Found 2 exact results, 11 similar matches.
В народі її ще називають цяцька, лялька,гарна цяцянка, виграшка, забавка.
І з того гойного врожаю Вже півстоліття п'ємо жах: Доба нам обжинки справляє На наших душах і тілах.Та ти – не виграшка природи, Не примха лиш земних стихій – Ти не загинеш, мій народе, Пісняр, мудрець і гречкосій.
Бабусі кажуть: тягати важкі колоди їм за виграшки.
До початку літа настрій групи був феєричним — найскладніші речі знімалися за виграшки.
А тому соціальні міфи, що пов'язані з воєнною добою, - це не просто виграшки, не просто оповідання про досить давню історію.
І розглядати її слід в одному ряді із крахом мультикультуралізму, постмодернізму й інших модних виграшок сучасного Заходу.
Навіть попри те, що розуміє: грузинський сценарій запросто може повторитися не лише у Севастополі, а і у Львові – розбомбити площу Ринок у Львові бравим російським військовим тепер за виграшки.
І тут ми повертаємося до того, чим має бути за своїм єством телебачення – чи виграшкою власників та авторів програм, чи суспільним інструментом, мас-медіа, засобом масової інформації.
Інакше кажучи, "Кореспондент" визначив 300 претендентів на 100 місць найвпливовіших людей, "Кореспондент" визначив 20 найкращих експертів, "Кореспондент" відкоригував відповіді цих експертів, а результат всіх цих виграшок запропонував загалові.
Та навряд чи хтось заперечуватиме те, що за катастрофічно низького рівня політичної грамотності, завдяки якому політтехнологи за виграшки маніпулюють свідомістю «електорату», інтерес до парламентаризму в цілому та до вирішальних політичних процесів зокрема йде суспільству на користь.
Ні, воно, звісно, можна поставити Герострата начальником Міністерства надзвичайних ситуацій, а Нерона - на чолі Нацкомісії з моралі, але то будуть дитячі виграшки у порівнянні з висуненням на високі посади осіб, які знаходять гуманізм у депортаціях народів, а змову проти людства - у протидії глобальному тероризму.
Чому процес руху до повного й остаточного загальнонаціонального осягнення трагедії 1932-33 років сповільнюється не тільки внаслідок дій «п'ятої колони», якої вистачає і в політикумі, і у нинішніх владних колах, і в академічному середовищі, а і в результаті інтелектуальних виграшок досить популярних авторів та відвертої безвідповідальності редакторів (адже свобода слова ніде і ніколи не тотожна свободі базікання, для базік – свої маргінальні сегменти медіа-простору, а не кращі ЗМІ)?
І навіть коли тоталітарна міфологія перетворюється на сукупність (більш чи менш цілісну) стереотипів, то йдеться не просто про ментальні виграшки, не просто про оповідання щодо історії; це те, що формує живу реальність нашого сьогодення з її перманентним прагненням понад 50% українських громадян до сильної – авторитарної чи тоталітарної – руки і зі встановленням пам'ятників товаришу Сталіну.