, як мікрокосму, що є відображенням макрокосму” [2].

Людину розглядали як Мікрокосмос стосовно Макрокосму, як частину і своєрідне повторення, відображення Макрокосму.

Демокріт досліджував і природу Мікрокосму, уподібнюючи його Макрокосму.

Цей обряд заснована на недвойственності, в духовному сенсі реалізації власного єдності макрокосму і мікрокосму.

Народна ікона в макрокосмі традиційного інтер'єру сільської хати з його орнаментальними акцентами займає особливе місце.

Під час медитації людина прагне до злиття мікрокосму (її) з макрокосмом (всесвітом).

Вона — мікрокосм, до найдрібніших деталей аналогічний макрокосму (небу і землі) і безпосередньо з ним взаємодіє.

Л. Е. Мялль визначає Калачакру як ототожнення макрокосму з мікрокосмом, всесвіту з людиною.

Як і всі езотеричні знання, алхімія ґрунтується на постулаті про подібність мікрокосму і макрокосму.

Як релігія, даосизм наголошує на алхімічних відносинах між макрокосмом і мікрокосмом, шукаючи формулу безсмертя за допомогою:

Основа джйотіш — це поняття бандху, описане в Ведах, що означає зв'язок між мікрокосмом та макрокосмом.

Ці три елементи складають основу макрокосму (Всесвіту) і пов'язані з мікрокосмом (людиною), утвореним духом, душею і тілом.

До третьої категорії типів належать типи цілісних соціальних феноменів, які є супрафункціональними і являють собою макрокосму приватних груп.

Тут також є групи та підгрупи, тож узагальнено проект нагадує наукову систему, де автор досліджує поєднання мікро- і макрокосму.

Шрі Янтра називається геометрична форма людського тіла, що припускає, що богиня, як Макрокосмом є одним з людини як мікрокосму.

Інші світи часто розглядалися в контексті взаємовідносин мікрокосму і макрокосму — менші речі повторюють своєю будовою більші і ще менші.

Мікрокосм у Епіфанія пов'язується з макрокосмом у сенсі співвідношення «людина і суспільство», чия ієрархічна структура відповідає внутрішній будові людини.

Теорія музики аль-Кінді, заснована на ідеях піфагореїзму, пов'язувала з музичним мистецтвом безліч явищ макрокосму та мікрокосму (див. Гармонія сфер).

Структура макрокосму, як і небесних сфер, уявляється Епіфанію в дусі середньовіччя строго ієрархічною: всі речі й істоти посідають кожна своє місце.

Застосування цього філософського напряму можливе від мікрокосму (дрібні предмети повсякденного використання) аж до макрокосму (будівлі, міста і фізична поверхня Землі).

Проходження через гру зі збереженням цієї позиції допомагає гравцеві звільнитися від ілюзії, що міцно обплутала його особистість, і побачити своє життя як відображення макрокосму.

Ця роздвоєність залишалась в реальних людях, котрі були лише малим відбитком макрокосму, мікрокосмом роздвоєності зі світом реальним та світом духовним, як грішне тіло і безсмертна душа.