Found 9 exact results, 6 similar matches.
Старцювати легше, чим працювати.
Скільки ще старцювати у злиднях?
Бо закордонні дипломатичні установи, перебуваючи в умовах постійного недофінансування, змушені у бізнеса старцювати ресурси.
Будемо ходити старцювати світом – ніякої нам Європи не бачити.
Почав старцювати.
Вони мусіли харчуватися недоїдками, старцювати по навколишніх селах.
Збіг двох суфіксів - іменникового і дієслівного - спостерігається у дериватах, мотивованих іменниками з суфіксами: -ак- (лівак - лівачити), -ець- (старець - старцювати), -тель- (учитель - учителювати) та ін.
І якими б не були цікавими наші просвітянські проекти, наскільки б ці проекти не були національно та історично піднесені, але завжди на їх реалізацію доводилося старцювати, - заробляти гроші, як не рекламою горілки або ковбаси, то ще в якийсь інший сором'язливий спосіб, до яких мусила вдаватися Громада.
Допоки українське суспільство не подолає у собі комплекс «шельменківщини» і не зрозуміє що «шпак таки є шпак, а не скворєц» і герої України є герої, не просто ветерани, то до того часу і ветерани УПА і ветерани війни і всі ветерани, пенсіонери цієї держави будуть старцювати під кпини байдужої до них, як і до справжніх національних інтересів, влади.
Міліція Святошинського району Києва викрила сімох жебраків з Одеської області, які старцювали біля станцій метро Житомирська і Академмістечко.
Безробітні Запп і Кіф тиняються вулицями, старцюють і підробляють чоловічою проституцією.
За приблизною оцінкою полковника Рощина, в Україні 30 000 безхатьків, 30 000 жебраків та 30 тисяч дітей, які старцюють і не живуть дома.
Ви якось писали, вже давненько, але відтоді мало що змінилося, нічого не змінилося, коли до вас звернулася якась людина (прізвище якої ви не називаєте), з колишніх комсомольських лідерів, а нині – процвітаючих людей, сказала: «Ну що, Семене Фішельовичу (вибачте, я не хочу вас образити), все старцюєте?
Коли ж 1600 р. власниця прилеглих ґрунтів Анна Пстроконьська будує тут дерев'яну капличку і дарує терен домініканцям, які від 1612 р. будують костел Матері Божої, до нового храму починають переходити “байки”, що перед тим старцювали біля костелу св. Станіслава.
(Спомини): і тих релігійних фанів, які там збираються поспівати своїх «мормонських» пісень, і всіх «таксистів», і їхніх «моєчніків», і «дальнобоїв», і жлобів на «ландкрузерах», і перекупок з офіціантками в білих фартухах у барах, і пасажирів у жовтих маршрутках «Богдан», зокрема 56-ої та 461-ої, що акурат сполучують Борщагівку й Теремки, й неогіппі з Петербурга, і – маніяків із газет та інтернет-сайтів (із заточками в кишені), і повій: і блондинок, і брюнеток ( у колготках у сіточку, у білих, у чорних, і в рожевих), і мєнтів, що полюють на цих повій, замість того, щоб виловлювати маніяків із заточками в кишені, й сучасні рештки чи то імітації гопніків ( один із них, наче й у нормальному спортивному, скаржився на зупинці своїй подрузі, що ніяк не може похудати, хоча їсть лише «сємочки»), а ще – панка-програміста з генделика «Дубки», торгашів «йолками» у заячих шапках із містечка Ковель, що під Луцьком, продавця сантехніки на «обойному» ринку, який вміє впарити непотрібний душ за 350 грн. замість 150-ти, і, взагалі, всіх його побратимів-торгашів будматеріалами та сантехнікою, ще одного продавця з Епіцентру, який, пакуючи нам із дружиною посуд, демонстративно грохав ним об підлогу, а також – двох негрів, що обіймаючи в таксі якусь білявку, зневажливо обводили очима «біложопих» перехожих; Маріну в чорних «лосинах», яка колись давно залишала нам із Сєньою на протилежній зупинці «тєлєфончик»; бабусь-свідок Єгови, які тицяли мені мега-пізнавальний журнальчик «Вартова Вежа» й проклинали за те, що курю; бомжів (як можна було забути бомжів!), да (сік!), бомжа біля Одеської траси, вихідця з волинського села, якому відтяло ногу й він тепер старцює й просить на пиво, підробляючи влітку наглядачем у брудній «наливайці», + бомжа Валєру, який колись танцював перед перекупками на базарі на Святошино, а тепер збирає тут «бутилки»; і грузинів, що торгують хачапурі на одній із зупинок, і «азєра» в кіоску біля Одеської, що продає гнилуваті мандарини в темноті, але зовсім задешево, й напівбожевільну тьолу, яка демонстративно вмикає в маршрутках «блатняк» на гучномовець з мобільного, й буху «фєю», яку проводжали пацани з Південної Б., й шалених «бабушок», що перебігають об'їзну на червоне світло з картатими пакєто-сумками в руках, й водіїв-убивць, і їхніх жертв із могильними мармуровими пам'ятниками з лавочками над трасою…