Found 42 exact results, 8 similar matches.
Хтозна, чим дорогою доля зустріне, Пірнач гайдамаки, татарська стріла.
Під час церемонії найкращому лейтенантові вручили пірнач – бойову зброю українських козаків, як символ відповідальності перед колегами, народом і Україною.
Тоді претендентові на пірнач було 30 років.
На низенькому столику – пірнач, два пістолі, кілька багнетів, підкова і три каски (одна з яких – явно німецька часів Другої світової).
Найбільшу популярність завоював пірнач з шістьма пластинами — «шестопер».
Разом із його портретом зберігалися в монастирській церкві Зішестя Св. Духа його шабля та полковницький срібний пірнач.
Кошовий отаман одержував ознаку влади — пірнач, військовий прапор і військову печатку.
Пірнач є символом органу військового управління, а шаблі – символ військової звитяги.
Ще у Красному між ними виникла суперечка за цінний трофей – полковницький срібний пірнач Данила Нечая, здобутий у бою.
Символи козацтва пірнач та шаблі засвідчують шану історії Коростишівщини як осередку козацтва.
Символом полковницької влади був шестопер (пірнач, різновид булави шестигранної форми), полкова корогва, полковницька печатка.
Я оборонявся щитом, також у мене в руках був металевий пірнач – ну і три беркутівця переді мною.
Кмитиць ще ближче під'їхав до нош і тремтливою рукою почав витягати з-за пояса пірнач.
Іван Богун у статусі наказного гетьмана того ж року врятує козацьке військо від розгрому під Берестечком, утримуватиме пірнач полковника протягом майже 15 років, врешті отримає смертний вирок від Богдана Хмельницького, який не виконають у зв'язку із смертю гетьмана, під час Руїни схрестить шаблі з одним з своїх рятівників Мартином Пушкарем і буде розстріляний поляками під Новгород-Сіверським у лютого 1664 р.
Зовнішньою ознакою влади полковника був пірнач, який звичайно носився за поясом.
Так з'явився пірнач, удар якого був потужніший за удар зброї-попередниці.
На беретному знаку танкових військ України зображена лицарська латна рукавиця, що тримає пірнач.
У четвертій чверті золоті козацький пірнач та перехрещені шаблі у смарагдовому (зеленому) полі.
У нижньому синьому - перехрещені білі перо та пірнач, під якими жовтий каламар.
У синьому полі перехрещені срібні перо та пірнач, під якими золотий каламар.
У селищі працює філія Макарівської музичної школи, яку очолює Л. Ф. Пірнач.
Полковники мали свою булаву пірнач або шестопер, відрізнялися вони від гетьманських меншими розмірами і шестиграною формою.
Його замінив на цій посаді Леонтій Свічка, котрий тримав пірнач до початку нового століття.
Відомо, що козацькі отамани використовували пірнач як символ влади у період Національно-визвольних змагань 1917–1922 років.
Творча людина Ф. С. Пірнач пише музику та виступає з концертами як бард.
Пірнач символізує виконавчу владу на місцях, бунчук — взаємодія між усіма гілками влади в області, литаври — символ народного волевиявлення.
У клейноді — золотий полковницький пірнач пір'ям догори та два золоті бунчуки із срібним кінським волосом, схрещені у вигляді андріївського хреста.
На верхньому полі на відстані ⅓ від верхнього краю полотнища та 1/9 від кінцевого розміщено жовті булаву та пірнач, покладені навхрест.
Між веж через стіну виходять золотий пірнач і по сторонах від нього два срібні бунчуки із золотими вістрями й на золотих ратищах.
Буздига́н, або буздуга́н (від каз. бұздыған),— різновид булави, головка якої всіяна шипами (аналог — моргенштерн); частіше має кілька приварених пластин (аналог шестопер, пірнач).
Церкву католикам не повернули, але в міжвоєнні роки її грабують, після варварського відкриття саркофагу Адама Киселя з нього зникають клейноди та золотий пірнач покійного.
У козацькій Україні XVI—XVIII століття пірнач був ознакою влади курінних отаманів і полковників, належав до клейнодів — відзнаки та атрибути влади української козацької старшини.
