Found 28 exact results, 6 similar matches.
самозабуття́
- Стан забуття себе, своїх турбот, думок, переживань і т. ін.
Або вколотися до самозабуття.
Ніщо з побаченого не обіцяє гострих вражень чи самозабуття, які може викликати лише війна.
Перед його зором уся соборна Україна, яку він до самозабуття любить.
І одним із цих наслідків було тривале історичне самозабуття, якого щойно тепер ми позбавляємося.
Ахметов прагне набути цивілізованих форм, займаючись меценатством, навчаючись грати на піаніно й до самозабуття захоплюючись футболом.
Кожного з нас Господь колись запитає: "А що ти зробив для порятунку свого народу від самогубства через самозабуття?".
Якщо якесь явище привернуло увагу дитини-саванта, вона цілковито зосереджує на ньому всю увагу, занурюючись у власний світ до самозабуття.
І особливо приємно, що всупереч загальним традиціям українського самозабуття, пам'ять про Багряного жива.
Робота Бежо - каскад чарівних гримас, самозабуття в танці, легкість рухів, так само Дюжарден вільно почувається в масці дещо комічного мачо.
Ідеї приходять від нашого его, і вони виходять найкраще, коли вони щедрі і самозабуття.
Здавалося, вони були створені один для одного: обидва винятково талановиті і працелюбні, захоплені творчістю до самозабуття.
А ще любити його до самозабуття, як Міріам Месію в «Одержимій» Лесі Українки.
Чудовим українським словом, яке нечасто використовують у тріадології, але яке добре надається для пояснення принципу єдності Трійці є самозабуття.
Він до самозабуття атакував її і прагнув втілити на практиці всю вібрацію, тремтіння весняної землі.
Народ до самозабуття скандував його прізвище і дехто – хто з підколкою, а хто й серйозно – величав на піку його слави в 2004 році «Месією».
Адже тексти на форумах – те ж саме, що й художній твір: їхні автори в такий спосіб самовиражаються, самостверджуються і грають до самозабуття, вигадуючи собі різні ролі й іпостасі.
Для найменування державної ідеології цієї країни використовується китайське слово, яке Ґолдштайн у своїй книзі перекладає як «культ смерті», «стирання особистості» або «самозабуття».
Тільки дві речі – могутня воля і гострий, глибокий розум – могли б врятувати цих людей від самозабуття, але таким особам якраз невластива достатня присутність цих якостей, що зумовлює подальшу деградацію.
Програма українських фільмів носить назву "Німота" й символізує як травматичну й хворобливу втрату голосу (мови) української культури, так і нездатність висловитись через самозабуття (соціальну амнезію).
Поезія у своїй первісній культуротворчій якості народжується у грі і як гра — священна, безперечно, гра; але завжди, навіть у своїй святенності, вона ступає на грані веселого самозабуття, жарту й розваги.
Звісно, в такій поведінці мало бути багато звичайної психічної неврівноваженості й тому подібних речей, проте очевидна тут і потреба мати глядача, хоч би трохи глядачів (Володимир Сосюра: „я не був алкоголіком, але іноді за компанію випивав, і добренько таки випивав, іноді до самозабуття”).
І допоки все це самовпевнене, брутальне розгуляйство підміняє, точніше сказати – розтоптує собою поодинокі спалахи справжньої культури на телебаченні, найпрогресивніша частина народу – молодь до самозабуття співає караоке на майдані, грає в дебільні лотереї і стежить за світським життям жменьки тьмяних зірок вітчизняного шоу-бізу.
Відчувалося, що до земляків промовляє щирий українець, котрий, зважаючи на свої партійні переконання, до самозабуття відданий рідній Вітчизні, її сучасним болям і проблемам: керівник, котрий твердо вірить у краще європейське майбутнє України і, з огляду на неоднозначні реалії сьогодення, самовіддано працює на благо громади краю»...
Цьогорічна тема ГОГОЛЬFEST – «Ковчег» – направду є надзвичайно кінематографічною метафорою, що резонує з глядацьким емоційним переживанням занурення у цю «темну судину» задля нового досвіду і нових образів на екрані, самозабуття і самозречення, випадання з рутинного кола і паузи, які водночас є необхідною умовою для виживання.
"Я думаю, що дуже багато одідичив від матері... [...]Ся прикмета, що я в кожній хвилі, в кожній стадії мого життя мушу мати перед собою якусь мету, котрій мушу віддаватись ціло і без останку, доводячи свої сили до крайнього напруження, до самозабуття, і тільки тоді чую себе нормально, коли можу без перешкоди віддаватись досягненню сього завдання – се те, в чім я бачу психіку матері".
Сувора енергія і строгість солдата, чарівна і дотепна гнучкість аттичного розуму і глибока, що доходить до самозабуття, чуттєвість азійський султанів; все це живе в ньому, і невідомо чому в ньому більш дивуватися, - його силі характеру чи його генію і легковажності.
Жінка для Зелінського — це «голубка, якій не дана творча відвага; їй було надано любов і вірність, а разом з тим і здатність сприймати і берегти сімейні ідеали, які заронює до її душі коханий чоловік, берегти його до самозабуття, до жертви…» [21].
Практично кожен з них до самозабуття обманює себе та інших, видаючи бажане за дійсне: бляхар вважає, що коли його дружина, нарешті, помре, він знову стане майстровим, актор, що спився, мріє повернутися на сцену, але не може згадати жодної репліки, самурай вигадує байки про давність свого роду, повія розповідає про чоловіків, які в неї пристрасно закохані.
Тоді він говорив: “Шлях до справжнього, а не фальшивого братерства не в самозабутті, а в самопізнанні, не зрікатися себе і пристосовуватися до інших, а бути собою і шанувати інших.
Нарешті про убезпечення від повторень трагічних подій і неадекватних відповідей на провокації «зацікавлених осіб» (а вони були й тоді, є і нині): «Шлях до справжнього, а не фальшивого братерства — не в самозабутті, а в самопізнанні.
Нації ж чинять гріх самогубства лиш одним способом – лінивим самозабуттям.
«Зеків – на нари, тоді підем на пари!» - із самозабуттям скандують дві групи «помаранчевих» студентів, рухаючись назустріч одна одній стрічками ескалатора метро «Хрещатик» в Києві.
Шлях до справжнього, а не фальшивого братерства не в самозабутті, а в самопізнанні, не зрікатися себе і пристосовуватися до інших, а бути собою і шанувати інших».
Засудження засліпленого суспільства, що втратило ціннісні орієнтири, яке не тільки приймає, а ще й у якомусь патологічному самозабутті творить собі кумира.