«Церква і Життя», «Інформативний листок» Об'єднення ветеринарів, квартальник «Гуцулія», Деякий час тут виходив «Лікарський Вісник», Українсько-американський історичний журнал «Пірнач» (2009 р.) та ін.
Спочатку останній очолив у свого дядька, гадяцького намісника Андрія Дорошенка, охотницький полк (початок 1669), потім повернув пірнач лубенського полковника, яким був протягом 1669–1670 років.
Пірнач і бунчуки, як знаки влади у козаків, символізують активну участь козаків, що переселилися на Північний Кавказ, в охороні Кавказької лінії й у битвах з турками і персами.
Праве нижнє поле має малиновий колір, на ньому розміщено булаву та пірнач, як символ козацького минулого, за основу взято колишній герб села Великі Будища, де знаходилася козацька сотня.
Був похований у костелі у Бубневі (його рештки під час Хмельниччини викинули з домовини, буздиган (пірнач), дорогий перстень забрали повстанці (за версією о. Каспера Несецького SJ — бунтарі), щоб помститися за завдані ним кривди.
На аверсі монети зображена композиція з калини, рослин, рушника, на тлі якої — рік карбування монети «2005», у центрі композиції розміщено малий Державний Герб України, під ним — гетьманські клейноди (пірнач і булава) та козацька шабля.
Ще від XII ст. зброї надається підвищенна бронебійність: оскільки обладунки поступово підвищують свою захисну здатність на озброєнні з'являються дроблячі засоби — клевець та пірнач, арбалети з бронебійними стрілами, замість пласких набувають поширення гранчасті, більш придатні до пробиття кольчуг, леза кинджалів.
Пірнач, перо та каламар символізують приналежність Парафіївки до рангових маєтностей Генеральної канцелярії Війська Запорозького, а пізніше – до володінь Івана Ломиковського, який у різний час обіймав посади генерального писаря, генерального осавула, наказного гетьмана та генерального обозного в гетьманських урядах М. Ханенка та І. Мазепи.
У залі представлені предмети побуту та зброя запорожців: гармати-мортири, «гаківниці», кременеві рушниці, козацька шабля XVIII ст., на лезі якої зображені перехрещенні булава та пірнач із текстом «Верность земле и преданиям», та 2 ковані гармати кінця XVI ст., знайдені в 1872 році на дні запорізької чайки, що затонула на Дніпрі біля острова Хортиця.
Полк брав участь у Берестейській битві, де полковник Шкурат загинув; його наступник Федір Кисіль став полковником Прилуцьким у 1649 році, а потім повернувся у свій Чигиринський полк, де зафіксований як товариш полку (1649); наступний Скраєнко Федір був полковником Прилуцьким з липня по жовтень 1649 року, а потім зложив пірнач полковника і залишився полковим товаришем Прилуцького полку; полковник Тиміш Носач спочатку очолював Остерський полк в 1648-1649 рр., а потім змінив старого Скраєнка на полковництві Прилуцькому після того, як Остерський полк був злитий з Переяславським.
Чи то з сучасним пірначем, чи з авторучкою.
На ній представлені шаблі, сокири, булави, пірначі різних видів та типів.
📷 На фото – революціонер з саморобним пірначем у звільненій будівлі КМДА.
Поруч із гетьманом стоїть його син Іван — з офіцерським пірначем, в обладунках, з оселедцем на голові.
Наприклад, знак танкових військ - це латна рукавиця з пірначем, що символізує спадковість українських танкових підрозділів від важкої кавалерії часів Костянтина Острозького.
З грудня до лютого включно на Майдані постійно можна було побачити людей не тільки зі щитами, але й з різноманітними саморобними булавами, пірначами, моргенштернами.
Полковника майже взяли у полон: хорунжий Рогальський встиг вдарити його пірначем, але Богун, пустивши свого сірого в яблуко коня галопом, зумів вирватися з рук ворога.
Є згадки, що на Кубань вивезли іконостас із Покровської церкви Нової Січі, Євангеліє 1759 року, іконостас Межигірського монастиря, пірначі, бунчуки, прапори й навіть предмети часів Хмельниччини.